ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 751/5054/17
адміністративне провадження № К/9901/37155/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.10.2017 (суддя Цибенко І.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 (колегія у складі суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П., Мацедонської В.Е.)
у справі № 751/5054/17
за позовом ОСОБА_1
до Державної фіскальної служби України
третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив:
- визнати неправомірним повернення відповідачем його заяви про призначення пенсії та доданих до неї документів, що оформлено листом від 01.03.2017 № 2911/ч/99-99-21-10-01-14;
- зобов`язати відповідача оформити всі необхідні документи, подання про призначення пенсії, які разом із заявою позивача від 12.12.2016 про призначення пенсії та доданими документами направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
2. Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.10.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018, позов задоволено частково: визнано неправомірними дії Державної фіскальної служби України щодо повернення ОСОБА_1 заяви про призначення пенсії від 12.12.2016 та доданих документів листом від 01.03.2017; в задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
3. 13.03.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог.
4. Ухвалою Верховного Суду від 22.03.2018 відкрито касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах податкової міліції в міжрегіональному відділі оперативного документування Управління податкової міліції ДПС у Чернігівській області на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ.
6. Наказом ДПС України від 30.09.2013 № 008-о/д "Про звільнення та відрядження працівників податкової міліції" позивача було звільнено зі служби (через скорочення штатів).
7. 12.12.2016 позивач звернувся до директора Департаменту кадрової політики та роботи з персоналом ДФС України із заявою, в якій просив вирішити питання про призначення пенсії по інвалідності, просив підготувати необхідні документи і направити їх на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
8. Листом від 06.01.2017 № 158/ч/99-99-21-10-01-14 ДФС України зазначила, що перелік наданих документів для призначення пенсії та надбавки не відповідає вимогам п. 7, 9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402.
9. На вказаний лист відповідача, 30.01.2017 позивач направив наявні у нього документи.
10. Листом від 01.03.2017 № 2911/ч/99-99-21-10-01-14 відповідач повернув документи ОСОБА_1 у зв`язку з ненаданням документів, передбачених п.п. 7, 9 Порядку, а саме довідки МСЕК про визнання його інвалідом. Також у листі вказувалось, що наявні додатки не відповідають заявленим, відсутня довідка ВАТ "Ощадбанк", копія другої сторінки рішення суду про розірвання шлюбу, а також є протиріччя у документах.
11. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
12. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що неповнота доданих до заяви документів про призначення пенсії не є перешкодою для їх направлення до органу Пенсійного фонду. Документи, яких не вистачає, подаються позивачем додатково, безпосередньо до органу Пенсійного фонду в строки, визначені п. 6 Порядку № 3-1.
Повернення заяви про призначення пенсії не входить до законодавчих повноважень Державної фіскальної служби України.
13. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність його дій.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що повертаючи позивачу заяву від 12.12.2016 про призначення пенсії, Державною фіскальною службою України, як уповноваженим структурним підрозділом Державної податкової служби України, був порушений п. 12 Порядку, а тому є підстави для визнання дій відповідача неправомірними.
15. Крім того, на розгляді у відповідача знаходиться заява ОСОБА_1 про призначення пенсії від 17.03.2017, тому суд вважає, що немає підстав для додаткового зобов`язання відповідача щодо оформлення та подання документів про призначення пенсії відповідно до заяви позивача від 12.12.2016 до Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. У касаційній скарзі позивач посилається на те, що рішення судів про визнання неправомірним повернення заяви про призначення пенсії не забезпечує відновлення права позивача на розгляд його заяви про призначення пенсії органом пенсійного фонду, не гарантує дотримання і захист прав, свобод та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, не забезпечує його виконання та спричиняє потребу в наступних зверненнях до суду, тобто рішення суду не містить заходів примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення порушених прав.