Постанова
Іменем України
01 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 175/4123/16-ц
провадження № 61-17474св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Любимівська сільська рада Дніпропетровського району Дніпропетровської області,
треті особи: Управління Держгеокадастру у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2, Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, треті особи: управління Держгеокадастру у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" (далі - ДП "Центр державного земельного кадастру"), про визнання недійсними рішення сільської ради та державного акта на право власності на земельну ділянку.
Позовна заява мотивована тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав батькам позивача, а саме: матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, батькові ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2013 року за позивачем визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці площею 0,15 га.
У квітні 2014 року позивач звернулась до Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у приватну власність.
Рішенням Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області 29 сесії 6 скликання від 20 червня 2014 року позивачу надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1 .
Власником суміжної земельної ділянки площею 0,13 га на АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .
У процесі виготовлення проекту землеустрою виготовлений план встановлення меж земельної ділянки. Із суміжними землекористувачами, зокрема, із ОСОБА_5 та ОСОБА_6, межі земельної ділянки погоджені, однак ОСОБА_2 від погодження меж відмовилась, у зв`язку з чим рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2015 року визнано неправомірною відмову ОСОБА_2 у погоджені меж та визнано право позивача на приватизацію земельної ділянки на АДРЕСА_1 без підпису суміжного землекористувача - ОСОБА_2 .
У подальшому після виготовлення проекту землеустрою позивач звернулась із заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, але державним кадастровим реєстратором Управління Держгеокадастру у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області 18 квітня 2016 року прийнято рішення, яким відмовлено позивачу у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру у зв`язку з перетином спірної земельної ділянки із земельною ділянкою відповідача.
Після відмови позивач звернулась до Державного підприємства Дніпропетровської філії Центру Державного земельного кадастру і при додатковій перевірці документів встановлено помилки при приватизації земельної ділянки ОСОБА_2 у 2009 році, у зв`язку з цим остання запрошувалась для внесення змін у її технічну документацію, але від вчинення таких дій ОСОБА_2 також відмовилась.
03 червня 2016 року державним кадастровим реєстратором Управління Держгеокадастру у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області позивачу повторно відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з тих же підстав.
Зазначає, що на запит адвоката були отримані копії документів з технічної документації на право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 на ім`я відповідача ОСОБА_2, а саме: абрис земельної ділянки, акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання та опис меж земельної ділянки, зміст яких свідчить про незаконність приватизації земельної ділянки відповідачем ОСОБА_2 .
Позивач вказує, що у зв`язку з помилками при виготовленні технічної документації, допущеними при приватизації земельної ділянки ОСОБА_2, які остання не бажає усунути, вона позбавлена права приватизувати спірну земельну ділянку.
Крім того позивач зазначає, що згідно відповідіархівного відділу Дніпровської районної адміністрації від 25 квітня 2017 року № М-149-2017, прізвище ОСОБА_2 в додатку до рішення 5 сесії XXII скликання Любимівської сільської ради народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 29 листопада 1995 року "Про передачу земельних ділянок у приватну власність та користування" не значиться. Разом з тим, згідно наданого представником відповідача витягу з зазначеного рішення, ОСОБА_2 передана безкоштовно у приватну власність земельна ділянка площею 0,13 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та побутових споруд в АДРЕСА_2 . Таким чином, витяг на підставі якого був виданий державний акт на право приватної власності на землю, є сфальсифікованим, таким, що не породжує для ОСОБА_2 прав на отримання земельної ділянки у приватну власність, нікчемним і не потребує визнання його недійсним.
З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила:
поновити строк звернення до суду, визнавши причини його пропуску поважними;
визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,13 га на АДРЕСА_2, виданий ОСОБА_2 .
Справа неодноразово переглядалася судами
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, треті особи: Управління Держгеокадастру у Дніпропетровському району Дніпропетровської області та ДП "Центр державного земельного кадастру" про визнання недійсним рішення сільської ради залишено без задоволення.
Судові витрати віднесені на рахунок позивача ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції виходив з того, що на земельній ділянці відповідача розташовані певні об`єкти нерухомого майна: жилий будинок, господарські будівлі та споруди та відповідно до даних технічного паспорту від 11 лютого 1994 року, згідно якого відбулася передача земельної ділянки у власність, а згодом і оформлення землевпорядної документації, будівлі та споруди на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 зведені в період з 1960 до 1988 роки, тому позивач знала або могла дізнатися про порушення її права та до моменту звернення до суду (20 жовтня 2016 року) з відповідним позовом сплило більше трьох років, тому застосуванню підлягає стаття 257 Цивільного кодексу України (ЦК України). Доказів пропуску позовної давності з поважних причин, які об`єктивно перешкодили позивачу звернутися до суду у визначений законом строк, ОСОБА_1 не надала.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2018 року виправлено допущені описки в рішенні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2017 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, треті особи: Управління Держгеокадастру у Дніпропетровському району Дніпропетровської області та ДП "Центр державного земельного кадастру" про визнання недійсним рішення сільської ради та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю.
Вірно зазначено предмет позову у вступній та резолютивній частині рішення, як "про визнання недійсним рішення сільської ради та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю".
Постановою Дніпровського апеляційного судувід 07 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2017 року скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровсбкої області, треті особи - Управління Держгеокадастру у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, ДП "Центр державного земельного кадастру", про визнання недійсним рішення сільської ради та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю відмовлено.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції зазначив, що є передчасними висновки суду апеляційної інстанції про законність набуття ОСОБА_2 земельної ділянки за оспореним державним актом на право власності на земельну ділянку на підставі рішення Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 29 листопада 1995 року, яке міститься в матеріалах справи, і додержання ОСОБА_2 при оформленні права власності на спірну земельну ділянку вимог земельного законодавства.
Касаційний суд вказав, що судом апеляційної інстанції не досліджено та не надано жодної оцінки листу Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (архівний відділ) від 25 квітня 2017 року та архівній копії рішення 5 сесії XXII скликання Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 29 листопада 1995 року, а також суд як на підставу для відмови у задоволенні позову, посилався на копію витягу з рішення Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 29 листопада 1995 року, яка належним чином не засвідчена, і відповідність якої оригіналу заперечувала позивач.
Верховний суд зазначив, що під час нового розгляду справи належить врахувати викладене, надати належну оцінку доказам, зокрема, листу Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 25 квітня 2017 року та архівній копії рішення 5 сесії XXII скликання Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 29 листопада 1995 року, встановити підстави набуття ОСОБА_2 у власність земельної ділянки на АДРЕСА_2, наявність чи відсутність рішення органу місцевого самоврядування, дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін і у разі доведення порушення прав позивача, належним способом захистити такі порушені права, ухваливши судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2017 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровсбкої області, треті особи - Управління Держгеокадастру у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, ДП "Центр державного земельного кадастру", про визнання недійсним рішення сільської ради та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю відмовлено.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що про перетин земельної ділянки, яку ОСОБА_1 бажає приватизувати, з іншою земельною ділянкою ОСОБА_2, позивач дізналася 18 квітня 2016 року, коли на підставі наявного перетину земельних ділянок державний кадастровий реєстратор прийняв рішення № РВ-1200315002016 про відмову внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, 20 жовтня 2016 року позивач звернулася до суду з даним позовом, тобто в межах трирічного строку, передбаченого статтею 257 ЦК України, тому висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду не відповідає матеріалам справи, встановленим у справі обставинам та нормам матеріального права.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не надала належних та допустимих доказів порушення відповідачем ОСОБА_2 її прав та норм земельного законодавства.
Апеляційний суд зазначив, що відповідачем ОСОБА_2 при оформленні права власності на земельну ділянку дотримано всі вимоги земельного законодавства, яке діяло на той час, рішення державного кадастрового реєстратора від 18 квітня 2016 року не є належним доказом реального перетину спірних земельних ділянок та не дає підстав для висновку про незаконність набуття ОСОБА_2 права власності на землю згідно державного акта серії ЯИ № 073964. Крім того, звертаючись з позовом та під час розгляду справи позивач неодноразово зазначала, що межі між земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 були встановлені на протязі тривалого часу між її батьками та відповідачкою, існували більше 40 років та спорів щодо межі ніколи не виникало.
Апеляційний суд вважав необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що державний акт про право власності на землю виданий без рішення органу місцевого самоврядування, оскільки у спірному державному акті зазначено, що земельна ділянка належить ОСОБА_2 на підставі рішення сесії Любимівської сільської ради від 29 листопада 1995 року, копія рішення завірена належним чином міститься в матеріалах справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій з урахуванням уточнених вимог, просить: скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог; ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 73964 на ім`я ОСОБА_2 площею 0,13 га (кадастровий номер 1221484000:04:004:0098), за адресою: АДРЕСА_2, виданий 08 грудня 2009 року на підставі рішення 5 сесії XXII скликання Любимівської сільської ради народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 29 листопада 1995 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 січня 1997 року № 645, № 621371 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землю за № 010912006439; стягнути з відповідачів на користь позивача всі судові витрати.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року по справі №350/67/15-ц, суд апеляційної інстанції фактично проігнорував вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 лютого 2020 року.
Позивач зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що 29 листопада 1995 року рішенням Любимівською сільської ради передано земельну ділянку у власність ОСОБА_2 є помилковими, оскільки зазначене рішення прийнято щодо чоловіка позивача ОСОБА_7, а витяг з рішення про передачу земельної ділянки у власність від 29 листопада 1995 року на ім`я ОСОБА_2 є сфальсифікованим. ОСОБА_2, як спадкоємець після смерті чоловіка ОСОБА_7, не зверталася до Любимівської сільської ради з заявою про завершення процедури приватизації земельної ділянки та надання їй дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, а без затвердження технічної документації не міг бути виданий державний акт на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2 . Рішення щодо приватизації земельної ділянки ОСОБА_2 органом місцевого самоврядування не приймалося.
Зміст копій документів з технічної документації на право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 на ім`я відповідача ОСОБА_2, а саме: абрис земельної ділянки, акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання та опис меж земельної ділянки, свідчить про незаконність приватизації земельної ділянки відповідачем ОСОБА_2 .