Постанова
Іменем України
(додаткова)
14 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 344/1962/19
провадження № 61-3085св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Івано-Франківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області,
розглянув заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Івано-Франківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, про виключення відомостей про батька з актового запису
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив виключити відомості про нього як батька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з актового запису про народження від 06 грудня 2018 року № 2805, складеного Івано-Франківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області.
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області рішенням від 20 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовив.
Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 08 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 лютого 2020 року змінив. Виключив з мотивувальної частини рішення посилання суду на надання ОСОБА_1 письмової згоди від 02 квітня 2018 року щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій. В решті рішення суду залишив без змін.
Верховний Суд постановою від 31 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 14 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 лютого 2020 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Виключив відомості про ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, як батька дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з актового запису від 06 грудня 2018 року № 2805 про народження ОСОБА_3, складеного Івано-Франківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області.
Івано-Франківський апеляційний суд додатковою постановою від 14 березня 2022 року заяву представника ОСОБА_1 - Парфана Т. Д. задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн витрат на правову допомогу, 2 689,40 грн сплаченого судового збору при поданні позову до суду, за подання апеляційної і касаційної скарг та понесені судові витрати з оплати судової молекулярно-генетичної експертизи в розмірі 3 845,00 грн.
Верховний Суд постановою від 03 серпня 2022 року касаційну скаргу адвоката Кузика В. І. як представника ОСОБА_2 залишив без задоволення. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року залишив без змін. Додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 березня 2022 року змінив. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 457,80 грн сплаченого судового збору при поданні позову, апеляційної та касаційної скарг та 13 410,50 грн понесених судових витрат. В іншій частині додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 березня 2022 року залишив без змін.
22 серпня 2022 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати, понесені позивачем у суді касаційної інстанції, а саме витрати на правову допомогу з підготовки відзиву на касаційну скаргу відповідача в розмірі 5 100,00 грн та витрати на правову допомогу з підготовки касаційної скарги на додаткову постанову апеляційного суду в розмірі 6 300,00 грн.
Обґрунтовуючи заяву ОСОБА_1 посилається на те, що він поніс судові витрати на повторний касаційний розгляд справи Верховним Судом, а саме витрати на правову допомогу з підготовки відзиву на касаційну скаргу відповідача на постанову апеляційного суду в розмірі 5 100,00 грн та з підготовки касаційної скарги на додаткову постанову апеляційного суду в розмірі 6 300,00 грн. Суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні касаційної скарги відповідача та частково задовольнив касаційну скаргу позивача, проте не вирішив питання про судові витрати, понесені позивачем у суді касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Згідно з підпунктами "б" і "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки питання розподілу судових витрат, понесених ОСОБА_1 у суді касаційної інстанції, Верховний Суд не вирішував, заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови підлягає задоволенню.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).