ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 520/401/19
адміністративне провадження № К/9901/28788/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року (головуючий суддя: Панов М.М.) та постанову другого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року (головуючий суддя: Чалий І.С., судді: Перцова Т.С., Жигилій С.П.) у справі № 520/401/19 за позовом Комунального підприємства "Вовчанськ" до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування постанови,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
16 січня 2019 року Комунальне підприємство "Вовчанськ" (далі також позивач або КП "Вовчанськ") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області (далі також відповідач або ГУ Держпраці), в якому просило суд визнати протиправними дії щодо винесення постанови про накладення штрафу від 21 грудня 2018 року №ХК2695/926/НП/2НП/3НП/АВ/П/ТД-ФС на суму 3 127 320, 00 грн та скасувати зазначену постанову.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року, позов задоволено.
Скасовано постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу на Комунальне підприємство "Вовчанськ" від 21 грудня 2018 року №ХК2695/926/НП/2НП/3НП/АВ/П/ТД-ФС.
18 жовтня 2019 року від відповідача на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
02 січня 2020 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, за результатами автоматизованого розподілу визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 листопада 2018 року за результатами проведеного інспекційного відвідування співробітником ГУ Держпраці Харківської області складений акт, в якому викладені висновки про порушення КП "Вовчанськ" трудового законодавства.
За змістом зазначеного акту в порушення частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України) - фактично існуючі трудові відносини між КП "Вовчанськ" та 28 фізичними особами: ОСОБА_2 - договір № 169 від 31.08.2018, ОСОБА_3 - договір № 174 від 03.09.2018, ОСОБА_4 - договір № 156 від 31.08.2018, ОСОБА_5 - договір № 172 від 31.08.2018, ОСОБА_6 - договір № 161 від 31.08.2018, ОСОБА_7 - договір № 164 від 31.08.2018, ОСОБА_8 - договір № 161 від 31.08.2018, ОСОБА_9 - договір № 163 від 31.08.2018, ОСОБА_10 - договір № 166 від 31.08.2018, ОСОБА_11 - договір № 162 від 31.08.2018. ОСОБА_12 - договір № 158 від 31.08.2018, ОСОБА_13 - договір № 171 від 18.09.2018, ОСОБА_14 - договір № 190 від 31.08.2018, ОСОБА_15 - договір № 170 від 31.08.2018, ОСОБА_16 - договір № 167 від 31.08.2018, ОСОБА_17 - договір № 173 від 31.08.2018, ОСОБА_18 - договір № 152 від 13.08.2018, ОСОБА_19 - договір № 155 від 31.08.2018, ОСОБА_20 - договір № 148 від 10.08.2018, ОСОБА_21 - договір № 157 від 31.08.2018, ОСОБА_22 - договір № 154 від 31.08.2018, ОСОБА_23 - договір № 194 від 28.09.2018 ОСОБА_24 - договір № 195 від 01.10.2018, ОСОБА_25 - договір № 196 від 01.10.2018, ОСОБА_26 - договір № 176 від 09.10.2018, ОСОБА_27 договір № 175 від 05.09.2018, ОСОБА_28 - договір № 159 від 31.08.2018, ОСОБА_29 - договір № 160 від 31.08.2018 замінені договорами цивільно-правового характеру, оскільки праця за цими договорами не є юридично самостійною, а здійснюється в межах діяльності суб`єкта господарювання за основними видами економічної діяльності. Відповідні посади, передбачені штатним розписом підприємства, здійснюється відображення роботи та нарахування коштів за визначеними посадами згідно табелів обліку використання робочого часу та відомостей нарахування заробітної плати.
Посадові особи відповідача за результатом проведеної перевірки дійшли висновку, що в порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП, КП "Вовчанськ" було допущено 28 працівників до виконання роботи без укладення трудового договору і оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу".
21 грудня 2018 року на підставі вказаного акта, відповідачем прийнята постанова №ХК2695/926/НП/2НП/ЗНП/АВ/П/ТД-ФС про накладення на позивача штрафу в розмірі 3127320 (три мільйони сто двадцять сім тисяч триста двадцять) грн.00 коп.
IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова винесена всупереч вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Представник відповідача проти позову заперечував та в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що постанова про накладення штрафу на КП "Вовчанськ" є правомірною та прийнятою з дотриманням вимог чинного законодавства.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що виконавці за договорами надання послуг (28 осіб) не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку Підприємства, самі організовували свою роботу і виконували її на власний ризик (п. 1.3. договорів). Оплату вартості робіт Виконавця регламентує Цивільний кодекс України і умови договору про надання послуг, які не співпадають з нормами Кодексу законів про працю України і Закону України "Про оплату праці" (згідно з яких оплата праці здійснюється без прив`язки до результатів робіт двічі на місяць). Факт виконання договорів про надання послуг підтверджуються укладеними актами приймання виконаних робіт та актами звірки розрахунків.
Щодо доводів відповідача про наявність в штатному розкладі відповідних посад на 2017-2018 рік, судом першої інстанції зазначено, що подані позивачем звіти/інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до Вовчанського районного центру зайнятості, підтверджують той факт, що цивільно - правові договори з фізичними особами на виконання певної роботи заключались тимчасово.
За позицією суду першої інстанції, оподаткування відносин за цивільно-правовими договорами підпадають під дію тих же норм оподаткування, що і трудові відносини. В обох випадках до податкового органу подається звіт 1 ДФ, але з відповідними примітками щодо джерел походження доходу фізичної особи, що в свою чергу підтверджує, що наявність обліку у податкового агента не є доказом існування трудових відносин. В свою чергу позивачем до податкового органу подавався звіт 1 ДФ, з якого вбачається сплата товариством єдиного внеску у відношенні осіб, що працювали за договорами про надання послуг.
Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що послуги, в тому числі з нагляду за приміщенням та підлеглою територією КП "Вовчанськ", надавалися різними контрагентами, що свідчить про відсутність систематичного виконання трудових обов`язків одним і тим же робітником.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що КП "Вовчанськ" має оформлені трудові відносини з ОСОБА_3, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 та ОСОБА_27, відомості про яких зазначаються в табелях обліку часу. На час відпустки між цими особами та позивачем було укладено цивільно-правові договори, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наказів про надання відпустки.
За позицією суду апеляційної інстанції, у період відпустки працівник не несе обов`язку виконувати роботу, обумовлену трудовим договором, і підпорядковуватися правилам внутрішнього трудового розпорядку. Своє право на відпочинок кожна особа має право використовувати на власний розсуд, у тому числі має право укладати на період відпустки цивільно-правові договори на виконання конкретного переліку робіт чи надання послуг як з власне з роботодавцем, так і з іншими підприємствами або фізичною особою.
Водночас судом апеляційної інстанції акцентовано увагу на тому, що КП "Вовчанськ", який є основним постачальником комунальних послуг таких як вода та водовідведення, прибирання та вивіз сміття, діяльність якого може бути повністю зупинена, покладено індивідуальний та надмірний тягар сплати штрафу, який є неспівмірним з окремими недоліками в оформленні цивільно-правових договорів.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідачем зазначено, що рішення судів попередніх інстанцій необхідно скасувати, оскільки вони були прийняті з порушенням норм матеріального права та судами не в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи.
Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій зробили хибні висновки про те, що за змістом договорів виконавці самі організовували свою роботу і виконували її на власний ризик, та предметом останніх є саме послуги.
З зазначенням про перелік послуг (робіт), що надавалися виконавцями згідно додатку №1 до договорів та з покликанням на зміст актів здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), відповідач стверджує, що договори цивільно-правого характеру створені позивачем на приховання фактично існуючих трудових відносин.
Вважає, що робота за зазначеними договорами спрямована на систематичне її виконання в межах режиму роботи об`єкта, а також потребує володіння спеціальними знаннями та навичками.
Водночас відповідач наголошує на тому, що жодним пунктом договорів не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню. Не містяться у договорі і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинні передати виконавці замовникові, не визначено кількісних та якісних характеристик роботи у додатках № 1.
Наполягає на тому, що предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат.
У відзиву на касаційну скаргу позивач зазначає, що КП "Вовчанськ" не обмежене в праві залучати фізичних осіб до виконання певного виду роботи на підставі цивільних договорів і не зобов`язане законодавством.
Позивач стверджує, що виконавці не підпорядковувались правилам внутрішнього трудового розпорядку підприємства, самі організовували свою роботу і виконували її на власний ризик. Оплата послуг (робіт) здійснювалася після підписання сторонами акту приймання виконаних робіт по факту наданих послуг, що притаманне саме цивільно-правовому договору, оскільки нормами КЗпП України і Закону "Про оплату праці" передбачене протилежне, а саме оплата праці здійснюється без прив`язки до результатів робіт двічі на місяць.
За позицією позивача, акт є внутрішнім документом підприємства і може бути складений станом на будь-яку дату за зверненням однієї сторони до іншої для встановлення факту наявності чи відсутності заборгованості за правочином.
Звертає увагу, що 7 працівників, які значяться в табелях обліку робочого часу працювали на підприємстві за трудовим договором та у період відпустки працювали за цивільно-правовим договором. Стверджує, що у період відпустки працівник не несе обов`язку виконувати роботу, обумовлену трудовим договором і підпорядковуватись правилам внутрішнього трудового розпорядку. Період відпуски може бути використаний працівником на власний розсуд.
Акцентує увагу на тому, що малі розміри заробітної плати та тривалий графік роботи з 8 години ранку до 17 години вечора, відмови від влаштування на постійне місце роботи, не дає змоги залучити до роботи на постійній основі кваліфікованих працівників.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Так, у відповідності з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідач, Головне управління Держпраці у Харківській області є суб`єктом владних повноважень - територіальним органом Державної служби України з питань праці, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Предметом спору є постанова про накладення штрафу №ХК2695/926/НП/2НП/ЗНП/АВ/П/ТД-ФС від 21 листопада 2018 року за порушення частини 3 статті 24 КЗпП, а саме 28 працівників було допущено до виконання роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.
Отже, для вирішення спірних правовідносин у справі, що розглядається, необхідно встановити наявність або відсутність ознак трудових правовідносин між позивачем та вищезазначеними 28 працівниками.
Частиною 1 статті 265 КЗпП України встановлено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзаци1, 2 частини 2 статті 265 КЗпП України).