П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 461/4839/19
провадження № 51-1790км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого Антонюк Н. О.,
суддів Голубицького С. С., Стефанів Н. С.,
за участі:
секретаря судового засідання Олеярника М. І.,
прокурора Гошовської Ю. М.,
захисника Акера І. Я.,
виправданого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у судах першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 07 квітня 2022 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Омська Російської Федерації, громадянина України, який проживає у АДРЕСА_1 ),
визнаного невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Галицького районного суду міста Львова від 29 жовтня 2021 року ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку із недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у цьому кримінальному провадженні.
Ухвалою Львівського апеляційного судувід 07 квітня 2022 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, обіймаючи посаду керівника структурного підрозділу органу місцевого самоврядування - начальника управління фінансового контролю департаменту "Адміністрація міського голови" Львівської міської ради (далі - Управління фінансового контролю), пов`язану із виконанням організаційно-розпорядчих функцій, 27 лютого 2019 року, перебуваючи у приміщені кафе "Цвібак", що на площі Катедральна, 6 у м. Львові, висловив директору ПП "Компанія Унітранс" ОСОБА_2 протиправну вимогу про надання йому неправомірної вигоди в розмірі 1% від вартості будівельних робіт з капітального ремонту внутрішньоквартальної дороги на вул. Вузькій у м. Львові (8 000 грн) за не створення цьому підприємству Управлінням фінансового контролю штучних перешкод при реалізації контрольних повноважень, швидке та позитивне попереднє погодження кошторисної вартості робіт з капітального ремонту вказаної внутрішньоквартальної дороги та, після завершення відповідних робіт, подальше позитивне рішення представника підпорядкованого йому управління фінансового контролю у складі комісії з визначення готовності до експлуатації вищевказаного об`єкта. Надалі 05 березня 2019 року приблизно о 17:27 у приміщені кафе "Цвібак" ОСОБА_1 одержав від ОСОБА_2 вищевказану неправомірну вигоду у розмірі 8 000 грн, після чого він був затриманий працівниками правоохоронного органу, а предмет неправомірної вигоди в нього був вилучений.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування касаційних вимог прокурор стверджує, що як місцевий, так і апеляційний суди здійснили неналежне та неповне дослідження усіх обставин справи та наявних у матеріалах кримінального провадження доказів як кожного окремо, так і в їх сукупності, зокрема щодо повноважень та основних завдань Управління фінансового контролю, очолюваного ОСОБА_1, результатів проведених оперативно-технічних заходів аудіо, - відеоконтролю особи від 07 та 28 березня 2019 року.
На переконання прокурора, суди звузили зміст ст. 368 КК і прийшли до неправильних висновків про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК. Вважає безпідставними висновки судів про те, що ОСОБА_1 не є суб`єктом інкримінованого злочину, а також про те, що прийняте ним позитивне погодження кошторисної вартості робіт з капітального ремонту не могло вплинути на відносини, які склалися між Личаківською районною адміністрацією та ПП "Компанія Унітранс". Прокурор заперечує висновки судів про те, що грошові кошти у сумі 8000 грн не є неправомірною вигодою.
Сторона обвинувачення наголошує на тому, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що судом першої інстанції показання свідків у вироку викладено не повно і їм надана невірна оцінка, оскільки свідки вказували на наявність в Управління фінансового контролю та ОСОБА_1 як керівника цього управління вагомих та дієвих повноважень для впливу на діяльність районних адміністрацій Львівської міської ради і суб`єктів господарювання, які перебувають із ними у договірних відносинах. Також, на переконання сторони обвинувачення, місцевий суд безпідставно відкинув як докази доведення винуватості ОСОБА_1 відомості, що містяться в заяві ОСОБА_2 про вчинення злочину.
Вказує про те, що апеляційний суд усупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК безпідставно відмовив у задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження письмових доказів та про допит свідків, у тому числі й свідка ОСОБА_2, який з об`єктивних причин не був допитаний у суді першої інстанції.
Зазначає про те, що апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК.
У запереченняхна касаційну скаргу прокурора захисник Акер І. Я. вказує про її необґрунтованість та просить залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримала касаційну скаргу і просила її задовольнити, а виправданий та його захисник вважали рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими, просили касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Мотиви суду
Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи та дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Колегія суддів вважає слушними доводи прокурора про допущення апеляційним судом істотних порушення вимог кримінального процесуального закону з огляду на таке.
Вимогами ст. 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
У цьому провадженні прокурор звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив вирок суду першої інстанції скасувати, посилаючись на допущені судом істотні порушення вимог КПК, безпідставність висновків місцевого суду щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого злочину через звуження змісту ст. 368 КК. Сторона обвинувачення вказувала на ненадання місцевим судом належної оцінки показанням свідків та наявним у матеріалах кримінального провадження письмовим доказам на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні, невідповідність висновків цього суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Також прокурор вважав, що висновки місцевого суду спростовуються матеріалами кримінального провадження, наданими прокурором доказами, які були безпосередньо дослідженими судом.
Прокурор в апеляційній скарзі вказував на те, що місцевий суд неповно оцінив документи, які стосуються правового регулювання діяльності Управління фінансового контролю, зокрема положення про це управління, аналіз якого свідчить, що функції Управління фінансового контролю носять контрольний характер, а ОСОБА_1 є службовою особою. Вважав, що судом лише частково взято до уваги зміст НСРД, безпідставно не враховано заяви про вчинення злочину, написаної ОСОБА_2 .
Через те, що місцевий суд здійснив неповне дослідження усіх обставин кримінального провадження та доказів, якими ці обставини підтверджуються, а також безпідставно визнав частину доказів неналежними та недопустимими, прокурор у апеляційній скарзі та безпосередньо у судовому засіданні апеляційного суду на підставі ч. 3 ст. 404 КПК заявив клопотання про повторне дослідження письмових доказів.
Зокрема він просив дослідити заяву ОСОБА_2 від 28 лютого 2019 року про вчинення щодо нього кримінального правопорушення; протокол огляду та ідентифікації (помічення) грошових коштів від 05 березня 2019 року; заяву ОСОБА_2 про одержання ідентифікованих та помічених грошових коштів від 05 березня 2019 року; протокол затримання ОСОБА_1 від 05 березня 2019 року, з додатком - цифровим носієм із відеозаписом; документи надані Личаківською районною адміністрацією та Департаментом "Адміністрація міського голови" Львівської міської ради у відповідності до вимог ст. 93 КПК; лист управління фінансового контролю департаменту "Адміністрація міського голови" Львівської міської ради від 04 березня 2019 року № 4-2103-154; лист Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 28 лютого 2019 року № 4-33-396 із письмовою резолюцією; матеріали проведення відносно ОСОБА_3 негласних слідчих (розшукових дій) та оперативно-технічних заходів із додатками, а також допитати свідка ОСОБА_2, та повторно допитати свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 .
Проте апеляційний суд усупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК необґрунтовано відмовив прокурору у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, а також залишив поза увагою доводи апеляційної скарги прокурора та належних відповідей на них не надав.
Як неодноразово наголошував Верховний Суд у постановах, суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Обсяг розгляду в суді апеляційної інстанції має бути таким, щоб він дозволив відповісти на всі доводи апеляційної скарги і постановити законне та обґрунтоване рішення.
Сам апелянт визначає те коло питань, які є предметом перевірки апеляційного суду. Таким чином, процесуальні вимоги сторін відіграють роль орієнтиру, показуючи, з якими частинами судового рішення учасник судового провадження не погоджується, та зобов`язують апеляційну інстанцію надати мотивовані відповіді на доводи апеляційної скарги.
Недотримання апеляційним судом наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
В ході прослуховування звукозапису судового засідання апеляційного суду від 07 квітня 2022 року Суд встановив, що підставою для відмови судом апеляційної інстанції у задоволенні клопотання прокурора про допит свідка ОСОБА_2 стало лише те, що вказаний свідок не допитувався у місцевому суді.
Колегія суддів вважає таку відмову апеляційного суду формальною, необґрунтованою, зробленою без урахування усіх обставин, які об`єктивно перешкодили допиту свідка ОСОБА_2 у суді першої інстанції.
В ході касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження було встановлено, що під час розгляду справи місцевим судом ОСОБА_2 перебував за кордоном, в Республіці Кіпр, що підтверджується заявою останнього (т. 3, а.к.п. 20). Вказане унеможливило забезпечення його явки в судове засідання для допиту.