Постанова
Іменем України
14 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 129/588/18
провадження № 61-1577св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (за первісним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
позивач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 06 жовтня 2021 року у складі судді Науменка С. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Голоти Л. О., Денишенко Т. О., Рибчинського В. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суд із позовом до ОСОБА_2 про захист права на користування житловим будинком шляхом вселення.
У липні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 не володіє правом власника будинку за адресою АДРЕСА_1, оскільки згадане житлове приміщення є спадщиною від його покійної матері ОСОБА_3, яка склала заповіт на свою сестру ОСОБА_2 щодо усієї спадщини через конфліктність сина та його неповагу до неї, незаконно користується частиною її майна, зокрема, домовою книгою шляхом її викрадення при житті матері.
Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 13 листопада 2015 року відмовлено в задоволені уточнених позовних вимог ОСОБА_1 щодо встановлення нікчемності заповіту, складеного ОСОБА_3 27 вересня 2012 року та посвідченого державним нотаріусом Гайсинської нотаріальної контори Кобилянською О. А., зареєстрованого в реєстрі за № 1-1650.
Вказувала, що ОСОБА_1 з 13 листопада 2012 року не проживає у вказаному житловому будинку, не цікавиться ним та не бере участі у його догляді, ремонті, а, навпаки, допускає його руйнування, в оплаті комунальних послуг участі не приймає, тобто припинив виконувати обов`язки як член сім`ї, передбачені статтею 64 ЖК України, а реєстрація його проживання у цьому будинку перешкоджає їй реалізувати в повному обсязі право власності на житловий будинок і не може бути підставою для його вселення і користування житловим будинком.
Добровільно вирішити питання про зняття з реєстрації місця проживання відповідач не бажає, тому вона змушена звернутися до суду задля захисту своїх прав.
Враховуючи наведене просила суд визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в будинку по АДРЕСА_2 .
Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 08 липня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист права на користування житловим будинком та зобов`язання усунути перешкоди у користуванні житловим будинком шляхом вселення залишено без розгляду.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 06 жовтня 2021 року у складі судді Науменка С. М. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 не надано доказів прийняття спадщини, а отже вона не є власником будинку.
При цьому місцевим судом вказано, що втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло, правомірність застосування якого, за обставинами цієї справи, позивачем не доведено. Таким чином, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог та про відсутність існування правових підстав для їх задоволення.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 15 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 06 жовтня 2021 року у даній справі змінено, виключено з її мотивувальної частини посилання суду першої інстанції на відсутність доказів прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_3 як на підставу для відмови в задоволенні позову.
В іншій частині рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 06 жовтня 2021 року залишено без змін.
Виключаючи із мотивувальної частини рішення місцевого суду висновки про відсутність доказів прийняття позивачем спадщини, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття. Крім того, відповідачем не оспорюється факт прийняття ОСОБА_2 спадщини.
Залишаючи без змін рішення місцевого суду в іншій частині, апеляційний суд виходив із того, що відповідач має тривалий зв`язок із спірним житловим будинком як із житлом, що є достатньою підставою вважати його житлом, належним відповідачу, в розумінні статті 8 Конвенції, і наступне визнання його таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У січні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 вересня 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 595/1271/16-ц, провадження № 61-18966св18, від 29 січня 2018 року у справі № 766/1955/16-ц, провадження № 61-755св18, від 25 квітня 2019 року у справі № 761/13293/16-ц, провадження № 61-27099св18, у постанові Верховного Суду України від 05 листопада 2014 року у справі № 6-158цс14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що спірний будинок з 2012 року є її майном. Вказує, що між нею та ОСОБА_1 договір найму житлового приміщення не укладався, відповідач не є членом її сім`ї, а є сторонньою особою, яка перешкоджає їй володіти та користуватися своїм майном.
Зазначає, що право ОСОБА_1 користуватися спірним будинку припинилось з часу відкриття спадщини, яку вона прийняла.
Відзиву на касаційну скаргу сторонами не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 50), якій на праві приватної власності належав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а. с 101-102), у якому відповідно до відмітки про місце проживання в паспорті та довідки виконавчого комітету Гайсинської міської ради Вінницької області № 175 від 10 січня 2018 року зареєстрований син покійної ОСОБА_1 (а. с. 5, 7, 10).
Відповідно до заповіту, посвідченого 27 вересня 2012 року державним нотаріусом Гайсинської державної нотаріальної контори, Сташевська Т. Д. все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, у тому числі все те, що буде належати їй і на що вона матиме право, заповіла - ОСОБА_2 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.