ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 446/244/14-к
провадження № 51-4847км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів Кравченка С.І., Остапука В.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Глушкової О.О.,
прокурора Костюка О.С.,
захисника Косендюка Я.А.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Косендюка Я.А. на вирок Буського районного суду Львівської області від 17 січня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013150280000001, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Буського районного суду Львівської області від 17 січня 2022 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного йому покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 20 жовтня 2012 року близько 13:30, знаходячись поблизу свого господарства по АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин внаслідок суперечки із ОСОБА_2 та після того, як останній вдарив його дружину ОСОБА_3, умисно наніс потерпілому один удар рукою в область обличчя, спричинивши тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров`я.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2022 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Косендюк Я.А., зазначаючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 та закрити кримінальне провадження.
Аргументуючи свою позицію, зазначає, що місцевий суд безпідставно надав діям обвинуваченого ОСОБА_1 правову оцінку як злочину та кваліфікував їх за ч. 1 ст. 122 КК України, проігнорувавши при цьому норми інституту необхідної оборони та стану сильного душевного хвилювання, які закріплені у ч.1 та ч.4 ст. 36 КК України.
Стверджує, що мотив нанесення удару потерпілому полягав у бажанні ОСОБА_1 захистити свою дружину, якій ОСОБА_2 спричинив тілесні ушкодження. Крім цього, звертає увагу, що згідно висновку експерта ОСОБА_1 під час вчинення протиправного діяння перебував у стані емоційного напруження, який є психологічною підставою для юридичного трактування стану сильного душевного хвилювання.
В свою чергу, на думку захисника, апеляційний суд на зазначене належної уваги не звернув, проігнорував усі доводи апеляційної скарги сторони захисту, безпідставно відмовив у повторному дослідженні фактичних даних кримінального провадження, чим порушив вимоги статей 23, 370, 404 та 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Косендюк Я.А. та засуджений ОСОБА_1 підтримали касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
Прокурор Костюк О.С. вважав касаційну скаргу захисника необґрунтованою, просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
В силу зазначеної норми Суд під час оцінки касаційних доводів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судами попередніх інстанцій.
На думку захисника, діям ОСОБА_1 надано неправильно правову оцінку за ч. 1 ст. 122 КК України, оскільки вчинене ним діяння було зумовлене захистом дружини від протиправних дій ОСОБА_2 .
Як вбачається зі змісту обвинувального акту ОСОБА_1 інкримінувалося заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які він спричинив останньому одним ударом в обличчя.
Суди першої та апеляційної інстанцій погодилися із таким формулюванням обвинувачення, визнали його доведеним та кваліфікували дії засудженого за ч. 1 ст. 122 КК України. При цьому доводи сторони захисту про перебування ОСОБА_1 в стані необхідної оборони залишилися поза належною увагою судів попередніх інстанцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.