ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2022 року
м. Київ
справа №360/2154/20
адміністративне провадження №№К/9901/26737/21, К/9901/24598/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,
суддів: Кашпур О.В., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №360/2154/20
за позовом ОСОБА_1
до Луганської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора
про визнання протиправним і скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора і Луганської обласної прокуратури
на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2021 року
(головуючий суддя: Міронова Г.М., судді: Геращенко І.В., Казначеєв Е.Г.).
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Луганської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, в якій просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення першої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора від 2 квітня 2020 року №167 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора";
- визнати протиправним і скасувати наказ прокурора Луганської області від 30 квітня 2020 року №528-к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області;
- поновити його на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області або рівнозначній посаді з 6 травня 2020 року, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України;
- стягнути з Луганської обласної прокуратури на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 6 травня 2020 року до дати винесення судового рішення.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 з 3 серпня 2006 року до 5 травня 2020 року працював в органах прокуратури України на різних прокурорських посадах. За час роботи в органах прокуратури зарекомендував себе сумлінним і добросовісним працівником, до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Наказом прокурора Луганської області від 30 квітня 2020 року №528к позивача звільнено з посади з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 5 травня 2020 року.
Наказ про його звільнення прийнято на підставі Закону України №113-ІХ від 19 вересня 2019 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів з реформи органів прокуратури" (далі - "Закон №113-ІХ") та Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 3 жовтня 2019 року №221 (далі - "Порядок №221"), які, на переконання позивача, суттєво погіршують його становище та обмежують реалізацію його законних прав та інтересів в частині трудових прав, гарантій незалежності прокурора, носять дискримінаційний характер.
До того ж, позивач вважає, що передбачені статтею 51 Закону України "Про прокуратуру" підстави для його звільнення відсутні, оскільки не відбулось реорганізації чи ліквідації, скорочення кількості прокурорів в органі, де позивач обіймав посаду. Перейменування органів прокуратури не є ані реорганізацією, ані ліквідацією цих органів. Зауважує, що зміст оскаржуваного наказу не дозволяє встановити дійсні підстави звільнення, оскільки незрозумілою є його підстава, зазначена у наказі прокурора Луганської області від 30 квітня 2020 року №528.
Окрім зазначеного, позивач наполягає, що був вимушений написати заяву за встановленою формою, яка обмежує його права, щоб не бути звільненим і не залишитись без заробітної плати.
Вважає, що Порядок №221 та Порядок роботи кадрових комісій, затверджений наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року №233 (далі - "Порядок №233"), повинні пройти державну реєстрацію як нормативно-правові акти. В протилежному випадку, вони не можу бути застосовані до спірних правовідносин.
До того ж, позивач зазначив, що працівникам Генеральної прокуратури України для складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та анонімного тестування на загальні здібності та навички надавалися окремі дні з розрахунку 1 день 1 іспит. А тому, прокурорів регіональних прокуратур було постановлено у нерівне та неоднакове становище порівняно з прокурорами Генеральної прокуратури України, що розцінюється позивачем як надання привілеїв і переваг таким особам з одночасним обмеженням прав та свобод прокурорів регіональних прокурорів, тобто їх дискримінацією.
Вважаючи своє звільнення незаконним, ОСОБА_1 звернувся до суду з метою його оскарження і відновлення своїх порушених трудових прав.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що атестація прокурорів визначена законодавцем та відбувається у спосіб і порядок, який є діючим і стосується усіх прокурорів, які виявили намір пройти атестацію, а тому не може вважатись протиправною чи такою, що носить дискримінаційний характер стосовно позивача.
Окружний суд зауважив, що законодавець, ввівши в дію визначену процедуру реформування органів прокуратури, зазначив, які саме дії мають вчинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби шляхом успішного проходження атестації. Наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації також були сформульовані та визначені законодавцем з достатньою для розуміння чіткістю і ясністю.
Позивач, подаючи заяву про намір пройти атестацію цілком і повністю був ознайомлений з умовами та процедурами проведення атестації та погодився на їх застосування відносно себе. До того ж, позивач розумів наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації та можливе звільнення із підстав, передбачених Законом №113-IX.
Стосовно доводів позивача про дискримінаційні умови атестації для прокурорів регіональних прокуратур, суд першої інстанції зазначив, що графік проведення іспитів на знання і вміння застосовувати закон та загальні здібності та навички для прокурорів регіональних прокуратур завчасно було розміщено на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, а позивач належним чином був повідомлений про дату, час та місце складання іспиту у відповідності до вимог пункту 1 розділу II, пункту 2 розділу III Порядку.
Суд зауважив, що час на підготовку для складання іспиту у формі анонімного письмового тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки у працівників Генеральної прокуратури України був обмежений 7 днями з моменту оприлюднення зразків (прикладів завдань) та перерва між іспитами була в межах трьох тижнів. В той же час, позивач на здійснення підготовки до проходження атестації та складання іспитів мав понад 5 місяців. До того ж, перелік питань у кількості 6000 був незмінним з моменту його оприлюднення і переважна кількість питань була включена до тестування позивача.
Доводи позивача про незастосовність Порядку №221 і Порядку №233 також судом були відхилені, з огляду на те, що такі акти були прийняті у порядку та у спосіб, встановлені законом, оприлюднені 4 жовтня 2019 року на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України, та не потребують державної реєстрації.
Стосовно покликань позивача на відсутність правової підстави для його звільнення як то реорганізації чи ліквідації органу, в якому він працював чи скорочення чисельності його штату, то окружний суд зазначив, що звільнення позивача пов`язане з підпунктом 2 пункту 19 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ а також, зокрема, з наявністю рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором. Тобто, в цьому випадку юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі вищезазначеної норми є не закінчення процесу ліквідації чи реорганізації або завершення процедури скорочення чисельності прокурорів, а виключно наявність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2021 року рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено частково:
- визнано протиправним і скасовано рішення першої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора від 2 квітня 2020 року №167 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора";
- визнано протиправним і скасовано наказ прокурора Луганської області від 30 квітня 2020 року № 528 к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області з 6 травня 2020 року;
- стягнуто з Луганської обласної прокуратури (93400, вул. Богдана Ліщини, 27, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл., код ЄДРПОУ 02909921) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі: 306 360 грн з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.
Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, у розмірі: 16 649, 97 грн.
У решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що законодавець виділяє дві окремі підстави для звільнення прокурора із займаної ним посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", а саме: у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду та у разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Апеляційним судом не було встановлено факт ліквідації, реорганізації або скорочення чисельності прокурорів прокуратури Луганської області, що свідчить про ненастання події, з якою пов`язана можливість застосування положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" як підстави звільнення працівника.
До того ж, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення кадрової комісії не відповідає вимогам обґрунтованості, оскільки не містить а ні мотивів, а ні обставин. У рішенні кадрової комісії вказана лише кількість отриманих за результатами іспиту балів, однак відсутні аргументи Комісії виставлення саме такої кількості балів та з яких дійсних підстав виходила кадрова комісія під час ухвалення рішення.
Встановивши протиправність рішення кадрової комісії, суд апеляційної інстанції також скасував наказ про звільнення позивача, прийнятий на підставі цього рішення, а також поновив його на посаді із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, Офіс Генерального прокурора і Луганська обласна прокуратура звернулись до Верховного Суду з касаційними скаргами на неї.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів
У липні 2021 року Офіс Генерального прокурора подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2021 року й залишити в силі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року.
В обґрунтування вимог касаційної скарги Офіс Генерального прокурора зазначив, що оскаржуване позивачем рішення про неуспішне проходження атестації є обґрунтованим та відповідає вимогам, встановленим Порядком №221, зокрема, містить посилання на нормативно-правові акти, що підтверджують повноваження комісії та підстави його прийняття.
Скаржник наполягає, що подавши заяву про переведення до обласної прокуратури та про намір пройти атестацію, позивач погодився з порядком і умовами проведення такої атестації. А також був обізнаний, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, його буде звільнення із займаної посади.
До того ж, скаржник зазначає, що у відомості за результатами проходження першого етапу атестації позивач поставив свій підпис під кількістю набраних балів, тобто підтвердив їхню дійсність. Жодних зауважень у примітках до цієї відомості позивачем не зазначено.
Також, скаржник наполягає на неправильному застосуванні апеляційним судом статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - "КЗпП України"), в частині поновлення позивача на посаді. Зауважує, що жодних трудових правовідносин між позивачем та Луганською обласною прокуратурою не виникало, а тому у останньої відсутній обов`язок із працевлаштування ОСОБА_1 .
Отже, Офіс Генерального прокурора зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 235 КЗпП України й не взяв до уваги висновків Верховного Суду щодо застосування положень цієї статті, викладених, зокрема, у постановах від 20 січня 2021 року у справі №640/18679/18, від 23 грудня 2020 року у справі №813/7911/14, від 9 грудня 2020 року у справі №826/18134/14, від 19 листопада 2020 року у справі №826/14554/18, від 15 квітня 2020 року у справі №826/5596/17, від 12 вересня 2019 року у справі №821/3736/15-а, від 20 січня 2021 року у справі №804/958/16, від 7 липня 2020 року у справі №811/952/15.
Скаржник також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури".
Верховним Судом ухвалою від 17 серпня 2021 року було відкрито касаційне провадження на підставі пунктів 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відзиву на касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора учасники справи не подали. Копію ухвали Суду про відкриття касаційного провадження Луганська обласна прокуратура отримала 25 серпня 2021 року, ОСОБА_1 - 23 серпня 2022 року.
У липні 2021 року Луганська обласна прокуратура також подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2021 року й залишити в силі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року.
Касаційна скарга Луганської обласної прокуратури подана на підставі аналогічних доводів як і скарга Офісу Генерального прокурора.
Верховним Судом ухвалою від 6 серпня 2021 року було відкрито касаційне провадження на підставі пунктів 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відзиву на касаційну скаргу Луганської обласної прокуратури учасники справи не подали. Копію ухвали Суду про відкриття касаційного провадження Офіс Генерального прокурора отримав 13 серпня 2021 року, ОСОБА_1 - 23 серпня 2022 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з 3 серпня 2006 року.
З 12 січня 2016 року (з урахуванням запису про зміну назви посади) обіймав посаду прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області.
4 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подав заяву Генеральному прокурору про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
За результатами проходження 2 березня 2020 року тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора кількість набраних балів позивача становить 68 балів, що підтверджується відомістю про результати тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора, в якій за порядковим номером 14 зазначений ОСОБА_1, наявний підпис позивача.
Згідно роздруківки розгорнутих результатів тестування "Деталі іспиту" кількість коректних відповідей позивача та набраний бал 68.
Кількість набраних за результатом тестування балів позивачем не оспорюється.
2 квітня 2020 року на засіданні першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, яке оформлене протоколом №7 від 2 квітня 2020 року, прийнято рішення про формування списку осіб, які не пройшли іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора 2 березня 2020 року, набравши менше 70 балів.
У Додатку 1 до протоколу першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 2 квітня 2020 року №7 "Список осіб, які не пройшли іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, набравши менше 70 балів та не подали заяви про оскарження результатів" під порядковим номером 109 зазначений ОСОБА_1, кількість набраних балів 68.
2 квітня 2020 року з посиланням на пункти 13,17 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", пункт 6 розділу І, пункт 5 розділу ІІ Порядку проходження прокурорами атестації, Першою кадровою комісією прийнято рішення №167 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної програми з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора", в якому зазначено, що прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області ОСОБА_1 за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрала 68 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, у зв`язку з чим він не допускається до наступних етапів атестації. Вирішено: прокурор ОСОБА_1 неуспішно пройшов атестацію.
Наказом прокурора Луганської області від 30 квітня 2020 року № 528к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 5 травня 2020 року. Підстава: рішення кадрової комісії №1 від 2 квітня 2020 року №167.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За змістом статей 2, 5-1 Кодексу законів про працю України право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - "Закон").
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону визначено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Законом України від 19 вересня 2019 року №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (діє з 25 вересня 2019 року) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону України "Про прокуратуру" були внесені зміни.
Статтею 14 Закону України "Про прокуратуру" у зв`язку із внесенням до неї змін Законом №113-ІХ передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури.
Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України "Про прокуратуру" кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону №113-ІХ.
За текстом Закону України "Про прокуратуру" слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
Згідно з пунктами 6, 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Пунктом 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Згідно з пунктом 11 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Пунктом 14 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.