1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 803/2375/14

адміністративне провадження № К/9901/29215/20, К/9901/27711/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В.,

Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Волинської митниці Держмитслужби

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 (головуючий суддя - О.О. Андрусенко, судді - В.Д. Ковальчук, С.Ф. Костюкевич)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 (головуючий суддя - В.В. Святецький, судді - Л.Я. Гудим, О.М. Довгополов)

та за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 (головуючий суддя - О.О. Андрусенко, судді - В.Д. Ковальчук, С.Ф. Костюкевич)

та додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 (головуючий суддя - О.О. Андрусенко, судді - В.Д. Ковальчук, С.Ф. Костюкевич),

постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 (головуючий суддя - В.В. Святецький, судді - Л.Я. Гудим, О.М. Довгополов)

у справі № 803/2375/14

за позовом ОСОБА_1

до Державної митної служби України,

Волинської митниці Держмитслужби,

Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України відшкодування завданої моральної шкоди,

установив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Державної митної служби України (далі - відповідач-1), Волинської митниці Держмитслужби (далі - відповідач-2), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-3), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України від 29.10.2014 № 2159-о "Про звільнення ОСОБА_1" та наказ Ягодинської митниці Міндоходів від 29.10.2014 № 466-о "Про оголошення наказу Міністерства доходів і зборів України від 29.10.2014 № 2159-о "Про звільнення ОСОБА_1";

- поновити позивача на публічній службі - в податковій міліції та на посаді заступника начальника оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Ягодинської митниці Міндоходів з 29.10.2014;

- стягнути з Ягодинської митниці Міндоходів на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.10.2014 по день поновлення на посаді;

- стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача 250 000, 00 грн. відшкодування завданої моральної шкоди.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржувані накази про його звільнення прийнято всупереч положенням Конституції України, міжнародним договорам та чинному законодавству України, з огляду на те, що саме лише перебування позивача в період з 17.02.2012 по 07.05.2013 на посаді заступника начальника управління податкової міліції податкової служби у Волинській області не може і не є підставою для звільнення позивача згідно підпункту 1 пункту Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади".

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.05.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020, позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 29.10.2014 № 2159-о "Про звільнення ОСОБА_1". Визнано протиправним і скасовано наказ Ягодинської митниці Міндоходів від 29.10.2014 № 466-О "Про оголошення наказу Міністерства доходів і зборів України від 29.10.2014 № 2159-о "Про звільнення ОСОБА_1". Поновлено ОСОБА_1 на публічній службі в податковій міліції та на посаді заступника начальника оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Ягодинської митниці Міндоходів з 29.10.2014. Стягнуто з Волинської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 709 355, 36 грн. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на публічній службі в податковій міліції та на посаді заступника начальника оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Ягодинської митниці Міндоходів та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у сумі 10 763, 40 грн. звернено до негайного виконання. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. При прийнятті рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачами не надано належних та достатніх доказів, які б підтверджували здійснення позивачем будь-якими діями чи бездіяльністю заходів (та/або які сприяли їх здійсненню), спрямованих на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправного порушення прав і свобод людини. Натомість, наказ про звільнення позивача базується виключно на довідці про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі позивача, без доведення факту індивідуальної вини, а тому він не може бути визнаний правомірним та таким, що прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, і, як наслідок, порушує закріплені Конституцією права позивача та підлягає скасуванню.

5. Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26.05.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020, заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення про стягнення судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Волинської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 4 000, 00 грн. Стягнути з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 4 000, 00 грн. Стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 4 000, 00 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Короткий зміст касаційної скарги Волинської митниці Держмитслужби

6. У касаційній скарзі відповідач-2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Підстави, на яких подана касаційна скарга скаржник вказує пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, заявник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові № 815/5976/14 від 24.04.2020, яка стосується подібних правовідносин. Так, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що при обчисленні середньої заробітної плати до її розрахунку не включаються виплати, які мають одноразовий та несистематичний характер. Вказує, що судами при обрахунку середнього заробітку позивача помилково враховано виплати матеріальної допомоги позивачу у серпні, щорічної відпустки у вересні, тимчасової непрацездатності у серпні.

Також відповідач-2 звертає увагу, що у вказаній постанові Верховним Судом зазначено, що як датою поновлення так і датою розрахунку при обчисленні середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу має бути наступний день після звільнення. Проте суди неправильно визначили кількість календарних днів за період вимушеного прогулу, починаючи з 29.10.2014.

Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник посилається на відсутність висновків Верховного Суду про застосування частин третьої та четвертої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема в частині визначення належного відповідача у спірних правовідносинах щодо стягнення грошового забезпечення.

Позиція інших учасників справи

7. У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить залишити касаційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби без задоволення.

8. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 повністю погоджується з касаційною скаргою відповідача-2 та не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, просить задовольнити касаційну скаргу відповідача-2, скасувати рішення судів попередніх інстанцій і відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу.

Короткий зміст касаційної скарги ОСОБА_1 .

9. Позивач не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в стягненні моральної шкоди та додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу, а також постановами суду апеляційної інстанції в частині залишення рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди та відповідно постановою, якою залишено без змін додаткове рішення суду першої інстанції, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову в частині відмови в стягненні моральної шкоди, ухвалити нове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної митної служби України та Волинської митниці Держмитслужби на користь позивача 250 000, 00 грн. відшкодування завданої моральної шкоди, по 125 000, 00 грн. з кожного із відповідачів. Також позивач просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, яким залишено додаткове рішення без змін та ухвалити нове рішення, яким стягнути витрати на правову допомогу адвоката в сумі 25 000, 00 грн. по 12 500, 00 грн. з Державної митної служби України та Волинської митниці Держмитслужби.

Підстави, на яких подана касаційна скарга скаржник вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позивач вказує, що станом на дату подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 23 Цивільного кодексу України та статті 237-1 Кодексу законів про працю України з питань стягнення моральної шкоди при визнанні незаконним звільнення особи з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади".

В частині оскарження додаткового судового рішення позивач вказує, що станом на дату подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у частині того, що лише за наявності клопотання відповідача суд може зменшити розмір оплачених позивачем витрат на правову допомогу, а саме чи може вважатись клопотанням про зменшення витрат на правову допомогу заперечення відповідача про стягнення будь-якої суми таких витрат, чи це повинен бути окремий процесуальний документ, який має відповідати вимогам частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також в доповненнях до касаційної скарги позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій законодавства щодо оплати праці, а саме при стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу не враховано пункт 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100. З урахуванням чого позивач просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати і справу в цій частині передати на новий розгляд.

Позиція інших учасників справи

10. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 з доводами та вимогами касаційної скарги позивача не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

11. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 вважає вимоги касаційної скарги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, просить відмовити позивачу в задоволенні касаційної скарги.

Рух касаційної скарги

12. Ухвалою Верховного Суду від 07.12.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Волинської митниці Держмитслужби.

13. Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 ..

14. Ухвалою Верховного Суду від 14.09.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

15. Наказом Державної податкової служби України від 17.02.2012 № 311-о ОСОБА_1 переведений на посаду заступника начальника управління податкової міліції Державної податкової служби у Волинській області.

16. Наказом Міністерства доходів і зборів України від 08.05.2013 № 276-о майор податкової міліції ОСОБА_1, який перебуває в розпорядженні Міністерства доходів і зборів України, призначений виконуючим обов`язки начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Волинській oбласті, а наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.01.2014 № 179-о позивач призначений на посаду заступника начальника оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Ягодинської митниці Міндоходів.

17. Наказом Міністерства доходів і зборів України від 29.10.2014 № 2159-о відповідно до підпункту 1 пункту 2 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 № 1682-VII та пункту 62 підпункту "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 № 114 підполковника податкової міліції ОСОБА_1, заступника начальника оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Ягодинської митниці Міндоходів звільнено з посади та з податкової міліції, з постановкою на військовий облік. Підставою звільнення є довідка про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі ОСОБА_1 .

18. Згідно довідки про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці, за результатами перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці ОСОБА_1 встановлено, що до останнього застосовується заборона, визначена частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади".

19. Наказом Ягодинської митниці Міндоходів від 29.10.2014 № 466-о оголошено наказ Міністерства доходів і зборів України від 29.10.2014 № 2159-0 "Пpo звільнення ОСОБА_1 щодо звільнення з посади та податкової міліції, з постановкою на військовий облік.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)

20. Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

21. Відповідно до статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

22. Статтею 24 Основного Закону визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

23. За змістом статті 38 Конституції України громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

24. У частині другій статті 61 Конституції України зазначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

25. Статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

26. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 № 475/97-ВР, який набрав чинності з 11.09.1997, Україна як член Ради Європи ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), взявши на себе зобов`язання поважати права людини. Цим законом Україна повністю визнала на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

27. Статтею 8 Конвенції кожному гарантовано право на повагу до приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

28. Статтею 26 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, до якої Україна приєдналася на підставі Указу Президії Верховної ради Української РСР від 14.04.1986 № 2077-ХІІ та яка набрала чинності для України з 13.06.1986 (далі - Віденська конвенція), закріплено принцип pacta sunt servanda, відповідно до якого кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватися.

29. Відповідно до статті 27 цієї Конвенції держава не може посилатися на положення свого внутрішнього права як на виправдання не виконання нею міжнародного договору.

30. Стаття 31 Віденської конвенції визначає загальне правило тлумачення, яке встановлює, що договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об`єкта і цілей договору. Відповідно до пункту b) частини третьої цієї статті поряд з контекстом враховується наступна практика застосування договору, яка встановлює угоду учасників щодо його тлумачення.

31. За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

32. Частиною першою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

33. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору (частина друга статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

34. За змістом статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

35. 16.10.2014 набрав чинності Закон України "Про очищення влади", відповідно до частини першої статті 1 якого очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

36. Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_3, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист (частина друга статті 1 Закону України "Про очищення влади").

37. Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону (частина третя статті 1 Закону України "Про очищення влади").

38. Статтею 2 Закону України "Про очищення влади" передбачено перелік посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації), відповідно до пункту 6 частини першої якої заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо: начальницького складу органів внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

39. Критерії здійснення очищення влади (люстрації) встановлені статтею 3 Закону України "Про очищення влади".

40. Згідно із пунктом 7 частини першої статті 3 Закону України "Про очищення влади" заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року керівника, заступника керівника самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату) Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції.

41. Закон України "Про очищення влади" був предметом оцінки Європейської комісії "За демократію через право" (далі - Венеціанська комісія) за зверненням моніторингового комітету Парламентської Асамблеї Ради Європи, за результатами якої Комісією схвалено два висновки: 1) Проміжний висновок № 788/2014 на 101-й пленарній сесії 12-13 грудня 2014 року у м. Венеція (далі - Проміжний висновок № 788/2014), 2) Остаточний висновок № 788/2014 на 103-му пленарному засіданні 19-20 червня 2015 року у м. Венеція (з урахуванням змін, унесених до Верховної Ради України 21.04.2015) (далі - Остаточний висновок № 788/2014).

42. У пункті 18 Проміжного висновку № 788/2014 Венеціанська комісія відзначила, що європейські стандарти в галузі люстрації, в основному, випливають з трьох джерел:

1) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зокрема, статей 6, 8 і 14, статті 1 Протоколу 12) та практики Європейського суду з прав людини;

2) прецедентного права національних конституційних судів;

3) Резолюцій Парламентської асамблеї Ради Європи:

- "Про необхідність міжнародного засудження тоталітарних комуністичних режимів" №1481 (2006) (далі - Резолюція ПАРЄ № 1481 (2006);

- "Про заходи з ліквідації спадщини колишніх комуністичних тоталітарних систем" №1096 (1996) (далі - Резолюція ПАРЄ № 1096 (1996) та додана до неї доповідь, яка містить Керівні принципи щодо відповідності люстраційних законів та подібних адміністративних заходів вимогам держави, що базується на принципі верховенства права (далі - Керівні принципи ПАРЄ).

Оцінка Верховного Суду

43. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

44. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

45. Спір у цій справі виник у зв`язку із звільненням позивача з публічної служби за процедурою очищення влади (люстрації) із застосуванням заборони протягом 10 років займати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація).

46. Питання застосування визначених люстраційним законодавством заходів досліджувалася Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду під час розгляду справи № 817/3431/14 (№ К/9901/1400/18), за результатами розгляду якої Верховний Суд у складі судової палати ухвалив постанову від 03.06.2020.

47. Так, у постанові від 03.06.2020 у справі № 817/3431/14 у подібних за змістом правовідносинах Верховний Суд наголошував на тому, що суди зобов`язані відповідно до частини першої статті 129 Конституції України вирішувати спори, керуючись верховенством права, що так само, означає врахування тлумачення Конвенції, яке надається ЄСПЛ як мінімальних стандартів демократичного суспільства.

48. Принцип законності, який є складовою верховенства права, у розумінні ЄСПЛ, має бути заснованим на визнанні і прийнятті людини, її прав та свобод, як найвищої цінності, тобто, за своїм змістом мати характер правозаконності. ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що вислів "згідно із законом" означає, зокрема, що закон не повинен суперечити принципу верховенства права.

49. Юридичною гарантією законності у міжнародному праві є принцип pacta sunt servanda (договори необхідно сумлінно виконувати). Задля реалізації цього принципу правова система країни має забезпечувати виконання міжнародних зобов`язань держави, взятих нею на основі укладених міжнародних договорів, включаючи виконання рішень міжнародних судів, юрисдикцію яких визнано державою.

50. Цей принцип не визначає, яким саме чином міжнародне договірне право має бути реалізовано в рамках внутрішнього правопорядку, але відповідно до статті 27 Віденської конвенції держава не може посилатися на положення свого внутрішнього права як на виправдання не виконання нею міжнародного договору.

51. 17.10.2019 ЄСПЛ прийняв рішення у справі "Полях та інші проти України" (заяви № 58812/15, № 53217/16, № 59099/16, № 23231/18, № 47749/18), яке 24.02.2020 набуло статусу остаточного (далі - рішення у справі "Полях та інші проти України"), та стосувалося звільнення п`ятьох державних службовців на підставі приписів Закону України "Про очищення влади".

52. У цьому рішенні ЄСПЛ, із застосуванням підходу, заснованого на наслідках, визнав, що звільнення заявників на підставі Закону України "Про очищення влади" становило втручання у їхнє право на повагу до приватного життя.

53. У цій справі до позивача був застосований найсуворіший захід очищення влади (люстрації) на підставі Закону України "Про очищення влади", законодавчому механізму якого була надана оцінка ЄСПЛ у рішенні по цій справі. Тож при вирішенні цього спору застосуванню підлягають положення статті 8 Конвенції, тлумачення якої надано у справі "Полях та інші проти України", оскільки за висновками Європейського суду сам Закон України "Про очищення влади", що укладений з порушенням міжнародних стандартів у сфері люстрації, є причиною порушення положень Конвенції.

54. Верховний Суд у своїй практиці послідовно наголошував, що без аналізу індивідуальної поведінки неможливо встановити особисту вину осіб, до яких застосовано означені заборони, для того, щоб переконатися у застосуванні до цих осіб індивідуальної відповідальності, а не колективної, як це задекларовано у принципах Закону України "Про очищення влади", що мали б спрямовувати процес очищення влади (люстрації).

55. Без встановлення зв`язку між вказаними особами та узурпацією влади неможливо дійти висновку, що було досягнуто легітимної мети Закону України "Про очищення влади" - недопущення до участі в управлінні державними справами саме осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини. Отже, не можливо і дійти висновку, що було досягнуто справедливого балансу між захистом інтересів демократичного суспільства, з одного боку, та повагою до прав позивача - з іншого.

56. Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів констатує, що до позивача, який обіймав посаду подібну посаді одного із заявників у справі "Полях та інші проти України", був застосований найсуворіший захід очищення влади (люстрації) на підставі Закону України "Про очищення влади", законодавчому механізму якого була надана оцінка ЄСПЛ у рішенні по зазначеній справі.

57. За аналогічних обставин, Верховний Суд у постанові від 03.06.2020 у справі № 817/3431/14 дійшов висновку, що заборона перебування на зазначених у Законі України "Про очищення влади" посадах та, як наслідок, звільнення з цих посад, розглядається як установлення презумпції колективної вини, а не презумпції невинуватості, що вказує на невідповідність меті й принципам Закону України "Про очищення влади", визначеним у частині другій статті 1 цього Закону.


................
Перейти до повного тексту