Постанова
Іменем України
14 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 390/1377/15-ц
провадження № 61-13395св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України",
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2015 року у складі судді Гершкул І. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 28 липня 2020 року у складі колегії суддів: Чельник О. І., Єгорової С. М., Письменного О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України") звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 17 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України", правонаступником якого є ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", і ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 55108С1, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 50 000 доларів США зі сплатою 13% річних та терміном повернення до 16 квітня 2033 року.
На забезпечення виконання цього договору 17 квітня 2008 року сторони уклали договір іпотеки, згідно з яким в іпотеку банківській установі передано житловий будинок по АДРЕСА_1 .
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником кредитних зобов`язань станом на 02 липня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 48 200 доларів США, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 45 332,60 доларів США, термінові проценти - 491,11 доларів США, прострочені проценти - 2 376,36 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 27 883,79 гривень і пеня за несвоєчасну сплату процентів - 7 821,18 гривень, яку банк просив стягнути на свою користь.
У серпні 2015 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про захист прав споживача, визнання кредитного договору і договору іпотеки недійсними, скасування запису про обтяження майна і зобов`язання вчинити дії.
На обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" не мав повноважень на видачу фізичним особам кредитів у іноземній валюті; перед укладенням кредитного договору їй не повідомлено усю інформацію щодо кредитування, передбачену Законом України "Про захист прав споживачів", та не попереджено про покладення на неї відповідальності за валютні ризики; банк не ознайомив її з дійсною реальною процентною ставкою і абсолютним значенням подорожчання кредиту.
Посилаючись на те, що умови кредитного договору від 17 квітня 2008 року є несправедливими і він укладений під впливом обману з боку банку, просила визнати цей договір недійсним, визнати недійсним укладений на його забезпечення договір іпотеки від 17 квітня 2008 року, виключити із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження іпотекою будинку, розташованого на АДРЕСА_1, а також зобов`язати ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" повернути їй усе отримане у порядку виконання недійсного правочину.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2015 року позов ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" задоволено.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованість за кредитним договором від 17 квітня 2008 року у розмірі 48 200,07 доларів США, з яких: прострочена заборгованість - 45 332,60 доларів США, термінові проценти - 491,11 доларів США, прострочені проценти - 2 376,36 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 27 883,79 гривень і пеня за несвоєчасну сплату процентів - 7 821,18 гривень.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанцій дійшов висновку про доведеність факту порушення ОСОБА_1 зобов`язань з повернення отриманого кредиту, що призвело до виникнення у неї заборгованості у зазначеному банком розмірі.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору ознайомилася з усією необхідною інформацією, погодилася з його умовами, підписала договір і тривалий час виконувала його умови, тому відсутні визначені цивільним законодавством і Законом України "Про захист прав споживачів" правові підстави для визнання кредитного договору і укладеного у його забезпечення договору іпотеки недійсними.
Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 11 травня 2017 року рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2015 року скасовано і ухвалено рішення.
У задоволенні позову ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним кредитний договір від 17 квітня 2008 року № 55108С1, укладений між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ОСОБА_1 .
Визнано недійсним договір іпотеки від 17 квітня 2008 року, укладений між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ОСОБА_1 .
Стягнено з ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на користь ОСОБА_1 535,92 гривень на відшкодування судового збору та 10 800 гривень - на відшкодування витрат на проведення судово-економічної експертизи.
Задовольняючи зустрічний позов, апеляційний суд виходив із того, що оспорений кредитний договір укладений під впливом обману ОСОБА_1 щодо його істотних умов, а саме щодо дійсного розміру реальної процентної ставки і абсолютного значення подорожчання кредиту, та є несправедливим, тому підлягає визнанню недійсним разом із укладеним у забезпечення його виконання договором іпотеки.
Дійшовши висновку про недійсність кредитного договору, апеляційний суд відмовив у задоволенні позову ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про стягнення зі ОСОБА_1 кредитної заборгованості.
Постановою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 11 травня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Направляючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд вказав, що суду необхідно встановити, чи є заниження показників реальної процентної ставки за кредитом і абсолютного значення подорожчання кредиту наслідком самостійного обрання ОСОБА_1 страховиків із високими тарифами, яким є порядок внесення страхових платежів і за рахунок яких коштів вони оплачуються; чи свідчить узгоджений сторонами у договорі порядок зарахування платежів у рахунок погашення кредиту про істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
При новому апеляційному розгляді справи постановою Кропивницького апеляційного суду від 28 липня 2020 року рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2015 року змінено в частині стягнення заборгованості.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованість за кредитним договором від 17 квітня 2008 року у сумі 46 963,68 дол. США та 4 889,50 грн, із яких: прострочена заборгованість - 45 332,60 дол. США, термінові відсотки - 508,97 дол. США, прострочені відсотки - 1 122,71 дол. США, а також пеню за кредитом - 1 969,19 грн і пеню за відсотками - 2 920,31 грн.
В іншій частині судове рішення залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості, апеляційний суд зазначив, що строк виконання основного зобов`язання було змінено банком внаслідок пред`явлення вимоги, заборгованість за кредитним договором від 17 квітня 2008 року підлягає стягненню згідно з розрахунком, який зазначений у претензії на момент її отримання позичальником, а саме 18 квітня 2015 року.
У решті апеляційний суд погодився з рішення суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
04 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19), від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 539/1582/16-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 20 жовтня 2020 року у справі № 456/3643/17, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц; постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів, встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, які подали касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Суди не врахували, що станом на день укладення кредитного договору банк не мав повноважень з надання споживчого кредиту в іноземній валюті. Крім того, суди ухвалили судові рішення, врахувавши неналежні докази без дослідження їх оригіналів.
Доводи інших учасників справи
ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" подало відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованих висновків при вирішенні справи, ухвалили законні та обґрунтовані рішення на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судами із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2015 року та постанови Кропивницького апеляційного суду від 28 липня 2020 року.
Відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Кіровоградського районного суду Кіровоградської області справу № 390/1377/15-ц за позовом публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, зобов`язання вчинити дії.
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2021 року справу № 390/1377/15-ц призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року касаційне провадження у справі № 390/1377/15-ц зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2022 року касаційне провадження у справі № 390/1377/15-ц поновлено.
Обставини справи
Суди встановили, що 17 квітня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України", правонаступником якого є ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", і ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 50 000 доларів США зі сплатою 13 % річних та терміном повернення до 16 квітня 2033 року.
Пунктом 2.3.1. кредитного договору передбачено, що кредит надається у готівковій формі. Платежі за кредитом здійснюються у доларах США з одночасним утворенням заборгованості за кредитом на позичковому рахунку позичальника № НОМЕР_1 .
Пунктом 6 кредитного договору позичальнику надається інформація щодо ряду супутніх послуг та тарифів до них у додатку № 2, що є невід`ємною частиною цього договору.
При укладенні кредитного договору в іноземній валюті ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" діяв на підставі банківської ліцензії від 25 грудня 2001 року № 2 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статі 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а також дозволу від 25 грудня 2001 року № 2-1.
17 липня 2009 року, 25 січня 2010 року, 08 лютого 2010 року та 15 листопада 2012 року сторони уклали додаткові угоди до кредитного договору, доповнивши його пунктом щодо відстрочки погашення основного боргу, вилучено положення щодо комісії за управління кредитом і надання банку інформації, змінено умови кредитного договору щодо погашення кредиту та забезпечення зобов`язання, доповнено пунктом щодо нерозголошення даних про позичальника.
На забезпечення виконання кредитного договору 17 квітня 2008 року сторони уклали договір іпотеки, згідно з яким в іпотеку банку передано житловий будинок на АДРЕСА_1 .
Звертаючись до суду з первісним позовом у липні 2015 році, банк просив стягнути на свою користь кредитну заборгованість у розмірі 48 200,07 дол. США, яка утворилася станом на 02 липня 2015 року.
Обґрунтовуючи підстави зустрічного позову, ОСОБА_1 посилалась на приписи статей 11, 15, 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо несправедливості умов оспорюваних правочинів, оскільки на час укладення кредитного договору банк не повідомив її про валютні ризики, пов`язані з підвищенням вартості валюти (долару США), не повідомив орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуг з оформлення договору про надання кредиту, внаслідок чого банк застосував нечесну підприємницьку діяльність, ввівши її в оману.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2015 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 28 липня 2020 року є посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19), від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 539/1582/16-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 20 жовтня 2020 року у справі № 456/3643/17, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц; постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів, встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині другій статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.