ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 420/18920/21
адміністративне провадження № К/990/17781/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Білак М.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу № 420/18920/21
за позовом ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" про визнання протиправними дій та стягнення грошових коштів,
за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2,
на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року, ухвалене суддею Потоцькою Н. В.
та постанову Пятого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року, ухвалену колегією у складі головуючого судді Лук`янчук О.В., суддів Бітова А.І., Ступакової І.Г.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського апеляційного адміністративного суду з адміністративним позовом до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія (далі - відповідач, Інститут), де просив:
1.2. визнати протиправними дії Інституту щодо застосування грудня 2015 року як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача в період з 28 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно;
1.3. стягнути з Інституту на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 28 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 76698 гривень 90 копійок із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 з урахуванням раніше виплачених сум;
1.4. визнати протиправною бездіяльність Інституту щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 08 серпня 2018 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3692 гривні 17 копійок, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
1.5. стягнути з Інституту на користь позивача щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 3692 гривні 17 копійок за період з 01 березня 2018 року по 08 серпня 2018 року включно в сумі 19413 гривень 67 копійок, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 з урахуванням раніше виплачених сум.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року у справі №420/3185/20 визнано право позивача на отримання індексації грошового забезпечення та зобов`язано нарахувати та виплатити таку індексацію. Разом з цим, виконуючи вказане рішення, відповідач невірно визначив базовий місяць для такого розрахунку, що мало наслідком здійснення невірного розрахунку індексації. З посиланням на практику Верховного Суду та норми національного законодавства, позивач просить позов задовольнити у повному обсязі.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року провадження у справі № 420/18920/21 за позовом ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія про визнання протиправними дій та стягнення грошових коштів закрито на підставі частини четвертої статті 238 КАС України.
4. Закриваючи провадження, суд дійшов висновку, що спір у цій справі фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року у справі № 420/3185/20, а доводи позивача, викладені в позовній заяві щодо не нарахування та невиплати індексації в повному обсязі, зводяться до незгоди позивача із діями (бездіяльністю) відповідача щодо виконання судового рішення.
4.1. Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року по справі № 420/3185/20, яке в апеляційному порядку не оскаржувалося, набрало законної сили 07 серпня 2020 року, позов ОСОБА_1 до Інституту про визнання протиправними дій, стягнення індексації грошового забезпечення у розмірі 100975,31 грн задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 28 січня 2016 року по 08 серпня 2018 року та зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4.2. Суд першої інстанції зауважив, що позивачем у цій справі обрано спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду, проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення. Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
4.3. Відповідно, суд указав, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
4.4. Судом також ураховано, що позивач, не погодившись із нарахованою та виплаченою відповідачем на виконання рішення суду у справі №420/3185/20 сумою індексації грошового забезпечення, звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Інстититу щодо невиплати в повному розмірі індексації за період з 28 січня 2016 року по 08 серпня 2018 року включно та неправильним визначенням базового місяця для обчислення такої.
4.5. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року у справі № 420/10461/20, яке в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили 15 січня 2021 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Інституту відмовлено.
4.6. Тому суд виходив із того, що 15 грудня 2020 року у справі № 420/10461/20 судом ухвалено рішення між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а тому наявні підстави для закриття провадження у цій справі.
5. Постановою Пятого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року у справі № 420/18920/21 залишено без змін.
5.1. Залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки судом визначено спосіб захисту порушеного права позивача в порядку статті 383 КАС України, і, на час його звернення з позовною заявою, іншого способу судового захисту уже не існує, то у цій справі позивач обрав помилковий спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
6. 12 липня 2022 року до Верховного Суду (далі - Суд) надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, де останній просив скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року у справі № 420/18920/21 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
7. В обґрунтування скаржник посилається на відсутність правового висновку щодо права військовослужбовців на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованованому розмірі за умови, що підвищення грошового забезпечення з 01 березня 2018 року відповідно до постанови до Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" не перевищило суму індексації в місяці підвищення посадових окладів.
7.1. Вказує, що при розгляді справи № 420/3185/20 судом досліджувалося виключно право позивача на індексацію грошового забезпечення за час проходження служби. А у справі № 420/18920/21 предметом розгляду була правильність встановлення відповідачем базового місяця, розміру щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення та суми індексації.
7.2. На думку скаржника, враховуючи, що питання застосування базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення, а саме січня 2008 року, не вирішувалося у справі № 420/3185/20, як і питання фіксованої індексації та на відповідача не покладалося жодних зобов`язань з цього приводу, то у такому випадку позивач позбавлений процесуального права звернення до суду із заявою у порядку статті 383 КАС України.
7.3. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 липня 2022 року відкрито касаційне провадження № К/990/17781/22 за вищевказаною касаційною скаргою.
8. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 20 вересня 2022 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження.
Позиція інших учасників справи
9. Від Інституту 16 серпня 2022 року надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
9.1. В обґрунтування відповідач зазначає, що судом касаційної інстанції передчасно поновлено позивачу пропущений строк на касаційне оскарження, а відтак наявні підстави для застосування частини четвертої статті 123 КАС України та пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, наслідком яких є залишення позовної заяви без розгляду.
Позиція Верховного Суду
Джерела права та акти їхнього застосування, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
10. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
11. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
12. Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
13. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
14. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
15. Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.