ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2022 року
м. Київ
Справа № 922/1978/16 (922/2045/21)
Справа № 922/1978/16 (922/2045/21)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
учасники справи не з`явилися
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Мрія"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2021
у складі колегії суддів: Попкова Д. О. (головуючого), Істоміної О. А., Радіонової О. О.
та на рішення Господарського суду Харківської області від 13.09.2021
у складі судді Новікової Н. А.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Косиневського М. А.
до
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Мрія"
2. ОСОБА_1
про визнання недійсним договору іпотеки
в межах справи № 922/1978/16
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія"
Вступ
1. У межах справи про банкрутство ліквідатор від імені банкрута, звернувся із позовом про визнання недійсним укладеного між Товариством (іпотекодавець) та фізичною особою (іпотекодержатель) договору іпотеки майна, належного банкруту, незаконність набуття якого іпотекодавцем за оспорюваним договором встановлена рішенням суду.
2. Місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновків про задоволення позовних вимог, встановивши, що як наступні набувачі, так і кінцевий набувач права власності на майно не набули, а відтак це майно не могло бути предметом іпотеки за оспорюваним договором.
3. Іпотекодавець оскаржив рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, стверджуючи про ненадання судами належної оцінки ефективності обраного позивачем способу захисту та нез`ясування у спірних правовідносинах добросовісності/недобросовісності іпотекодержателя.
4. Виходячи з доводів касанта та змісту оскаржуваних рішень у цій справі на вирішення Верховного суду постали питання:
- щодо ефективності обраного позивачем способу захисту?
- чи може бути добросовісність/недобросовісність іпотекодержателя визначальним критерієм дійсності/недійсності договору іпотеки, укладеного щодо майна, яке не належало іпотекодавцю?
5. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій та залишив касаційну скаргу без задоволення з огляду на таке.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст та підстави позовних вимог
6. Товариство з обмеженою відповідальністю "Актінія" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Косиневського М. А. (далі - ТзОВ "Актінія", позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області в межах справи № 922/1978/16 про банкрутство ТзОВ "Актінія" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Мрія" (далі - ТзОВ "Рідна Мрія") та ОСОБА_1 про визнання недійсним іпотечного договору від 07.06.2019, укладеного між ТзОВ "Рідна Мрія" та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 1839.
7. Позов мотивований тим, що предметом оспорюваного договору було майно ТзОВ "Актінія" (нежитлова будівля літ. "А-1" загальною площею 541,2 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 98, м. Люботин, Харківської області), незаконність набуття якого (а отже й подальша передача в іпотеку) ТзОВ "Рідна Мрія" (іпотекодавцем за іпотечним договором від 07.06.2019) встановлено судовим рішенням у справі № 922/327/20.
8. Позовні вимоги заявлені на підставі частини першої статті 203, 215, 216, 317, 318 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини першої статті 5 Закону України "Про іпотеку".
Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
9. Постановою Господарського суду Харківської області від 27.10.2016 у справі № 922/1978/16 ТзОВ "Актінія" було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, під час якої ліквідатором було виявлено та включено до ліквідаційної маси для подальшої реалізації в процедурі банкрутства майно банкрута - цілісний майновий комплекс, що належить банкруту на праві власності, розташований по АДРЕСА_1 .
10. Згідно з актом ліквідатора ТзОВ "Актінія" від 28.10.2016 станом на 27.10.2016 директор товариства ОСОБА_2 звільнений з посади за власним бажанням відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України.
11. Актом ліквідатора ТзОВ "Актінія" від 05.01.2017 було виявлено та включено до ліквідаційної маси для подальшої реалізації в процедурі банкрутства майно банкрута - цілісний майновий комплекс, що належить банкруту на праві власності, розташований по вул. Шевченка, 98, м. Люботин, Харківської області.
12. Після відкриття ліквідаційної процедури та звільнення керівника боржника ОСОБА_2 02.06.2017 складено акт приймання-передачі, за яким ТзОВ "Актінія" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Актінія Ко" (далі - ТзОВ "Актінія Ко") прийняло в якості внеску до статутного капіталу нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, що розташований по вул. Шевченка, 98, м. Люботин, Харківської області. Від імені банкрута акт підписав та скріпив печаткою директор ТзОВ "Актінія" - ОСОБА_2, а з боку ТзОВ "Актінія Ко" - директор ОСОБА_3.
13. 21.05.2019 ТзОВ "Актінія Ко" передало, а ОСОБА_3 прийняла як повернення внеску до статутного капіталу нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, що розташований по АДРЕСА_1, про що складений акт приймання-передачі на підставі рішення учасника ТзОВ "Актінія Ко" про "зменшення розміру статутного капіталу на 250 000,00 грн та повернення учаснику нежитлової будівлі".
14. 03.06.2019 за актом приймання-передачі ОСОБА_3 передала, а ТзОВ "Рідна Мрія" отримало нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, що розташований по АДРЕСА_1 в якості внеску до статутного капіталу в розмірі 250 000,00 грн.
15. 07.06.2019 ТзОВ "Рідна Мрія" (іпотекодавець) на забезпечення виконання основного зобов`язання в розмірі 50 000,00 грн за договором позики від 07.06.2019 передало в іпотеку ОСОБА_1 (іпотекодержатель) нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 541,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, про що укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. та зареєстрований в реєстрі за № 1839, що, в тому числі, підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.
16. Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.05.2020 у справі № 922/327/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2020, позовні вимоги ТзОВ "Актінія" до ТзОВ "Рідна Мрія" було задоволено - визнано недійсним правочин від 02.06.2017 щодо відчуження колишнім директором ТзОВ "Актінія" нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 98, м. Люботин, Харківської області, укладений між ТзОВ "Актінія" та ТзОВ "Актінія Ко", та витребувано від ТзОВ "Рідна Мрія" на користь позивача нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 541,20 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 98, м. Люботин, Харківської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1269376263112).
17. Зазначеним судовим рішенням встановлено, що:
- "…01 квітня 2013 року дійсно було створено Товариство з обмеженою відповідальністю "Актінія КО" на підставі Протоколу № 1 загальних зборів ТОВ "Актінія КО", а також затверджено Статут, розмір Статутного капіталу, місцезнаходження, призначено директора. Окрім іншого було постановлено, що ТОВ "Актінія" вносить до статутного капіталу майно на загальну суму 412 000грн., а саме: нежитлову будівлю, загальною площею 541,20 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 98, м. Люботин, Харківської області, що становить 98% статутного капіталу";
- "…правочин щодо передачі нерухомого майна не було вчинено від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія", оскільки ОСОБА_2 з 27 жовтня 2016 року вже не був директором, а всі повноваження щодо управління Товариством з 27 жовтня 2016 року здійснював ліквідатор Немешкалов В. М.; печатку підприємства передано ліквідатору";
- "Протиправність та незаконність дій ОСОБА_2 підтверджується вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2019 року у справі №646/8134/19, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1, 4 ст.358 КК України (за підроблення та використання документа, який посвідчується підприємством). Вказаним вироком встановлено, що у квітні 2019 року ОСОБА_2 маючи аркуш паперу з відбитком печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" виготовив завідомо неправдиві документи, а саме: протокол загальних зборів, тим саме визнав себе директором, і не маючи повноважень, особисто підписав документи від імені директора, чим підробив документи";
- "Виходячи з того, що 06 червня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Актінія КО" стало власником спірної нежитлової будівлі загальною площею 541,20кв.м. в результаті протиправних дій ОСОБА_2 та зважаючи на юридичну природу оскаржуваного акта прийому-передачі нерухомого майна від 02.06.2017 вбачається, що він є юридично-значимим документом на підставі якого здійснюються подальші правові дії, а саме реєстрація речового права на дане майно, тобто він є тим правочином на підставі якого здійснюються відповідні правові дії, відтак він не породжує здійснення інших дій та прийняття будь-яких інших правочинів для вчинення реєстраційних дій щодо декларування свого права власності на нерухоме майно";
- "…акт приймання-передачі від 02 червня 2017 року, складений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Актінія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актінія КО" є правочином юридичної особи, та визнається судом недійсним на підставі частин першої, третьої статті 203 ЦК України, як такий, що має дефекти змісту, суб`єктного складу та волі, оскільки вчинений особою, яка не має повноважень, всупереч волі Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія", та під час дії заборони щодо відчуження майна в межах процедури ліквідації (правові висновки щодо застосування вказаних норм права за аналогічних обставин викладені Верховним Судом у постановах №918/370/18 від 10.09.2019, та №927/352/18 від 12.06.2019)" тощо.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
18. Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.09.2021 у справі № 922/1978/16 (922/2045/21) позовні вимоги ТзОВ "Актінія" були задоволені в повному обсязі - визнано недійсним договір іпотеки, укладений 07.06.2019 між ТзОВ "Рідна Мрія" та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. та зареєстрований в реєстрі за № 1839.
19. Рішення суду першої інстанції обґрунтоване доведеністю матеріалами справи факту невідповідності спірного іпотечного договору нормам цивільного законодавства, оскільки рішенням Господарського суду Харківської області від 25.05.2020 у справі № 922/327/20 (залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2020) було визнано недійсним правочин щодо відчуження нежитлової будівлі літ. "А-1" загальною площею 541,20 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1269376263112), укладений між ТзОВ "Актінія" та ТзОВ "Актінія Ко", оформлений актом приймання-передачі від 02.06.2017. Таким чином, суд дійшов висновку, що як наступні набувачі, так і кінцевий набувач - ТзОВ "Рідна Мрія" права власності на означену нежитлову будівлю не набули, а відтак це майно не могло бути на законних підставах предметом іпотеки за спірним договором.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
20. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 апеляційну скаргу ТзОВ "Рідна Мрія" залишено без задоволення; рішення Господарського суду Харківської області від 13.09.2021 у справі № 922/1978/16 (922/2045/21) залишено без змін.
21. Суд апеляційної інстанції зазначив, що в даному випадку підставою для виникнення іпотечних обтяжень є договір, що у сукупності з положеннями про право власності з точки зору забезпечення легітимного співвідношення прав власника та іпотечних обтяжень (прав іпотекодержателя) передбачає укладення саме власником майна як іпотекодавцем договору іпотеки, як цього вимагає частина перша статті 5 Закону України "Про іпотеку", адже із положень статей 626, 629 та 636 ЦК України вбачається, що договір не може створювати обов`язки для третьої особи, яка не є його учасником (стороною).
22. Крім того, в оскарженій постанові встановлено, що положення Закону України "Про іпотеку" не визначають укладений іпотечний договір іпотекодавцем, який як з`ясовується в подальшому не є власником предмету іпотеки, нікчемним - такий договір як підстава для виникнення відповідних обтяжень щодо об`єкту нерухомості, на яку розповсюджується встановлена стаття 204 ЦК України презумпція правомірності правочину, є оспорюваним у розумінні статті 215 ЦК України, що передбачає спростування презумпції правомірності та усунення зумовлених ним іпотечних обмежень лише у судовому порядку шляхом ініціації позову про його недійсність.
23. Також, суд апеляційної інстанції відхилив аргументи скаржника про недоведеність/передчасність тверджень щодо права позивача на позов, а також обраного способу судового захисту, адже існування зумовлених спірним договором іпотечних обтяжень майна позивача формують у останнього належний і достатній правовий інтерес оспорювати дійсність такого договору задля припинення відповідних обтяжень.
24. Крім того, колегія суддів зазначила, що аргументи скаржника щодо "добросовісності" іпотекодержателя ОСОБА_1 жодною мірою не впливають на законність та обґрунтованість оскарженого рішення місцевого господарського суду, адже відповідність спірного договору іпотеки приписам статті 203 ЦК України не перебуває в залежності від такої добросовісності. Правове значення добросовісності статті 388 ЦК України пов`язує лише з питанням застосування віндикації, вимоги про що в межах цієї справи не розглядалися, а сам статус відповідача як іпотекодержателя за спірним договором не передбачає виникнення статусу володільця спірного майна, який би мав певне значення при розгляді питання про можливість віндикації.
КАСАЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ
Рух касаційної скарги
25. 04.01.2022 ТзОВ "Рідна Мрія" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 та на рішення Господарського суду Харківської області від 13.09.2021 у справі № 922/1978/16 (922/2045/21).
26. Ухвалою Верховного Суду від 25.01.2022 за цією касаційною скаргою було відкрито касаційне провадження та призначено її до розгляду на 24.02.2022.
27. 24.02.2022 судове засідання не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Банаська О. О. у період з 15.02.2022 до 25.02.2022.
28. Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
29. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
30. Відповідно до наказу Голови Верховного Суду від 02.03.2022 № 29/0/8-22 "Про встановлення особливого режиму роботи Верховного Суду в умовах воєнного стану" з 02.03.2022 встановлено особливий режим роботи Верховного Суду в умовах воєнного стану та запроваджено організаційні заходи, згідно яких тимчасово зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, суддів і працівників апарату Верховного Суду; встановлено, що судді Верховного Суду здійснюють свої повноваження дистанційно.
31. Наказом Голови Верховного Суду від 29.03.2022 № 33/0/8-22 "Про припинення здійснення суддями Верховного Суду своїх повноважень дистанційно" припинено здійснення суддями Верховного Суду своїх повноважень дистанційно.
32. Ухвалою Верховного Суду від 12.04.2022 призначено судове засідання на 02.06.2022 за результатами якого ухвалено передати справу № 922/1978/16 (922/2045/21) за касаційною скаргою ТзОВ "Рідна Мрія" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 та на рішення Господарського суду Харківської області від 13.09.2021 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
33. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 справу № 922/1978/16 (922/2045/21) повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
34. Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 20.07.2022 для розгляду справи № 922/1978/16 (922/2045/21) визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, суддів - Білоуса В. В., Васьковського О. В.
35. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.07.2022 справу № 922/1978/16 (922/2045/21) прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.08.2022.
36. У судове засідання 25.08.2022 учасники справи явку своїх представників не забезпечили.
37. Заяв від учасників справи щодо неможливості участі у судовому засіданні чи реалізувати свої процесуальні права станом на час розгляду скарги до суду касаційної інстанції не надійшло.
38. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
39. Участь представників сторін у судовому засіданні, призначеному на 25.08.2022, обов`язковою не визнавалася.
40. З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за неявки учасників.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Вимоги та доводи касаційної скарги
41. У касаційній скарзі ТзОВ "Рідна Мрія" просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 13.09.2021 у справі № 922/1978/16 (922/2045/21) скасувати і закрити провадження у справі.
42. В обґрунтування вимог касант посилається на ухвалення судами попередніх інстанцій судових рішень з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, а також з неповним з`ясуванням обставин справи, та в якості підстави касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись в контексті цієї підстави на застосування судами попередніх інстанцій норм права без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема:
- в частині обрання позивачем ефективного та належного способу захисту прав, адже, на думку касанта, право позивача у спірних правовідносинах не порушено;
- щодо необхідності врахування дійсності основного зобов`язання та надання оцінки обставинам дійсності похідного зобов`язання у взаємозв`язку з основним;
- щодо встановлення добросовісності/недобросовісності іпотекодержателя для правильного вирішення спору.
Доводи інших учасників справи
43. Відзивів, письмових пояснень по суті касаційної скарги від учасників справи не надходили.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій
44. Щодо наведеного у пункті 4 цієї постанови питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, зазначає таке.
Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту
45. Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
46. У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або "вражати" договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.
47. В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
48. Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (рецисорний позов).
49. Суд звертає увагу, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20).
50. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 та у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.
51. У справі, що переглядається позивач посилався на те, що договір іпотеки є недійсним в силу статей 203, 215, 317, 318 ЦК України, як такий, що укладений з порушенням приписів частини першої статті 5 Закону України "Про іпотеку", адже передане за оспорюваним договором в іпотеку нерухоме майно не належало іпотекодавцю.
52. За змістом частини першої статті 215 ЦК України наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.