Постанова
Іменем України
14 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 2-694/11
провадження № 61-7613св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),
суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
відповідач за первісним позовом - Криворізьке міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_3,
треті особи: ОСОБА_3, Друга криворізька державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Пахомова Наталія Іванівна, Відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 листопада 2015 року у складі судді Чайкіна І. Б. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, треті особи: ОСОБА_3, Друга криворізька державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Пахомова Наталія Іванівна, про визнання добросовісним набувачем квартири та зняття арешту та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа - відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції, про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, треті особи: ОСОБА_3, Друга криворізька державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Пахомова Н. І., про визнання добросовісним набувачем квартири та зняття арешту.
Позов обґрунтовано тим, що 27 лютого 2010 року між позивачем та ОСОБА_3, який діяв за довіреністю від імені ОСОБА_2, укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Договір посвідчено державним нотаріусом Другої криворізької державної нотаріальної контори Тімошиною О. В. та зареєстровано в реєстрі за № 2-625. 02 березня 2010 року позивач зареєструвала право власності у комунальному підприємстві Дніпропетровської обласної ради "Криворізьке бюро технічної інвентаризації", проте правовстановлюючих документів їй не видано у зв`язку із накладенням арешту у кримінальному провадженні за фактом вчинення шахрайства третіми особами, а саме: підробки документів попереднього власника квартири, на підставі яких була видана довіреність на ім`я ОСОБА_3 .
Позивач просила суд визнати її добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1, та зняти арешт із зазначеної квартири, накладений постановою слідчого слідчого відділу Жовтневого районного відділу Криворізького міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області Вдовиченко Р. І.
У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа - Відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції, про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Свої вимоги ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 11 січня 1996 року він є власником квартири АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі він постійно не мешкав, його місце проживання зареєстроване за іншою адресою.
03 березня 2010 року він дізнався, що належна йому на праві власності квартира продана ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 27 лютого 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, який діяв начебто за довіреністю від імені ОСОБА_2, яку він ніколи не видавав.
За заявою ОСОБА_2 12 березня 2010 року порушено кримінальну справу за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) з використанням підроблених документів за попередньою змовою групою осіб. 02 серпня 2011 року кримінальне провадження закрито на підставі пункту 8 статті 6 КПК України (у в зв`язку зі смертю обвинуваченого).
З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_2 просив суд: визнати недійсною довіреність ВММ № 845137, видану 20 січня 2010 року від імені ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3, посвідчену приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н. І.; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 27 лютого 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений державним нотаріусом Другої криворізької державної нотаріальної контори Тімошиною О. В. та зареєстрований в реєстрі за № 2-625; витребувати з чужого незаконного володіння зазначену вище квартиру та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2016 року,в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Визнано недійсною довіреність ВММ № 845137 від 20 січня 2010 року, видану від імені ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3, яка посвідчена приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н. І.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 27 лютого 2010 року від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_4, який посвідчений державним нотаріусом Другої криворізької державної нотаріальної контори Тімошиною О. В. та зареєстрований в реєстрі за № 2-625;
Витребувано у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що її володіння квартирою є незаконним, оскільки квартиру придбано за відплатним договором у особи, яка не мала права на її відчуження.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що відчуження спірної квартири відбулось за підробленою довіреністю, всупереч його волі, як власника квартири, а тому існують правові підстави для визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна в порядку статті 388 ЦК України від добросовісного набувача.
Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що переглядаючи в апеляційному порядку рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 листопада 2015 року, апеляційний суд не встановив усіх істотних обставин, належної оцінки всім доводам апеляційної скарги не дав та достовірно не встановив, чи укладав ОСОБА_2 оскаржувані правочини, чи відповідало при цьому його волевиявлення його внутрішній волі та, відповідно, чи вибуло спірне майно з його володіння не з його волі.
Висновок експерта не є в достатній мірі інформативним, у ньому зазначено, що підпис в довіреності виконаний ймовірно не ОСОБА_2, а іншою особою. Вирок, що винесено у кримінальній справі, в матеріалах цивільної справи відсутній.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 листопада 2015 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що власник спірної квартири ОСОБА_2 не надавав своєї згоди та волевиявлення представнику ОСОБА_3 діяти від його імені для укладання спірного договору купівлі-продажу, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про його недійсність. Встановивши, що відчуження спірної квартири відбулось всупереч волі власника квартири ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у власника квартири ОСОБА_2 права витребування належної йому квартири у добросовісного набувача ОСОБА_1 на підставі частини першої статті 388 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
11 травня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, витребувано її із Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
16 серпня 2022 року проведено повторний автоматизований розподіл та розподілено справу колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
На підставі ухвали Верховного Суду від 26 серпня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 02 вересня 2022 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Мартєв С. Ю., Петров Є. В., Стрільчук В. А.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року у справі № 6-165цс13, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 569/1221/16-ц.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на припущеннях, оскільки у справі відсутні належні та допустимі докази, на яких ґрунтувалися б висновки суду, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права (частини першої статті 215, пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України), недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суди вважали встановленими (факт недійсності довіреності через підробку підпису, відчуження квартири ОСОБА_2 всупереч його волі, наявність вини ОСОБА_6 у шахрайстві та підробці документів). Висновок судової почеркознавчої експертизи від 22 липня 2015 року № 58/04-276 не може вважатися належним та допустим доказом у справі, оскільки такий висновок не є в достатній мірі інформативним, його аналітичні викладки є припущеннями, у зв`язку із чим можна дійти висновку про його неповність та неясність. Також, матеріали кримінальної справи № 52101249 не містять процесуального рішення (вироку) за заявою ОСОБА_2 за фактом незаконного заволодіння його нерухомим майном.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що на підставі договору купівлі-продажу від 11 січня 1996 року, посвідченого державним нотаріусом Другої криворізької державної нотаріальної контори Тімошиною О. В. та зареєстрованого у реєстрі за № 2-62, ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 (а. с. 6 т. 1).
20 січня 2010 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н. І. від імені ОСОБА_2 посвідчено довіреність на ім`я ОСОБА_3 (а. с. 15 т. 1).
27 лютого 2010 року між ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_3, який діяв від імені ОСОБА_2 (продавець) на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н. І., укладено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого продавець в особі представника передає майно у власність покупцю, а покупець приймає майно і сплачує за нього обумовлену грошову суму. Предметом цього договору є квартира АДРЕСА_1 . Зазначений договір купівлі-продажу квартири посвідчено державним нотаріусом Другої криворізької державної нотаріальної контори Тімошиною О. В. та зареєстровано в реєстрі за № 2-625 (а. с. 13, 14 т. 1).
12 березня 2010 року слідчим слідчого відділу Жовтневого РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області за заявою ОСОБА_2 порушено кримінальну справу № 52101249 за ознаками частини другої статті 190, частини третьої статті 358 КК України, в ході розслідування якої встановлено особу, яка вчинила даний злочин, а саме - ОСОБА_6, який, перебуваючи в злочинній змові з невстановленими слідством особами, вклеїв свою фотографію в паспорт на ім`я ОСОБА_2 та заволодів зазначеною вище нерухомістю. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. У зв`язку зі смертю ОСОБА_6 кримінальне провадження направлене прокурору Жовтневого району м. Кривого Рогу для вирішення питання про закриття кримінальної справи за пунктом 8 статті 6 КПК України (а. с. 10, 32, 51-55 т. 2).
Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 22 липня 2015 року № 58/04-276, підпис від імені ОСОБА_2, розташований в графі "Підпис" довіреності на право розпорядження квартирою АДРЕСА_1, виданої від імені ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3, ВММ 845137 від 20 січня 2010 року № 219, виконаний ймовірно не ОСОБА_2, а іншою особою. Виявити розбіжні ознаки в більшому об`ємі та відповісти на питання в категоричній формі не вдалося зважаючи на неповну співставність досліджуваного підпису та наданих зразків підписів ОСОБА_2, а також простоту будови досліджуваного підпису, що обмежило об`єм наявної в ньому графічної інформації (а. с. 42-46 т. 3).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права