Постанова
Іменем України
14 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 463/1955/18
провадження № 61-10112св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Львівська міська рада,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору,: управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Львівське комунальне підприємство "Львівелектротранс", приватне підприємство "Сімтакс", приватне підприємство "Західно-Український паливний дім", товарна біржа "Наша", приватний нотаріус Юріяк Михайло Іванович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Львівської міської ради та касаційну скаргу управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного суду, у складі колегії суддів:
Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П., від 17 травня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року Львівська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності.
Позов мотивований тим, що на підставі рішення Червоноармійського райвиконкому м. Львова від 10 березня 1987 року № 176 Львівська міська рада є власником будинку на АДРЕСА_1, який знаходиться на балансі ЛКП "Львівелектротранс", та починаючи з 01 березня 1987 року використовувався як базова лабораторія.
З державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо про вибуття вказаної будівлі з власності територіальної громади
м. Львова поза волею власника.
Так, 16 липня 2013 року державний реєстратор Львівського міського управління юстиції зареєстрував право приватної власності на нежитлове приміщення (будівля літ. А-1), загальною площею 272,7 кв. м, на
АДРЕСА_1 за приватним підприємством
"Західно-Український паливний дім" (далі - ПП "Західно-Український паливний дім"). Підставою виникнення права власності зазначено договір купівлі-продажу, виданий товарною біржою "Наша", біржову угоду
від 01 березня 2010 року № Н0230.
На підставі договору купівлі-продажу від 05 грудня 2014 року № 6904, посвідченого приватним нотаріусом Новосад О. П., право власності на спірні приміщення зареєстровано за приватним підприємством "Сімтакс" (далі - ПП "Сімтакс").
Львівська міська рада вказувала, що на час звернення до суду з цим позовом власниками спірного приміщення на АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, частка власності яких складає по 1/2 кожного. Підставою виникнення права власності зазначено договори купівлі-продажу від 24 березня 2017 року №№ 810, 815, посвідчені приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юріяк М. І.
Розпорядження спірним нерухомим майном відповідно до пункту 30
частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" можливе лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні сесії Львівської міської ради.
Посилаючись на те, що Львівська міська рада, як власник будинку на
АДРЕСА_1, не приймала рішення про його відчуження, у зв`язку з чим вказане майно вибуло з комунальної власності неправомірно та поза волею власника майна, уточнивши позовні вимоги позивач просив:
- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частині нежитлового приміщення, будівля (літ. А-1), загальною площею 272,7 кв. м, на АДРЕСА_1, зобов`язавши повернути вказане майно за актом приймання-передачі територіальній громаді м. Львові в особі Львівської міської ради;
- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1,
ОСОБА_2 по1/2 частині нерухомого майна на АДРЕСА_1 ;
- визначити порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно є підставою для внесення запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення, будівлю (літ. А-1), загальною площею 272,7 кв. м, на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова, у складі судді
Мармаша В. Я., від 28 січня 2020 року позов задоволено.
Витребувано на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 1/2 частину нежитлового приміщення (літ. А-1), загальною площею 272,7 кв. м, на
АДРЕСА_1 та ОСОБА_3 1/2 частину цього ж нежитлового приміщення. Зобов`язано ОСОБА_1, ОСОБА_2 повернути вказане майно за актом приймання-передачі територіальній громаді
м. Львова в особі Львівської міської ради.
Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 1/2 частину нежитлового приміщення (літ. А-1), загальною площею
272,7 кв. м., на АДРЕСА_1 за кожним.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивоване тим, що спірне нежитлове приміщення не належало на праві власності ЛКП "Львівелектротранс" та рішення про його відчуження Львівською міською радою не приймалось, а тому майно вибуло з комунальної власності неправомірно, поза волею власника майна.
Районний суд вважав, що договір купівлі-продажу (біржова угода)
від 01 грудня 2003 року, укладений між ЛКП "Львівелектротранс" та приватним підприємством "Салют-плюс" (далі - ПП "Салют-плюс") про відчуження нежитлового приміщення на АДРЕСА_1, є нікчемним, оскільки посягає на суспільні, економічні та соціальні основи місцевого самоврядування, а також спрямований на заволодіння всупереч вимогам чинного законодавства об`єктом комунальної власності та порушує права і охоронювані законом інтереси власника об`єкта нерухомості територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради.
Встановивши нікчемність правочину від 01 грудня 2003 року, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав, передбачених статтями 387, 388 ЦК України, статтею 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд виходив з того, що перевірити інформацію про порушення свого права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Львівська міська рада могла лише із 01 січня 2016 року, а тому, звертаючись до суду з цим позовом у квітні 2018 року, позивач не пропустив строк позовної давності. Крім того, з фактичного користування ЛКП "Львівелектротранс", як балансоутримувача відповідного комунального майна, спірні приміщення не вибували до моменту набуття права власності на них відповідачами у 2017 році, які розпочали проведення ремонтних робіт.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 17 травня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задоволено. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 28 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали інвентаризаційної справи, виходив з того, що проведення бюро технічної інвентаризації державної реєстрації прав за Львівською міською радою на спірний будинок в цілому не скасовує право власності ЛКП "Львівелектротранс" на будинок в частині під літ. "А-1" на АДРЕСА_1, оформленого реєстраційним посвідченням Львівського обласного державного бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 03 червня 2002 року, виданим на підставі рішення виконкому Львівської міської Ради від 15 грудня 1971 року № 662 та розпорядження Львівського обласного управління комунального господарства від 19 лютого 1987 року № 62.
Крім того, відсутні докази, які б підтверджували, що біржова угода
від 01 грудня 2003 року укладена з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.
Також апеляційний суд вважав, що задоволення позову призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, оскільки покладе на відповідачів індивідуальний та надмірний тягар без будь-якої компенсації з боку держави. Тобто, мета, яку переслідує позивач, та наслідки для відповідачів, як добросовісних набувачів, у вигляді безоплатного позбавлення майна, яке вперше було відчужене у 2003 році, є нелегітимною.
Встановивши, що спірне майно вибуло від його власника на підставі дійсного договору, а відповідачі є добросовісними набувачами, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позову.
При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що Львівська міська рада об`єктивно могла дізнатись про порушення її прав у 2013 році, у зв`язку з чим, звертаючись до суду з цим позовом у квітні 2018 року, пропустила строк позовної давності, проте підставою для відмови в задоволенні позову є саме необґрунтованість позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16 червня 2021 року Львівська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 17 травня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
05 липня 2021 року управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 17 травня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 09 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою Львівської міської ради та за касаційною скаргою управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, витребувано матеріали справи з районного суду.
У вересні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень Львівська міська рада зазначиланеправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верхового Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 183/1617/16, від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19,
від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 06 грудня 2018 року у справі
№ 522/2202/15-ц, у постановах Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі № 904/10673/16, від 12 квітня 2018 року у справі № 910/16133/16, у справі № 753/11965/19, у справі № 755/11741/18, у постановах Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, від 17 лютого
2016 року у справі № 6-2407цс15, від 24 червня 2015 року у справі
№ 6-251цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга Львівської міської ради мотивована тим, що суд апеляційної інстанції невірно застосував статті 387, 388 ЦК України, здійснив неправильну кваліфікацію правовідносин, оскільки захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача його майна.
Одночасне застосування статей 216 та 388 ЦК України є помилковим з огляду на те, що віндикаційний та негаторний позови є взаємовиключними.
Враховуючи, що Львівська міська рада не була стороною жодного правочину, на підставі якого відбулось відчуження спірного майна, вона не може захищати своє право шляхом застосування реституції.
Крім того, в основу оскаржуваної постанови суд поклав копію реєстраційного посвідчення бюро технічної інвентаризації від 03 червня 2002 року про право приватної власності ЛКП "Львівелектротранс" на об`єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1, проте комунальне підприємство не могло бути суб`єктом права приватної власності.
Підставою касаційного оскарження судових рішеньуправління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради зазначило неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц, у постановах Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі № 904/10673/16,
від 12 квітня 2018 року у справі № 910/16133/16, від 30 серпня 2019 року у справі № 914/970/18, від 15 травня 2018 року у справі № 911/2534/17, у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі
№ 6-2407цс15, від 01 липня 2015 року у справі № 6-178гс15 (пункт
1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради мотивована тим, що рішення про відчуження комунального майна (спірного нежитлового приміщення) Львівською міською радою відповідно до пункту 30 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" не приймалось і вказане майно вибуло з комунальної власності неправомірно, тобто, поза волею власника.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У відзиві, поданому до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Лойфер А. Е. вказує, що відповідачі набули право власності на спірне майно на підставі відплатного договору та є добросовісними набувачами, які не можуть відповідати у зв`язку з бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайств при вчиненні правочинів з нерухомістю.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою Львівської міської ради депутатів трудящих від 27 листопада 1947 року № 1060 "Про передачу будинків Пральному тресту на баланс по
АДРЕСА_2", затвердженою постановою виконкому Львівської обласної ради депутатів трудящих
від 27 листопада 1947 року № 1474, зазначені будинки були передані на баланс Львівському пральному тресту.
Згідно із заключенням про реєстрацію будинковолодіння, складеного юрисконсультом Львівського облінвентарбюро, вказане будинковолодіння складалося із 2 будинків та належало на праві власності Банно-пральному тресту.
26 квітня 1951 року видано свідоцтво № 2049 про право власності на будівлю, яким житлове управління Львівського міського відділу комунального господарства посвідчило, що будинковолодіння в АДРЕСА_1 належало Банно-пральному тресту на праві власності.
У листі від 12 червня 1963 року № 51 Кущова машинно-лічильна станція у зв`язку із проведеною реконструкцією приміщень на АДРЕСА_1 просила виконати наступні роботи: генплан, поверховий план і оціночний акт.
Із листа Кущової машинно-лічильної станції завідуючому Львівським облкомунгоспом від 07 січня 1969 року № 249-73 вбачається, що займана цією станцією будівля на АДРЕСА_1 була передана їй на баланс у грудні 1962 року.
Із рішення виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих від
15 грудня 1971 року № 662 "Про оформлення права державної власності на 1/5 частину будинковолодіння АДРЕСА_1" вбачається, що розглянувши клопотання Кущової машинно-лічильної станції, відділу комунального господарства облвиконкому та представлені документи, які стверджують, що на спільній земельній ділянці
АДРЕСА_1 знаходиться три окремих будинки. Один з них належить на праві власності Кущовій машинно-лічильній станції (що підтверджується наказом від 14 квітня 1962 року № 64 по відділу комунального господарства облвиконкому про передачу з балансу Львівської контори комунального обслуговування будинку колишньої пральні № 3 на баланс кущової машинолічильної станції). Враховуючи, що виділити вказаний будинок в самостійний з присвоєнням йому окремого номера неможливо та, керуючись інструкцією МКГ від 31 січня 1966 року "Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу УРСР", виконком Львівської міської Ради депутатів трудящих вирішив оформити право власності на
1/5 частини будинковолодіння АДРЕСА_1 за Кущовою машинно-лічильною станцією відділу комунального господарства облвиконкому (Львівського обласного управління комунального господарства) та видати їй відповідні документи (п. 1); зобов`язати Кущову машинно-лічильну станцію зареєструвати вказану частину будинковолодіння у Львівському бюро технічної інвентаризації (п. 2).
Згідно із заключенням про реєстрацію будинку (будинковолодіння)
від 31 грудня 1971 року, складеним Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації, встановлено, що будинковолодіння складалося із 3 будівель, 1/5 ідеальна частина будинковолодіння (двоповерховий будинок) належала на праві державної власності Кущовій машинно-лічильній станції Львівського облкомунгоспу; право встановлювалося рішенням Львівського міськвиконкому від 15 грудня 1971 року № 662; на підставі пункту 7 Інструкції Міністерства комунального господарства від 31 січня 1966 року "Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу УРСР" ("Реєстрація провадиться на підставі документів, що встановлюють право власності/правовстановлюючих документів")
1/5 частини будинковолодіння належало зареєструвати на праві державної власності за Кущовою машинно-лічильною станцією; також міститься відмітка про реєстрацію у книзі за № 643.
Розпорядженням Львівського обласного управління комунального господарства від 19 лютого 1987 року № 62 "Про передачу основних засобів" передано з балансу Лічильного центру облкомунуправління на баланс Львівського трамвайно-тролейбусного управління (пізніше - ЛКП "Львівелектротранс") будівлю на АДРЕСА_1
На підставі рішення виконкому Львівської міської Ради від 15 грудня
1971 року № 662 та розпорядження Львівського обласного управління комунального господарства від 19 лютого 1987 року № 62 Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки видано реєстраційне посвідчення від 03 червня
2002 року, яким бюро технічної інвентаризації посвідчило, що будинок в частині під літ. "А-1", який розташований в
АДРЕСА_1 зареєстрований на праві приватної власності за
ЛКП "Львівелектротранс" та записано в реєстрову книгу № 9 за реєстровим № 7919.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 27 грудня 1991 року № 728 "Про розмежування обласної комунальної власності і власності адміністративно-територіальних одиниць (підприємств та організацій житлово-комунального господарства області)", затверджено перелік підприємств та організацій житлово-комунального господарства, які відносяться до комунальної власності Львівської міської ради народних депутатів та відповідних рад народних депутатів міст обласного підпорядкування і районів області згідно з додатком № 2 (пункт 2); "передачу державного майна до складу комунальної власності здійснювати безоплатно стосовно до порядку, передбаченого постановою Ради Міністрів УРСР від 28 квітня 1980 року № 286 "Про порядок передачі підприємств, об`єднань, організацій, установ, будинків і споруд" /ЗП УРСР, 1980 року, № 5,
ст. 43, з наступним повідомленням про це органів державної статистики, податкових та фінансових органів" (пункт 3); "передачу майна здійснювати по балансовій вартості за станом по 01 січня 1992 року" (пункт 6); "власність виконкому Львівської міської ради народних депутатів: Львівське трамвайно-тролейбусне управління/майновий комплекс трамвайного і тролейбусного депо, малого підприємства, та інші служби, що входять до їх складу" (підпункт І пункту І додатку № 2).
01 квітня 1997 року Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації видало дублікат реєстраційного посвідчення, яким посвідчило, що в цілому жилий будинок, розташований в АДРЕСА_1, зареєстрований на праві державної власності за виконкомом місцевої Ради Личаківського (Червоноармійського) р-ну м. Львова і знаходиться в оперативному управління ЖЕО Личаківського р-ну м. Львова на підставі реєстру, затвердженого рішенням виконкому Личаківського району
м. Львова міської ради народних депутатів від 10 березня 1987 року № 176, записаний в реєстрову книгу жилих будинків, що належить місцевим радам за реєстровим № 1031 по м. Львову 15 листопада 1987 року.
26 грудня 2000 року Львівське обласне державне комунальне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки видано дублікат реєстраційного посвідчення (копія котрого міститься в інвентаризаційній справі), яким посвідчило, що житловий будинок в цілому, який розташований в АДРЕСА_1 зареєстрований на праві державної власності за Місцевими Радами на підставі рішенням Червоноармійського райвиконкому м. Львова від 10 березня 1987 року за № 176 та записано в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 1031 15 листопада 1987 року.
12 вересня 2005 року реєстратор обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" прийняв рішення про реєстрацію права власності та як дублікат на реєстраційне посвідчення видав витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (№ витягу: 8311598) на право комунальної власності в цілому на будинок АДРЕСА_1 за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на підставі рішення Червоноармійського райвиконкому м. Львова від 10 березня 1987 року