Постанова
Іменем України
14 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 369/2122/20
провадження № 61-20548св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3, яка підписана представником ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Желепи О. В., Мазурик О. Ф.
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку, визнання незаконною та скасування реєстрації земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11 березня 2003 року та державного акту на право приватної власності на землю від 27 липня 2003 року серії Р 2 № 009854, виданого головою с. Лісники ОСОБА_5, володіє земельною ділянкою площею 0,152 га, розташованою в с. Лісники Києво-Святошинського району Київської області. Державний акт отриманий нею відповідно до вимог чинного на той час законодавства, тому в ньому не вказані координати місцезнаходження земельної ділянки, а лише відображено площу (0,1520 га), назву населеного пункту (с. Лісники), прилеглу вулицю ( АДРЕСА_1 ) та дані щодо власника сусідньої земельної ділянки ( ОСОБА_6 ). Позивач вказувала, що зазначене право набуто та зареєстровано нею у спосіб, що існував на момент такого набуття, так як отриманий акт містить відповідну відмітку про його реєстрацію, його форма відповідає вимогам постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року "Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею".
У 2016 році позивач замовила та отримала технічну документацію із землеустрою та звернулась до Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області з метою здійснення державної реєстрації земельної ділянки, проте рішенням державного реєстратора № РВ-3200290792016 їй відмовлено у внесенні відомостей щодо земельної ділянки у зв`язку із тим, що така земельна ділянка накладається на іншу земельну ділянку з кадастровим номером 3222484501:01:001:5073, при цьому площі земельних ділянок співпадають на 99,9731%.
В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 3222484501:01:001:5073 зареєстрована у 2013 році, на момент реєстрації її власником був відповідач ОСОБА_2, який в подальшому на підставі договору купівлі-продажу відчужив її на користь відповідача ОСОБА_3 .
Документація із землеустрою її земельної ділянки не обліковується в Головному управлінні Держгеокадастру у Київській області, проте з урахуванням загальновідомої інформації про знищення у підрозділах Держземагенства в Київській області вона буде доводити фактичне місце розташування належної їй ділянки.
Попередня власниця її земельної ділянки ОСОБА_7 набула її у власність на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 054154, виданого виконкомом Лісниківської сільської ради 05 квітня 1999 року згідно з рішенням цього ж виконкому від 23 грудня 1996 року за № 48/51, при цьому зазначений акт містить той самий набір ідентифікаторів місця розташування, що і державний акт позивача. Також, саме рішення виконкому Лісниківської сільської ради від 23 грудня 1996 року за № 48/51 містить номер земельної ділянки 27 і зазначений номер узгоджується з нумерацією сусідніх, зареєстрованих в земельному кадастрі ділянок. Згідно генерального плану с. Лісники за 2005 рік земельна ділянка позначена ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .
Так само узгоджується інформація щодо сусідньої земельної ділянки, наявна в її державному акті, з інформацією, наявною у реєстраційній справі земельної ділянки 3222484501:01:001:1228, власником якої в державному акті зазначена ОСОБА_6 . Підставою реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3222484501:01:001:1228 є технічна документація із землеустрою, розроблена ТОВ "НВФ "Азімут" на замовлення ОСОБА_8, при цьому остання придбала таку ділянку у ОСОБА_6 на підставі договору від 19 вересня 2007 року. У свою чергу, право приватної власності ОСОБА_6 на земельну ділянку на момент продажу посвідчувалось державним актом НОМЕР_1, виданим 21 червня 1997 року Лісниківською сільською радою, в якому сусідом зі східного боку зазначена ОСОБА_7, спільна межа ділянок в актах є практично однаковою.
Крім того, позивач вважала доказом накладення на її ділянку зареєстрованої за відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 3222484501:01:001:5073 схематичний план, зроблений сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_9 .
На її запит Лісниківська сільська рада повідомила, що у неї відсутні документи щодо надання згоди на розробку проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,22 га без зазначення місця розташування майбутньої ділянки. Згідно з ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 жовтня 2019 року у справі № 369/5820/17 ОСОБА_10, перебуваючи на посаді Лісниківського сільського голови, зловживаючи своїм службовим становищем, підробляла від імені ради документи, які така рада фактично не приймала.
Отже, Лісниківська сільська рада не приймала рішення № 152/4 від 18 грудня 2012 року, на підставі якого начебто був розроблений проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3222484501:01:001:5073.
Такі самі ознаки підробки містять й інші документи вказаного проекту землеустрою: у пояснювальній записці вказано, що майнові права на землю, ділянки, на якій планується сформувати, відсутні; дозвіл, який міститься у рішенні Лісниківської сільської ради № 152/4 від 18 грудня 2012 року, передбачає площу майбутньої земельної ділянки 0,22 га, яка в подальшому трансформується у 0,2 га, а висновки відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської РДАвід 29 грудня 2012 року № 6616 та № 617 посилаються на площу 0,47 га; в плані відведення земельної ділянки зазначено, що майбутня земельна ділянка до проектування належить Лісниківській сільській раді, при цьому зазначено, що сусідньою із західного боку є земельна ділянка з кадастровим номером 3222484501:01:001:1228, що належить ОСОБА_8 ; у викопіюванні з Генерального плану села Лісники вказано земельну ділянку як таку, що належить ОСОБА_2 ; твердження про вже наявне право власності ОСОБА_2 містить і "Кадастровий план зовнішніх меж земельної ділянки, наданої у власність гр. ОСОБА_2".
Проект землеустрою, на підставі якого зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 3222484501:01:001:5073, не відповідає вимогам законодавства, так як не містить акту прийому-передачі межових знаків, а технічна документація позивача містить такий акт, погоджений з власниками сусідніх земельних ділянок.
Реєстрація відповідачем ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 3222484501:01:001:5073 на підставі невизнання її права власності, посвідченого державним актом, та з використанням підроблених документів є такою, що суперечить статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Позивач просила:
визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1, посвідчене державним актом на право приватної власності на землю від 27 липня 2003 року серії Р 2 № 009854, виданим головою села Лісники ОСОБА_5;
визнати незаконною та скасувати реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222484501:01:001:5073, здійснену державним кадастровим реєстратором відділу Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області Іваненко О. І. 05 червня 2013 року;
скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, індексний номер 3283196 від 19 червня 2013 року, за результатом якого відкрито розділ та здійснено державну реєстрацію права власності з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 86539032224, запис про право власності: 1357554, дата державної реєстрації 18 червня 2013 року зі скасуванням розділу;
визнати недійсним договір купівлі-продажу від 29 липня 2016 року № 1320, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Колесник О. І.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку, визнання незаконною і скасування реєстрації земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 лютого 2020 року, згідно якої накладено арешт на земельну ділянку № НОМЕР_2 з кадастровим номером 3222484501:01:001:5073, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3 .
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено порушення відповідачами права власності позивача на належну їй земельну ділянку.
Суд першої інстанції зазначив, що:
позивач обґрунтовує свої вимоги тими ж доказами, що і у справі № 369/9098/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Міськрайонне управління Держгеокадастру в Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області про скасування рішення сільської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування земельної ділянки, за результатами розгляду якої позивачу рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 травня 2019 року, яке залишене без змін постановоюКиївського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року, відмовлено у зв`язку із тим, що позивачем не доведено порушення її права відповідачами;
у цій справі позивач звернулась до суду, обравши інший спосіб захисту, проте на підтвердження своїх вимог надала ідентичні докази підтвердження свого права, що і у справі № 369/9098/16-ц;
ідентифікуючі ознаки земельних ділянок сторін у розумінні статті 79 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) не є ідентичними: так, земельна ділянка позивача має адресу: АДРЕСА_1, а ділянка відповідача: АДРЕСА_1 . Доказів того, що це одна й та сама адреса, суду надано не було;
позивач не надала висновку експерта на підтвердження обставини того, що земельна ділянка відповідача накладається на земельну ділянку позивача.
Суд першої інстанції також зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що Лісниківською сільською радою не приймалось рішень про надання відповідачу дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення спірної земельної ділянки у власність та про її передачу відповідачу у власність, що вони підроблені або скасовані.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що з огляду на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 позивачем неправильно обрано спосіб захисту її права, так як з огляду на висунуті нею позовні вимоги (визнання права власності на спірну земельну ділянку та інші) вона в дійсності прагне витребувати земельну ділянку, право власності на яку зареєстровано за відповідачем, на свою користь, проте уникає цього, оскільки такі вимоги вже були вирішені судом і у задоволенні її позову було відмовлено.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_11 задоволено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 червня 2021 року скасовано. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку, визнання незаконною та скасування реєстрації земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1, посвідчене державним актом на право приватної власності на землю від 27 липня 2003 року серії Р2 № 009854, виданим головою села Лісники ОСОБА_5.
Визнано незаконною та скасовано реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222484501:01:001:5073, здійснену державним кадастровим реєстратором відділу Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області Іваненко О. І. 05 червня 2013 року.
Скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Києво- Святошинського районного управління юстиції Київської області, індексний номер 3283196 від 19 червня 2013 року, за результатом якого відкритий розділ та здійснено державну реєстрацію права власності з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 86539032224, запис про право власності: 1357554, дата державної реєстрації 18 червня 2013 року зі скасуванням розділу.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 29 липня 2016 року № 1320, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Колесник О. І.
Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1, отримавши державний акт на земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу, укладеному з ОСОБА_7, яка, у свою чергу, отримала державний акт на підставі рішення виконавчого комітету Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 48/51 від 23 грудня 1996 року, мала усі підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням, щодо реєстрації відповідної земельної ділянки, оскільки нею дотримана процедура, яка передує одержанню правовстановлюючих документів на землю, а саме: позивач замовила та отримала технічну документацію із землеустрою та звернулася до управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області з метою здійснення державної реєстрації земельної ділянки.
Суд апеляційної інстанції вказав, що та обставина, що на етапі внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області прийняло рішення № РВ 200290792016 про відмову у внесенні цих відомостей у зв`язку з накладенням її земельної ділянки на іншу ділянку з кадастровим номером 3222484501:01:001:5073 площа збігається на 99,9731%, свідчить про порушення права позивача на земельну ділянку, обмеження її у праві правомірного очікування щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки таке право є складовою частиною майна.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що розглядаючи справу, суд першої інстанції не врахував підстави позову про незаконне позбавлення позивача права на землю у спосіб, не передбачений законом, а також, що позивач обрав спосіб захисту порушеного права, передбачений статтею 152 ЗК України та не перевірив належним чином підстави позову щодо незаконності надання відповідачу ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки площею 0,2200 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в адміністративних межах Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району в АДРЕСА_1 рішенням Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 152/4 від 18 грудня 2012 року та інші похідні підстави позову.
Також поза увагою суду залишився той факт, що будь-які документи, в тому числі і рішення Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 152/4 від 18 грудня 2012 року та рішенні Лісниківської сільської ради від 05 червня 2013 року № 183/3, в Лісниківській сільській раді не виявлені.
Суд апеляційної інстанції вважав помилковими посилання місцевого суду на те, що ідентифікуючі ознаки земельних ділянок сторін у розумінні статті 79 ЗК України не є ідентичними: так, земельна ділянка позивача має адресу: АДРЕСА_1, а ділянка відповідача: АДРЕСА_1, оскільки у документах позивача та відповідачів наявна очевидна помилка.
Щодо судових рішень у справі №369/9098/16-ц, суд апеляційної інстанції вказав, що вони не мають преюдиційного значення при вирішенні даної справи, оскільки в указаній справі позивачем заявлено інші позовні вимоги та обставини справи не заперечувались сторонами, а правова оцінка, надана судом першої інстанції при розгляді справи №369/9098/16-ц, не є обов`язковою при розгляді цієї справи.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У грудні 2021 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_4, у якій просить: постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року скасувати; рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 червня 2021 року залишити в силі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що рішення суду у справі № 369/9098/16-ц не має преюдиційного значення при вирішенні даної справи, оскільки в указаній справі позивачем було заявлено інші позовні вимоги та обставини справи не заперечувались сторонами, а правова оцінка, надана судом першої інстанції при розгляді справи № 369/9098/16-ц не є обов`язковою при розгляді цієї справи, є помилковими, оскільки критерієм до застосування статті 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) є участь у різних справах тих самих осіб, щодо яких встановлені відповідні обставини. Висновки щодо преюдиційності викладені в правових позиціях Верховного Суду у справі № 753/11000/14-ц та у справі № 520/11429/17. Зазначає, що суд апеляційної інстанції дав не правильну оцінку преюдиційним фактам, встановленим у іншому судовому рішенні між цими ж сторонами у справі № 369/9098/16-ц та помилково зазначив, що рішення Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 152/4 від 18 грудня 2012 року та рішенні Лісниківської сільської ради № 183/3 від 05 червня 2013 року в Лісниківській сільській раді не виявлені. У відповіді Лісниківської сільської ради № 588 від 26 грудня 2019 року не йшлося, що відсутні саме рішення № 152/4 від 18 грудня 2012 року чи рішення № 183/3 від 05 червня 2013 року, чи те, що такі рішення є підробленими, не чинними, скасованими, оскарженими, такими, що не приймалися.
Висновок суду апеляційної інстанції щодо дотримання позивачем процедури, яка передує одержанню правовстановлюючих документів на землю ґрунтується на неналежним чином досліджених доказів справи.
Вказує, що в матеріалах справи відсутня будь-яка документація про встановлення меж земельної ділянки, яка виділялася ОСОБА_7, документація (каталоги координат поворотних точок (кутів) меж спірної земельної ділянки, Державної геодезичної мережі 1963 року (SС63) в повному об`ємі із семизначних до коми із документації землеустрою (технічної документації зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку)), на підставі якої виданий державний акт позивачу, а тому немає достатніх підстав вважати, що спірна земельна ділянка фактично повинна знаходитися (накладатися) на ділянку за кадастровим номером 3222484501:01:001:5073, яка належить ОСОБА_3 . Судом апеляційної інстанції не було досліджено, які ділянки є по АДРЕСА_1, які суміжні землекористувачі спірних земельних ділянок.
Відповідно до норм ЗК України, ЦК України, Закону України "Про Державний земельний кадастр" та Закону України "Про землеустрій" до повноважень суду не відноситься розгляд питань що стосуються встановлення меж земельних ділянок відповідно до координат обчислених землевпорядними організаціями. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування, а не на підставі рішення суду.
Рішення суду про визнання права власності на земельну ділянку суперечить положенням статей 13-16 ЦК України, статті 263 ЦПК України.
Позиція інших учасників справи
У липні 2022 року до Верховного Суду надійшли пояснення ОСОБА_1, які підписані представником ОСОБА_11 щодо касаційної скарги ОСОБА_3 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі № 369/2122/20, витребувано справу з суду першої інстанції, надано строк для надання відзиву до 28 лютого 2022 року.
У травні 2022 року матеріали цивільної справи № 369/2122/20 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1, яке подане представником ОСОБА_11 про поновлення строку для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_3 та встановлення додаткового строку відмовлено.
Ухвалою Верховного суду від 18 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного суду від 14 вересня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1, яке подане представником ОСОБА_11, про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 відмовлено.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).