Постанова
Іменем України
15 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 741/455/21
провадження № 51-5128 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Короля В.В., Лагнюка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Матолич М.Р.,
захисника Дунь В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Дунь В.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Чернігівського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні № 12020270200000204 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Заворичі Броварського району Київської області, жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Носівського районного суду Чернігівської області від 10 червня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 28 червня 2020 року близько 21:00, перебуваючи на території домогосподарства на АДРЕСА_2, в ході сварки з ОСОБА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, завдав потерпілому одного удару ножем у черевну порожнину, чим спричинив йому тяжке тілесне ушкодження.
Вироком Чернігівського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року апеляційну скаргу прокурора Пасіки В.М. задоволено, а вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 10 червня 2021 року в частині призначеного ОСОБА_1 покарання скасовано.
Ухвалено новий вирок, яким засуджено ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі захисник Дунь В.В. ставить питання про скасування вироку апеляційного суду у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість. На обґрунтування своїх вимог вказує, що призначене ОСОБА_1 покарання є занадто суворим, а висновки апеляційного суду в цій частині належним чином не мотивовані. Зокрема, зазначає, що у своєму вироку апеляційний суд безпідставно вказав про те, що засуджений раніше притягувався до кримінальної відповідальності та на шлях виправлення не став, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що в силу ст. 89 КК України ОСОБА_1 є особою, яка не має судимості. Зауважує, що на момент розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 був офіційно працевлаштований, за цей період нових злочинів не вчиняв, умови запобіжного заходу не порушував, чим підтвердив правильність висновків місцевого суду щодо можливості його звільнення від відбування покарання з випробуванням. З огляду на викладене, вважає, що вирок апеляційного суду підлягає скасуванню, а кримінальне провадження направленню на новий розгляд в суд апеляційної інстанції.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Дунь В.В. підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Прокурор Матолич М.Р. заперечувала щодо задоволення касаційної скарги, просила вирок апеляційного суду залишити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, й правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі захисником не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Доводи захисника про порушення апеляційним судом загальних засад призначення покарання та його надмірну суворість, на думку колегії суддів, є непереконливими з огляду на наступне.
Відповідно до статей 404, 407 КПК України апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити новий, у якому зобов`язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуванням вимог ст. 409 КПК України.
Вирішуючи питання про скасування або зміну вироку місцевого суду, суд апеляційної інстанції має керуватися положеннями статей 408, 420 КПК України.
Зокрема, положеннями ч. 2 ст. 420 КПК України передбачено, що вирок суду апеляційної інстанції має відповідати загальним вимогам до вироків, визначених ст. 374 КПК України.
Тобто вимоги кримінального процесуального закону у їх взаємозв`язку передбачають, що апеляційний суд зобов`язаний перевірити всі доводи, наведені в апеляційних скаргах, врахувати позицію сторін кримінального провадження і учасників судового розгляду, дати у своєму рішенні на них вичерпну відповідь та у випадку незгоди з ними зазначити підстави їх необґрунтованості.
Скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначеного покарання, апеляційний суд вказав, що доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині є слушними.
Так, відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.