Постанова
Іменем України
19 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 216/7605/19
провадження № 61-5852 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
від 14 червня 2021 року у складі судді Сарат Н. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2022 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який було уточнено, до акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - АТ "Криворізький залізорудний комбінат", товариство) про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Позовна заява мотивована тим, що з 01 вересня 2014 року він прийнятий на посаду юрисконсульта договірно-претензійного бюро юридичного відділу публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", правонаступником якого є АТ "Криворізький залізорудний комбінат". 16 березня 2018 року його було звільнено з роботи на підставі наказу товариства № 332-к згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 КЗпП України, у зв`язку з переведенням працівника, за його згодою, на інше підприємство.
У серпні 2017 року, за час роботи у товаристві, він подав документи до Донецького юридичного інституту Міністерства внутрішніх справ України, в якому був допущений до складання вступних іспитів, про що повідомив начальника юридичного відділу та звернувся із запитом до товариства про надання йому належним чином засвідчених копій відповідних документів.
Наказом товариства від 31 липня 2017 року № 1089-в йому було надано лише 10 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки для складання вступних іспитів до аспірантури та нараховано відповідно до довідки про розмір заробітної плати за вересень 2017 року (80 годин додаткової оплачуваної відпустки, що дорівнює 10 календарним дням) 2 594,50 грн.
Товариством у порушення положень статті 15 Закону України "Про відпустки" не було надано йому 20 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки, чим порушено його право на додаткову оплачувану відпустку. Отже, розмір невиплаченої заробітної плати складав 5 189,00 грн.
Ураховуючи викладене, компенсація загальної суми заборгованості становить 34 639,55 грн, з яких: 5 189,00 грн - розмір заробітної плати за 20 днів додаткової оплачуваної відпустки у зв`язку зі вступом до аспірантури, яку не було виплачено працівнику; 29 450,55 грн - компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату.
Крім того, згідно з відомостями про нараховану заробітну плату за січень 2018 року та лютий 2018 року у січні 2018 року ним відпрацьовано 160 годин (20 днів) та нараховано 9 083,40 грн, а у лютому 2018 року відпрацьовано 136 годин (17 днів) та нараховано 15 664,12 грн. Отже, його середньоденна заробітна плата становить 9 083,40 грн.
Оскільки товариство не виплатило йому усі належні суми при звільненні, то на його користь підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні та компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Вищевказаними протиправними діями товариства йому завдано моральної шкоди.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право на додаткову оплачувану відпустку протягом 30 календарних днів, як працівнику, який допущений до складання вступних іспитів в аспірантуру без відриву від виробництва, у серпні 2017 року до Донецького юридичного інституту Міністерства внутрішніх справ України; визнати наказ товариства від 31 липня 2017 року № 1089-вщодо надання йому додаткової оплачуваної відпустки у розмірі 10 календарних днів таким, що суперечить положенням частини третьої статті 15 Закону України "Про відпустки".
Також просив стягнути з товариства на свою користь ненараховану та невиплачену заробітну плату за 20 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки у розмірі 5 189,00 грн; суму компенсації за невиплачену заробітну плату за 20 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки у розмірі 29 450,55 грн; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 533 742,30 грн; моральну шкоду у розмірі 20 000 грн без утримання податків та зборів; компенсацію за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Донецьким юридичним інститутом Міністерства внутрішніх справ України, як самостійним суб`єктом освітньої діяльності, було встановлено строк для вступних іспитів і здобуття наукового ступеню "Доктор філософії", а саме у період з 31 липня 2017 року по 12 серпня 2017 року тобто 13 календарних днів. На підставі довідки про допуск до складання вступних випробувань від 25 липня 2017 року, факт видачі якої Донецький юридичний інститут Міністерства внутрішніх справ України у листі від 23 квітня 2020 року заперечив, позивач звернувся до товариства з письмовою заявою від 02 серпня 2017 року про надання додаткової оплачуваної відпустки у кількості 10 календарних днів, у період з 03 серпня 2017 року по 12 серпня 2017 року, тобто самостійно визначив час, який необхідний йому для складання вступних іспитів.
Отже, на підставі власноруч написаної ОСОБА_1 заяви від 02 серпня 2017 року та довідки нібито наданої Донецьким юридичним інститутом Міністерства внутрішніх справ України від 25 липня 2017 року відповідачем було прийнято оспорюваний наказ від 31 липня 2017 року № 1089-в, відповідно до якого позивачу було надано відпустку протягом 10 календарних днів.
Таким чином, вимоги позивача про визнання права на додаткову оплачувану відпустку протягом 30 календарних днів та про визнання наказу товариства від 31 липня 2017 року № 1089-в щодо надання додаткової оплачуваної відпустки протягом 10 календарних днів таким, що суперечить частині третій статті 15 Закону України "Про відпустки" є безпідставними, оскільки оспорювана відпустка надавалась ОСОБА_1 на підставі довідки від 25 липня 2017 року та написаної ним заяви від 02 серпня 2017 року. Ураховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з товариства суми компенсації за невиплачену заробітну плату за 20 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки є безпідставною.
Відсутні докази на підтвердження того, що при звільненні товариством не було виплачено позивачу усіх належних сум та завдання йому моральної шкоди.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відсутні докази порушення відповідачем трудових прав позивача, оскільки додаткова оплачувана відпустка надавалася ОСОБА_1 на підставі написаної ним заяви, в якій він просив про надання такої відпустки саме протягом 10 календарних днів. Таким чином, безпідставними є вимоги останнього про визнання права на додаткову оплачувану відпустку тривалістю 30 календарних днів, визнання наказу товариства від 31 липня 2017 року № 1089-в про надання додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 10 календарних днів, таким, що суперечить положенням частини третьої статті 15 Закону України "Про відпустки", стягнення з відповідача компенсації за невиплачену заробітну плату за 20 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки у розмірі 29 450,55 грн, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 липня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 216/7605/19 з Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачу у порушення його трудових прав було надано товариством додаткову оплачувану відпустку протягом 10 календарних днів для складання вступних іспитів в аспірантуру, проте положеннями закону визначено його право на додаткову оплачувану відпустку протягом 30 календарних днів. Таким чином, залишок додаткової оплачуваної відпустки становить 20 календарних днів.
Довідка товариства про допуск до складання вступних випробувань від 25 липня 2017 року є належним доказом, оскільки видана тимчасово виконуючим обов`язки начальника відділу організації наукової роботи Донецького юридичного інституту Міністерства внутрішніх справ України.