ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 640/25454/19
адміністративне провадження № К/9901/4317/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Чумаченко Т.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ``ТАС АГРО`` на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2020 (суддя - Келеберда В. І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2020 (головуючий суддя Парінов А. Б., судді: Карпушова О. В., Беспалов О. О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ``ТАС АГРО`` до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю ``ТАС АГРО`` (далі - позивач, ТОВ``ТАС АГРО``, товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС), у якому просило визнати протиправним та скасувати прийняте ГУ ДПС податкове повідомлення-рішення від 04.09.2019 №0000261404 про зменшення товариству розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) за травень 2019 року на 1ʼ 510ʼ 364,00 грн (т.І, а.с. 1-20, 52).
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що висновки за результатами проведеної перевірки контролюючого органу про допущені ним порушення норм податкового законодавства є безпідставними, оскільки обліковані господарські операції з перевезення пшениці та кукурудзи, реальність здійснення яких заперечує відповідач, підтверджені в повному обсязі первинними документами та були вчинені у межах господарської діяльності товариства.
Відповідач заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що актом перевірки від 13.08.2019 №862/26-15-14-04-01/39096271 встановлено безпідставне формування товариством податкової вигоди, тому відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі вказаного акта (т.ІІІ, а.с. 109).
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 10.09.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2020, в позові відмовив.
Судове рішення суду першої інстанції вмотивовано висновком про те, що господарські операції, на підставі яких формувалися дані податкового обліку товариства, не відбулися, були позбавлена ділової мети, тому висновки податкової перевірки є обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення - правомірним. При цьому суд спирався на правові позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постановах від 24.01.2018 (справа №816/4226/13-а), від 30.01.2018 (справа №820/11856/13-а), від 31.01.2018 (справа №826/245/14), від 06.02.2018 (справа №810/6695/14), від 04.04.2018 (справа №808/2519/15), від 16.04.2019 (справа №804/6909/17), Верховного Суду України від 27.03.2012 (справа №21-737во10), стосовно того, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат або податкового кредиту за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Суд апеляційної інстанції з таким обґрунтуванням погодився.
Товариство подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Правовою підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі позивач указує пункти 1, 4 частини четвертої статті 328, пункт 4 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
На обґрунтування підстав касаційного оскарження позивач, крім іншого, зазначив, що оскаржувані судові рішення ухвалені без всебічного з`ясування всіх обставин щодо операцій товариства з перевезення товару (зерна) контрагентом ТОВ``ГЛІНБЕРК``, без належної оцінки та перевірки судом його доводів щодо підстав позову та, як наслідок, неправильного застосування норм процесуального закону та податкового законодавства (статті 73, 74 КАС України, стаття 198 Податкового кодексу України), та без урахування висновку щодо застосування цих норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №520/4829/19, від 18.03.2021 у справі №480/3371/19, від 17.04.2018 у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 у справі №816/166/15, від 21.10.2020 у справі №140/1845/19, від 16.04.2020 у справі №805/5017/15. Доводячи порушення судами першої та апеляційної інстанцій процесуальних норм, позивач вважає, що предметом доказування у цій справі становлять документи та обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість податкового кредиту за наслідками господарських операцій з перевезення вантажу (зерна), а не підстави набуття права власності на цей вантаж, як зазначено судами попередніх інстанцій.
Верховний Суд ухвалою від 28.04.2021 відкрив касаційне провадження у цій справі відповідно вказаних в касаційній скарзі доводів та підстав касаційного оскарження.
Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач у письмових поясненнях зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини у справі та застосували норми матеріального права до встановлених обставин. Відповідач вважає, що суди дали правильну оцінку наданим позивачем обліковим документам, врахувавши обставини, що свідчать про неспроможність ТОВ``ГЛІНБЕРК`` надати послуги з перевезення вантажу у зв`язку з відсутністю у нього для цього трудових ресурсів та матеріально-технічних можливостей, та не підтвердження позивачем походження товару, що перевозився.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи позивача, заперечення відповідача на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ГУ ДПС на підставі наказу від 15.07.2019 №10093 провело документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ``ТАС АГРО`` з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за травень 2019 року.
За результатами перевірки складено акт від 13.08.2019 №862/26-15-14-04-01/39096271, згідно з висновками якого ТОВ``ТАС АГРО`` порушило норми пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), завищивши від`ємне значення суми ПДВ за травень 2019 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 1ʼ 510ʼ 364,00 грн (далі - акт перевірки; т. І, а.с. 38-42).
Таке порушення полягало у формуванні позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій з придбання послуг на перевезення зернових культур (кукурудза, пшениця) на підставі договору із ТОВ``ГЛІНБЕРК`` від 14.08.2018 №14-08-2018-11 у період з січня по травень 2019 року, які, на думку контролюючого органу, не спричинили реального настання правових наслідків.
Своєю чергою висновок контролюючого органу про безтоварний характер операцій з перевезення вантажу вмотивований тим, що: ТОВ``ГЛІНБЕРК`` не має достатніх трудових ресурсів, необхідних для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності (вид діяльності ТОВ``ГЛІНБЕРК`` - вантажний автомобільний транспорт, при цьому чисельність працюючих 1 особа - директор ОСОБА_1 ), а залучені цим підприємством інші суб`єкти господарювання (ТОВ``ЕКСПРЕС 2016``, ТОВ``МЕРІДІАН ГРУПП``, ТОВ``ЕКСПРЕС ТАЙМ``, ТОВ ``ПРОМ ЕКСПРЕС ТРАНС``, ТОВ``ПРІОРИТЕТ ПРОМ``, ТОВ``СІЛЬТОРГ``, ТОВ``ВЕКТОР 2017``, ТОВ``К.Т.ІНВЕСТ``) для здійснення операцій з перевезення вантажу фінансово-господарську діяльність фактично не здійснюють, оскільки для цілей оподаткування обліковують тільки господарські операції, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди (формують податковий кредит за рахунок придбання кави, чаю, продуктів харчування, кондитерських виробів, скрапленого газу, бензину та дизельного палива в невеликих розмірах придбаних на АЗС); позивачем здійснено операції з товаром (перевезення зерна), що не вироблявся ним або придбавався у інших суб`єктів господарювання.
На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення, яке є предметом спору у цій справі.
Підстави позову, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, заперечення відповідача та встановлені судами обставини, свідчить, що суть спору, який виник між сторонами, стосувався питання доведеності обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення позивачем господарських операцій з перевезення вантажу, а відтак, і обґрунтованість формування показників податкової звітності на підставі даних бухгалтерського обліку.
Оцінюючи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права до встановлених у цій справі обставин, Суд виходить з такого.
Згідно з положеннями пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
Основною ознакою операції з придбання для цілей нарахування податкового кредиту є те, що воно в будь-якому разі є результатом постачання, здійсненим іншим платником ПДВ.
Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування платником податку податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, підтримав позицію контролюючого органу, що надані позивачем документи (договір про надання послуг із ТОВ ``ГЛІНБЕРК`` від 14.08.2018 №14-08-2018-11, заявки замовника (ТОВ ``ТАС АГРО``), складені відповідно до пункту 2.2 вказаного договору, складені у межах названого договору акти про надання послуг, товарно-транспортні накладні, податкові накладні та платіжні доручення про оплату послуг) не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку і посвідчувати факт придбання позивачем послуг з перевезення вантажу. На переконання суду про необґрунтованість податкової вигоди з придбання послуг у ТОВ ``ГЛІНБЕРК`` свідчать підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, наявність таких обставин: облік платниками податку у ланцюгу постачання тільки тих операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди з придбання товарів (послуг) іншої номенклатури; здійснення операцій з товаром (зерна), для перевезення якого були придбані спірні послуги, що не вироблявся та не придбавався позивачем. При цьому суд визнав неналежними доказами надані позивачем на його ж вимогу документи (зовнішньоекономічні контракти з нерезидентом та митні декларації про експорт зерна), оскільки останні були надані після початку розгляду справи по суті і не містять інформації щодо виробника експортованого товару.
Водночас, покладаючи наведені обставини в основу прийнятих рішень у цій справі, суди не звернули належної уваги на доводи позивача про те, що під час перевірки відповідач не досліджував можливість ТОВ ``ГЛІНБЕРК`` залучення працівників за договорами цивільно-правового характеру та оренду основних та транспортних засобів на підставі первинних документів. Також позивач наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення та правил ведення господарської діяльності.
Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи висновки контролюючого органу про відсутність у контрагента позивача ТОВ ``ГЛІНБЕРК`` трудових ресурсів та фіктивність платників податку у ланцюгу посередників ґрунтувались на інформації, яка містилась в АІС ``Єдиний реєстр податкових накладних``, під час перевірки використовувалися дані інформаційно-аналітичних систем ДФС, зустрічні звірки в ході документальної перевірки не проводилися (пункти 2.6, 3.13 акта перевірки).