РІШЕННЯ
Іменем України
20 вересня 2022 року
Київ
справа № 9901/330/21
адміністративне провадження № П/9901/330/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Смоковича М.І., Білак М.В., Мартинюк Н.М., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників адміністративну справу ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Зміст позовних вимог та предмет спору
1. 10 серпня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Верховного Суду (далі - Суд), як до суду першої інстанції, із позовною заявою до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП), у якій просить:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 01 липня 2021 року №1438/0/15-21 "Про відмову у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Куп`янського міськрайонного суду Харківської області у зв`язку із поданням заяви про відставку";
1.2. зобов`язати ВРП повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про звільнення у відставку з урахуванням визначення стажу, який давав право на відставку і довічне грошове утримання відповідно до Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ (далі - Закон № 2862-ХІІ) та Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" від 10 липня 1995 року № 584/95 (далі - Указ Президента № 584/95).
Стислий виклад позицій позивача та відповідача
Аргументи позивачки
2. В обґрунтування позову позивачка зауважує, що на момент проходження нею процедури призначення на посаду судді діяв Закон № 2862-ХІІ, статтею 43 якого передбачалося, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто звільнення його від обов`язків за власним бажанням або у зв`язку із закінченням строку повноважень. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання призначається пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді.
2.1. Крім того, на час призначення позивачки на посаду судді діяв Указ №584/95, яким, серед іншого, передбачалося, що до стажу роботи судді, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, тобто не конкретизовано, яка саме форма навчання (денна, вечірня чи заочна) зараховується до стажу судді.
2.2. Таким чином, наголошує позивачка, кожен суддя, який звільнявся за власним бажанням або у зв`язку із закінченням строку повноважень, мав право на відставку, тільки розмір грошового утримання розраховувався відповідно до кількості повних років роботи на посаді судді. Тобто на час призначення позивачки у 2006 році навіть при відсутності 20 років суддівського стажу, що утворилося не з її вини, у неї все одно були законні очікування та законні сподівання щодо права на відставку, враховуючи вказані вище положення щодо пропорційності. А також відсутності у законі положення про зарахування у суддівський стаж половини строку навчання саме на денній формі навчання у вищих юридичних навчальних закладах.
2.3. Однак фактично на теперішній час, зауважує позивачка, вона позбавлена такого права у зв`язку з ухваленням державою нормативного акту чи акту індивідуальної дії, котрим таке право скасовується і це не пов`язано з її поведінкою, оскільки вищевказані нормативно-правові акти втратили чинність.
2.4. За час роботи судді, підкреслює позивачка, закон, який регулює право на відставку судді неодноразово змінювався у сторону погіршення становища суддів всупереч статті 58 Конституції України. Зауважує, що на час припинення її повноважень діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VІІІ (далі - Закон №1402-VІІІ), відповідно до статті 116 якого суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, що визначається згідно статті 37 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Уважає, що положення цього Закону суттєво погіршили її права у всіх відношеннях, а також порушили принципи правомірних очікувань та законних сподівань на майбутнє достатнє матеріальне та соціальне-побутове забезпечення.
2.5. Як наслідок, резюмує позивачка, на неї не розповсюджується статус судді у відставці, у зв`язку з чим вона позбавлена абсолютно всіх прав, які передбачені законом, у тому числі і гарантії недоторканості як її особисто так і членів її сім`ї, які були встановлені під час перебування її на посаді судді, вихідної допомоги, права участі у конкурсах щодо обрання до вищих органів правосуддя. Тобто для судді, який припинив свої повноваження внаслідок досягнення граничного 65-річного віку, не передбачено нічого, що фактично прирівнює його до судді. Таке положення, на переконання позивачки, є вкрай дискримінаційним у порівнянні з іншими суддями, особливо з тими, які призначалися у молодшому віці, пропрацювали 20 років з урахуванням стажу, передбаченого Законом №1402-VІІІ.
2.6. Поряд із цим позивачка уважає суттєвим порушенням принципу правомірних очікувань та законних сподівань на майбутнє для неї і той факт, що вже під час дії Закону № 1402-VІІІ, пунктом 25 Перехідних положень якого (в подальшому був визнаний неконституційним) передбачалося, що право на отримання щомісячного довічного утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді суді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання. На виконання цієї норми, підкреслює позивачка, вона успішно пройшла кваліфікаційне оцінювання, що підтверджується рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів від 30 березня 2018 року № 144/ко-18, яким підтверджено її відповідність займаній посаді. Після цього, добросовісно відпрацювавши 3 роки, все ж сподівалася, що має всі законні права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, оскільки захищена статтею 22 Конституції України, яка не допускає звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини і громадянина при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів.
2.7. Враховуючи наведене, позивачка уважає неправомірним фактичне безпідставне позбавлення відповідачем її статусу судді, як особу, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі, який, на її думку, надає їй право на відставку і отримання щомісячного грошового утримання судді, оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності, є суттєвим порушенням принципу правомірних очікувань та законних сподівань на майбутнє та не відповідає законодавству, яке діяло на час призначення її на посаду судді. Уважає, що ВРП формально підійшла до розгляду її заяви.
2.8. Окремо звертає увагу, що вона подавала до ВРП заяву про звільнення її у відставку з проханням зарахувати до загального стажу роботи на посаді судді не три, а п`ять років, тобто у її заяві не містилося прохання про звільнення у відставку, враховуючи норми пропорційності, зазначені у Законі № 2862-ХІІ, за яким вона призначалася. Водночас їй було відмовлено з посиланням на абзац 4 пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VІІІ, відсутність необхідного стажу, а також на правову позицію Верховного Суду, постанова якого залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 9901/521/19, де окрім положень стосовно суддівського стажу вказано про те, заочна та вечірня форма навчання у вищому навчальному закладі не зараховується до стажу роботи на посаді судді, що на момент призначення позивачки на посаду судді не було визначено у Законі № 2862-ХІІ.
Аргументи відповідача
3. 23 вересня 2021 року на адресу Верховного Суду через канцелярію суду надійшов письмовий відзив ВРП, у якому відповідач наполягає, що оскаржуване рішення ВРП є обґрунтованим та прийнятим на підставі наявних у ВРП документів, матеріалів про звільнення судді та у відповідності до норм чинного законодавства та правових висновків щодо застосування частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII у взаємозв`язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII, викладених у рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2022 року у справі № 9901/805/18, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року, а також щодо застосування абзацу 2 статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", викладених у рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 грудня 2018 року, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 9901/521/19.
Клопотання учасників справи та процесуальні дії у справі
4. Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року відкрито провадження у справі № 9901/330/21 та у відповідності до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
5. Цією ж ухвалою витребувано у ВРП в строк, встановлений для надання відзиву належним чином завірену копію рішення ВРП від 01 липня 2021 року №1438/0/15-21 "Про відмову у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Куп`янського міськрайонного суду Харківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку" та копії всіх документів, на підставі яких прийнято вказане рішення.
Встановлені у справі обставини та зміст спірних правовідносин
6. Указом Президента України "Про призначення суддів" від 27 січня 2006 року № 76/2006 ОСОБА_1 призначена у межах п`ятирічного строку на посаду судді Куп`янського міськрайонного суду Харківської області.
7. Постановою Верховної Ради України "Про обрання суддів" від 03 лютого 2011 року позивачка обрана на посаду судді Куп`янського міськрайонного суду Харківської області безстроково.
8. У зв`язку із запровадженою судовою реформою позивачка пройшла оцінювання та рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 30 березня 2018 року №144/ко-18 суддя Куп`янського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_1 визнана такою, що відповідає займаній посаді.
9. 08 червня 2021 року до ВРП надійшла заява ОСОБА_1 від 07 червня 2021 року про звільнення її з посади судді Куп`янського міськрайонного суду Харківської області у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
10. У цій заяві при вирішенні питання про можливість її звільнення саме у відставку, позивачка просила врахувати приписи частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII, принцип верховенства прав, принцип єдиного правового статусу і рівності суддів перед законом, не допускати її дискримінаційного положення у порівнянні з іншими суддями, враховуючи положення статей 1, 8, 24 Конституції України, що є гарантією стабільності, утвердження держави як правової, в якій визнається і діє принцип верховенства права, а також частину першу статті 58 Конституції України та зарахувати до її стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку, не три, а п`ять років стажу професійної діяльності у сфері права, оскільки встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус судді та гарантії його незалежності, які регламентовані Конституцією України.
11. До вказаної заяви позивачкою додано довідку, видану керівником апарату Куп`янського міськрайонного суду Харківської області, копію паспорта громадянина України, копію диплому, копію трудової книжки, копію довідки Харківського міського управління УМВС України в Харківській області від 15 грудня 2003 року № 49/13-335, копію витягу із Указу Президента України від 27 січня 2006 року № 76/2006, копію висновку Кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Харківського апеляційного округу від 24 вересня 2003 року, копію рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 30 березня 2018 року № 144/ко-18.
12. Згідно біографічної довідки від 07 червня 2021 року, виданої керівником апарату Куп`янського міськрайонного суду Харківської області слідує, що ОСОБА_1 у 1978 році закінчила вечірнє відділення Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. Дзержинського та працювала на таких посадах:
- серпень 1974 року - серпень 1975 року - статист Дзержинського РК ЛКСМУ м.Харкова;
- серпень 1975 року - грудень 1975 року - тимчасово не працювала;
- грудень 1975 року - лютий 1978 року - служила в органах міліції;
- лютий 1978 року - червень 1979 року - тимчасово не працювала;
- червень 1979 року - червень 1980 року - інженер Міжвідомчого конструкторсько-технологічного бюро "Союзтехоснастка" м. Харкова;
- червень 1980 року - листопад 1981 року - юрисконсульт інституту УкркомунДІпроект м. Харкова;
- листопад 1981 року - серпень 1989 року - юрисконсульт транспортно-експлуатаційного підприємства 16396 м. Харкова;
- серпень 1989 року - травень 1991 року - юрисконсульт транспортно-експлуатаційного підприємства 16332 м. Харкова;
- травень 1991 року - травень 1993 року - юрисконсульт транспортно-експлуатаційного підприємства 16327 м. Харкова;
- травень 1993 року - серпень 1995 року - юрисконсульт, начальник юридичного відділу заводу залізобетонних конструкцій № 5 м. Харкова;
- вересень 1995 року - березень 1996 року - начальник юридичного відділу виробничого колективного підприємства "Золоте яблуко" м. Харків;
- березень 1996 року - вересень 1996 року - юрисконсульт Київського районного виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства м. Харкова;
- вересень 1996 року - січень 1997 року - юрисконсульт виконкому Київської районної ради м. Харкова;
- січень 1997 року - січень 2002 року - юрисконсульт Київського районного виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства м. Харкова;
- лютий 2002 року - серпень 2002 року - помічник судді, діловод господарського суду Харківської області;
- вересень 2002 року - лютий 2006 року - помічник судді апеляційного суду Харківської області;
- лютий 2006 року - до цього часу - суддя Куп`янського міськрайонного суду Харківської області.
12.1. У підсумку керівником апарату Куп`янського міськрайонного суду Харківської області у цій довідці розраховано стаж роботи позивачки на посаді судді з урахуванням рекомендацій, викладених у спільному листі ВРП, Верховного Суду, ВККС України, Ради суддів України, Національної школи суддів від 05 листопада 2018 року № 41783/0/9-18, який складає 18 років 5 місяців 11 днів.
13. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами ВРП від 08 червня 2020 року вказана заява та додані матеріали передано члену ВРП ОСОБА_2 для підготовки розгляду.
14. 11 червня 2021 року за результатами розгляду матеріалів заяви про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Куп`янського міськрайонного суду Харківської області у відставку, членом Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 складено висновок, згідно якого ОСОБА_1 не може бути звільнена з посади судді у відставку, з мотивів відсутності у неї стажу роботи, необхідного для звільнення з цієї підстави. Запропоновано відмовити у задоволенні заяви про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Куп`янського міськрайонного суду Харківської області.
15. Розглянувши заяву та додані до неї матеріали ВРП прийняла рішення від 01 липня 2021 року № 1438/0/15-21, яким відмовила ОСОБА_1 у звільненні з посади судді у відставку. Вказане рішення мотивоване тим, що станом на дату розгляду ВРП заяви судді ОСОБА_1 про відставку, остання має 15 років 4 місяців 11 днів стажу роботи на посаді судді Куп`янського міськрайонного суду Харківської області та 3 роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), що є недостатнім для звільнення судді у відставку.
16. При цьому, ВРП у цьому ж рішенні дійшла висновку, що половина періоду навчання ОСОБА_1 у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського за вечірньою формою навчання не підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку, оскільки заочна та вечірня форма навчання у вищому юридичному навчальному закладі не зараховуються до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку, з огляду на правовий висновок щодо застосування статті 1 Указу Президента № 584/95, викладений у рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 грудня 2018 року, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 9901/521/19.
17. Згідно запису № 42 у трудовій книжці позивачки наказом голови Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 08 липня 2021 року № 02-03/03 повноваження судді ОСОБА_1 припинено та відраховано її зі штату суду відповідно до статей 120, 125 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку із досягненням шістдесяти п`яти років.
Оцінка доводів учасників справи та висновки Верховного Суду
18. Суд, вивчивши доводи позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх належними і допустимими доказами, дійшов таких висновків.
19. Спір у цій справі виник щодо права судді на відставку.
20. Відставка як підстава для звільнення з посади судді передбачена на конституційному рівні (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України). Правом судді на відставку забезпечується незалежність судді.
21. Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді (речення перше абзацу другого підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від15 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2020).
22. Під час перебування позивача на посаді судді правове регулювання питання виходу судді у відставку законодавцем неодноразово змінювалося.
23. На момент призначення ОСОБА_1 на посаду судді діяв Закон України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ (у редакції чинній, на момент призначення позивачки на посаду, далі - Закон № 2862-ХІІ).
24. Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2862-ХІІ право на зайняття посади судді визнавалося за громадянином України, не молодшим двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
25. Приписами частини першої статті 43 Закону № 2862-ХІІ визначалося, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку із закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров`я, що перешкоджає продовженню виконання обов`язків.
26. За суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканості та соціального захисту, як і до виходу у відставку (частина друга статті 43 Закону № 2862-ХІІ).
27. Згідно абзацу першого частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ судді, який пішов у відставку за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" (3723-12). Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".
28. Абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
29. Поряд із цим статтею 1 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" від 10 липня 1995 року № 584/95 (Указ втратив чинність з 1 січня 2006 року крім статей 1 і 4 згідно з Указом Президента України від 21 січня 2006 року N 46/2006) передбачалося, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
30. Стаття 1 Указу Президента № 584/95 втратила чинність на підставі Указу Президента від 20 березня 2008 року N 248/2008.
31. 03 серпня 2010 року набрав чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року N 2453-VI (далі - Закон N 2453-VI).
32. Статтею 109 Закону N 2453-VI, визначено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
33. Ця норма не передбачала права судді на відставку за станом здоров`я, що перешкоджає продовженню виконання обов`язків, яке було передбачено частиною першою статті 43 Закону № 2862-ХІІ.
34. Звільнення судді з посади за станом здоров`я у цьому законі визначено окремою підставою для звільнення судді (стаття 103 Закону № 2862-ХІІ), яка не надає судді права на відставку.
35. У зв`язку з цим норми статей 103, 109 були предметом конституційного контролю за поданням суб`єкта права на конституційне подання - Верховного Суду України, за наслідками якого Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2013 від 19 листопада 2013 року визнані конституційними.
36. Конституційний Суд України виходив з того, що відповідно до повноважень, передбачених пунктом 3 частини першої статті 85, пунктом 14 частини першої статті 92 Конституції України, Верховна Рада України має право визначати в законах України порядок, умови та наслідки звільнення судді з посади.
37. З аналізу розділу VIII Конституції України та Закону № 2453-VI Конституційний Суд України дійшов висновку, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.
38. Своєю чергою звільнення судді з посади за станом здоров`я відбувається через погіршення стану його здоров`я, що не дає йому змоги протягом тривалого часу або постійно здійснювати свої повноваження. Звільнення на такій підставі відбувається у разі, коли суддя не набув права на відставку. Судді, звільнені з посади внаслідок неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров`я та на підставі подання заяви про відставку, мають неоднаковий правовий статус та різні умови соціального забезпечення.
39. Тож, на думку Конституційного Суду України, розмежовуючи у статтях 103, 109 Закону № 2453-VI підстави для звільнення судді з посади через неможливість здійснювати повноваження за станом здоров`я та за його заявою про відставку, парламент дотримав вимоги пунктів 3, 9 частини п`ятої статті 126 Основного Закону України, а тому суд конституційної юрисдикції дійшов висновку, що підстав для визнання статей 103, 109 Закону № 2453-VI такими, що не відповідають Конституції України, немає.
40. Статтею 138 Закону № 2453-VI серед умов отримання суддею у відставці довічного грошового утримання відсутні норми про пропорційне обчислення грошового утримання судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років, пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді, як це було передбачено в абзаці першому частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ.