Постанова
Іменем України
21 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 755/3217/15-ц
провадження № 61-6160св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Акціонерне товариство "УкрСиббанк",
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2022 рокуу складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Кравець В. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 28 листопада 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком (далі - АКІБ) "УкрСиббанк", який змінив назву на ПАТ "УкрСиббанк", а в подальшому на Акціонерне товариство (далі - АТ) "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11259113000, відповідно до якого останній надано кредит в іноземній валюті у сумі 71 956 доларів США, строком до 28 листопада 2028 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,4 % річних.
Згідно з кредитним договором відповідач зобов`язалася повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів, день сплати - 28 число кожного місяця, розмір щомісячного ануїтетного платежу складав 805 доларів США.
Всупереч умов кредитного договору ОСОБА_1 не здійснювала платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованих процентів і станом на 13 січня 2015 року мала заборгованість за кредитом - 31 930,67 доларів США, за процентами - 1 319,8 доларів США та на підставі пункту 8.1 договору пеню за прострочення сплати по кредиту - 788,86 грн, а за прострочення сплати процентів - 544,79 грн.
Після збільшення позовних вимог заборгованосіть, яка виникла станом на 05 вересня 2018 року, складалась з: боргу за кредитом - 31 930,67 доларів США, боргу за процентами - 15 829,14 доларів США, заборгованість по сплаті пені - 340 728,06 грн, з яких пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 218 431,86 грн; за несвоєчасне погашення процентів - 122 296,2 грн.
Ураховуючи наведене, з урахуванням уточнених позовних вимог, ПАТ "УкрСиббанк" просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 вказаний розмір кредитної заборгованості.
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ "УкрСиббанк" про розірвання договору споживчого кредиту, в якому просила розірвати договір про надання споживчого кредиту від 28 листопада 2007 року № 11259113000 з тих підстав, що вона не отримувала 71 956 доларів США з операційної каси банку у порядку, визначеному законодавством.
Зазначала, що це свідчить про те, що банк не виконав свої зобов`язання по видачі їй кредиту і на даний час є боржником перед нею. Тобто, банк допустив істотне порушення умов кредитного договору та не надав їй грошових коштів, внаслідок чого вона значною мірою позбавилася того, на що розраховувала при укладенні договору, що є підставою для його розірвання відповідно до положень частини другої статті 651 ЦК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 березня 2015 року, занесеною до журналу судового засідання, позов ПАТ "УкрСиббанк" та зустрічний позов ОСОБА_1 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02 червня 2021 року позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 47 759,81 доларів США та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 340 728,06 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що банк виконав свої зобов`язання, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти, а остання не виконувала своїх обов`язків з повернення цих коштів, що призвело до утворення заявленої банком заборгованості.
При цьому, судом було встановлено факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів шляхом перерахування на спеціальний рахунок у банку, тому підстав для розірвання договору немає.
Строк позовної давності, про застосування наслідків якого заявила ОСОБА_1, банк не пропустив.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 31 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 червня 2021 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" щодо стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 340 728,06 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 червня 2021 року в частині позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" щодо стягнення відсотків змінено та зменшено розмір відсотків з 15 829,14 доларів США до 1 649,58 доларів США.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 червня 2021 року в частині задоволення первісних позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" про стягнення заборгованості за тілом кредиту та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції загалом погодився з правовими висновками, викладеними судом першої інстанції, проте відмовив у задоволенні збільшених позовних вимог банку, які включали в себе нараховані відсотки та пеню після звернення банку до суду з позовом, вказавши, що у нього припинилося право нараховувати відсотки та пеню після пред`явлення позову та зміни строку виконання зобов`язань за кредитним договором. Інші висновки районного суду відповідають обставинам справи, норми матеріального права судом застосовані правильно.
При цьому, апеляційний суд послався на відповідну практику Великої Палати Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2021 року до Верховного Суду, АТ "УкрСиббанк", посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2022 року скасувати та залишити в силі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 червня 2021 року.
ОСОБА_1 судові рішення в касаційному порядку на оскаржила.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у стягненні відсотків за користування кредитними коштами та нарахованої пені за період часу після пред`явлення позову та помилково врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, оскільки сторони у договорі погодили умову, за якої боржник повинен сплачувати відсотки та пеню у разі прострочення зобов`язань до повного погашення заборгованості.
Відзив на касаційну скаргу відповідач до суду не подала.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
03 серпня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження зазначеного судового рішення АТ "УкрСиббанк" вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 та постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 311/4189/15-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Крім того, заявник зазначає про порушення апеляційним судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).