ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 378/695/21
провадження № 51-6027км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т. В.,
суддів Марчука О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Піх Ю. Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції,на вирок Київського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021116280000087, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Гостра Могила Ставищенської селищної територіальної громади Білоцерківського району Київської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого вироком Ставищенського районного суду Київської області від 22 червня 2021 року за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді 80 годин громадських робіт,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вироком Ставищенського районного суду Київської області від 24 вересня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК, і призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені п. п.1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.
Як установлено вироком суду, ОСОБА_1 за вироком Ставищенського районного суду Київської області від 22 червня 2021 року визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, та призначено йому покарання у виді 80 годин громадських робіт, який набрав законної сили 23 липня 2021 року. 26 липня 2021 року вказаний вирок надійшов на виконання до Білоцерківського районного сектору № 2 філії Державної установи "Центр пробації" у м. Києві та Київській області, де цього ж дня ОСОБА_1 був узятий на облік як засуджений. Однак,діючи умисно, з мотивів зневаги до судового рішення та з метою ухилення від відбування призначеного судом покарання, ОСОБА_1 до Білоцерківського РС № 2 для ознайомлення з порядком виконання громадських робіт жодного разу не з`явився, про причини неявки не повідомив, залишив місце свого постійного проживання, до роботи не приступив і жодної години громадських робіт не виконав.
За вироком Київського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року апеляційну скаргу прокурора задоволено повністю, апеляційну скаргу заступника керівника обласної прокуратури задоволено частково. Вирок Ставищенського районного суду Київської області від 24 вересня 2021 року стосовно ОСОБА_1 скасовано в частині призначеного йому покарання.
Ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 2 ст. 389 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 71, п. 4 ч. 1 ст. 72 КК до призначеного покарання повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ставищенського районного суду Київської області від 22 червня 2021 року і за сукупністю вироків остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 10 днів.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік з покладенням обов`язків, передбачених п. п.1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.
У решті вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки даним про особу засудженого, не взяв до уваги всіх даних, які характеризують особу засудженого, конкретних обставин справи та призначив покарання з випробуванням за сукупністю вироків, тобто неправильно застосував ст. 75 КК.
Також зазначає, що рішення суду про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням не відповідає вимогам статей 65, 75 КК, належним чином не вмотивоване та необґрунтоване, не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.