ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 565/1/21
провадження № 51-916 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Маринича В.К., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Крота І.М.,
прокурора Чабанюк Т.В.,
захисників Горлача Р.М. та Пазюка Є.С.,
а також в режимі відеоконференції:
потерпілого ОСОБА_1,
представника потерпілих адвоката Бабіка К.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Горлача Р.М. на вирок Кузнецовського міського суду Рівненської області
від 16 серпня 2021 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019180050000444, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Любитів Ковельського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України
(далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від 16 серпня 2021 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 588 020 грн на відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 200 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 9483,02 грн процесуальних витрат на залучення експертів.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року вирок щодо ОСОБА_2 змінено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
В решті вирок залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, 16 листопада 2019 року з 00 год 30 хв до 00 год 55 хв, знаходячись у стані алкогольного сп`яніння та перебуваючи на прилеглій території до готелю "Вараш" зі сторони торгового центру "Гранд Базар", розташованого за адресою: Майдан Незалежності, 8 у м. Вараш Рівненської області, на ґрунті неприязних відносин із ОСОБА_4, що виникли раптово, діючи умисно, наніс останньому не менше чотирьох ударів руками по голові та тулубу, а також не менше одного удару ліктем в ділянку шиї справа, внаслідок чого заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді саден, крововиливів у лобній ділянці зліва, у лівій виличній та правій підочній ділянках, які в сукупності відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, та травми шиї з ушкодженням рефлексогенної зони і переломом правого великого ріжка під`язикової кістки, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень та яка призвела до рефлекторної зупинки серця, у результаті чого ОСОБА_4 помер.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому зазначає, що показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, експерта ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_2 у вироку суду викладені не повно. Також вказує на те, що всупереч вимогам ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) стороні захисту не відкривались матеріали досудового розслідування. Вважає, що головуючий суддя Полюхович О.І. не міг розглядати кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 у зв`язку з його упередженістю, оскільки він продовжував строк тримання під вартою ОСОБА_2 та вирішував це питання за відсутності останнього, захисника та прокурора, чим порушив вимоги статей 193, 199 КПК. Крім того, зазначає, що апеляційним судом у порушення вимог ч. 3 ст. 404 КПК безпідставно відмовлено у повторному дослідженні доказів та допиті свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, експерта ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_2 . Також вказує, що під час апеляційного розгляду було порушено право обвинуваченого ОСОБА_2 давати показання стосовно пред`явленого обвинувачення, оскільки в суді першої інстанції він показань взагалі не давав. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки в ній не наведено вичерпних відповідей на доводи апеляційної скарги захисника, а лише перераховано докази, покладені в основу вироку, та викладено загальне формулювання про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Представник потерпілих - адвокат Бабік К.В. подав заперечення, в яких просить залишити без задоволення касаційну скаргу захисника Горлача Р.М.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Пазюк Є.С. підтримав подану захисником Горлачем Р.М. касаційну скаргу та просив її задовольнити, а судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Потерпілий ОСОБА_1 та представник потерпілих - адвокат Бабік К.В. заперечували щодо касаційної скарги та просили залишити її без задоволення.
Прокурор Чабанюк Т.В. вважала касаційну скаргу необґрунтованою та просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника Горлача Р.М., котрий підтримав подану ним касаційну скаргу, захисника Пазюка Є.С., потерпілого ОСОБА_1, представника потерпілих - адвоката Бабіка К.В. та прокурора Чабанюк Т.В., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Згідно ж із вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Наведені вимоги судами першої та апеляційної інстанцій було дотримано в повному обсязі.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які було безпосередньо досліджено, а також оцінено за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК.
Під час судового провадження суд, дотримуючись вимог статей 10, 22 КПК, перевірив доводи сторони обвинувачення та захисту, створивши необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2, частково визнаючи вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, стверджував, що удари наніс ОСОБА_4 з необережності, захищаючись від нього. Крім того, він заперечував заподіяння потерпілому тілесного ушкодження у вигляді садна у правій підочній ділянці, вказавши на те, що ОСОБА_4 отримав це тілесне ушкодження внаслідок падіння на асфальтовану поверхню. Коментуючи відеозапис з приміщення торгового центру "Гранд Базар" в м. Вараш, обвинувачений зазначав, що на ньому зафіксовані події, що відбувались між ним та ОСОБА_4 приблизно за 5-10 хвилин до смерті останнього, а причину заподіяння удару рукою в область голови ОСОБА_4, який зафіксований на відеозаписі, не зміг пояснити. При цьому вказував, що він та потерпілий перебували у стані алкогольного сп`яніння.
Зазначені показання обвинуваченого суд належно перевірив та надав їм відповідну оцінку, а в частині заперечення своєї вини в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, обґрунтовано визнав такими, що спростовуються зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, які узгоджуються між собою.
При цьому суд послався у вироку на показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_9, котрі були безпосередніми очевидцями подій, а також показання потерпілого ОСОБА_1 .
Так, у вироку судом наведено показання свідка ОСОБА_6, надані в судовому засіданні, та дані протоколу проведення слідчого експерименту від 12 листопада 2020 року за його участю, котрий показав, що 16 листопада 2019 року бачив шарпанину між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а коли підійшов до них, то помітив на обличчі ОСОБА_4 під носом кров. Бачив, як ОСОБА_4 та ОСОБА_2 впали таким чином, що ОСОБА_4 падав на спину, а ОСОБА_2 на нього зверху. При цьому ОСОБА_2 впав на коліна, так що ОСОБА_4 опинився у нього поміж ногами та, взявши ОСОБА_4 однією рукою за плече, іншою замахнувся, щоб нанести удар, проте не наніс. У цей час він підбіг до них і відштовхнув ОСОБА_2 з ОСОБА_4 . Почувши, що останній хрипить і пульсу не було, викликав швидку допомогу. Коли ОСОБА_4 падав, то в нього склалась така думка, що потерпілий вже був без свідомості, оскільки після падіння ОСОБА_4 не рухався, його руки обм`якли і впали на землю.
У вироку судом зазначено також показання свідка ОСОБА_10, котра пояснила, що у листопаді 2019 року у компанії друзів, серед яких був ОСОБА_6, відпочивала у кафе "Чемодан", що у м. Вараш. Коли виходила з кафе додому приблизно о 00 годин, то на вулиці на відстані 30-50 м від входу до кафе в напрямку міської ради помітила ОСОБА_4, який з іншим чоловіком у сірій куртці штовхали один одного у плечі, ударів не бачила як і інших осіб поблизу них. Потім вона повернулась до кафе та повідомила ОСОБА_6 про те, що за участю його друга починається бійка та відразу вийшла з кафе і пішла додому.
Крім того, судом досліджено та наведено у вироку показання свідка ОСОБА_8, котра була очевидцем події і бачила, що ОСОБА_2 сильно штовхнув ОСОБА_4 рукою в груди і той впав на землю. Після падіння ОСОБА_4 не рухався, не говорив, очі були закриті, інших ознак життя не подавав. Потім потерпілому ОСОБА_9 почав проводити непрямий масаж серця. Крім ОСОБА_2 будь-яких ударів ОСОБА_4 ніхто не заподіював.
Суд також врахував показання свідка ОСОБА_5, надані в судовому засіданні, та дані протоколу проведення слідчого експерименту від 7 лютого 2020 року за його участю, де останній розповів і показав про штовханину та словесну перепалку між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, яка мала місце 16 листопада 2019 року, при цьому вказував, що конфлікт продовжувався певний період часу і доходило до бійки. Також зазначав, що ОСОБА_2 швидко наніс ОСОБА_4 три удари почергово кулаком правої руки в груди в область серця, кулаком лівої руки в ребра з правої сторони, проте точно стверджувати не може, оскільки ОСОБА_2 своїм тілом затуляв цю ділянку, та кулаком правої руки в груди в область серця ОСОБА_4 . Від цих ударів він чув глухі звуки, ОСОБА_4 хотів замахнутись на ОСОБА_2 рукою, проте той схопив обома руками ОСОБА_4, внаслідок чого вони впали на землю. Потім він помітив, як ОСОБА_2 припіднявся та замахнувся кулаком правої руки для нанесення удару, однак не наніс його, оскільки до нього підбіг ОСОБА_6 та відтягнув ОСОБА_2 в сторону.