ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 579/957/20
провадження № 51 - 5253 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів: Лагнюка М.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Крота І.М.,
прокурора Єременка М.В.,
захисника Кудіна О.М. (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Кудіна О.М. на вирок Глухівського районного суду Сумської області від 19 січня 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року стосовно
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Глухівського районного суду Сумської області від 19 січня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року, ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 31 серпня 2015 року приблизно о 21:30, перебуваючи в парку відпочинку на площі Свободи у м. Кролевець Сумської області, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, умисно наніс один удар колючо-ріжучим предметом у живіт потерпілому ОСОБА_2, спричинивши останньому тяжких тілесних ушкоджень.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
За змістом касаційної скарги захисник Кудін О.М., не погоджуючись із судовими рішеннями через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції.
Свої вимоги захисник мотивує тим, що:
- сторона обвинувачення не надала належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 в інкримінованому злочині поза розумним сумнівом;
- суд першої інстанції:
- наявним у матеріалах провадження доказам дав невірну оцінку, обґрунтував свої висновки недопустимими доказами, зокрема, висновком експерта, слідчим експериментом, суперечливими показаннями потерпілого і свідків;
- залишив без уваги показання обвинуваченого щодо отримання потерпілим тілесних ушкоджень від невстановленої особи, показання потерпілого та відомості про його стан здоров`я;
- безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про допит експерта та роз`яснення його висновку;
- у вироку невірно виклав показання свідків сторони захисту;
- не дослідив речовий доказ;
- суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив викладених в апеляційній скарзі доводів, обмежившись перерахунком досліджених доказів та безпідставно відмовивши у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, постановив рішення, яке не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Крім того, захисник вказує на порушення права ОСОБА_1 на захист через неефективне здійснення адвокатом з центру безоплатної правової допомоги первинного захисту.
Від прокурора Глухівського відділу Шосткинської окружної прокуратури надійшли заперечення, в яких він просить відмовити в задоволенні касаційної скарги захисника.
Позиції учасників судового провадження
Захисник і засуджений підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника, просив залишити без зміни оскаржувані судові рішення стосовно ОСОБА_1 .
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Статтею 438 КПК України передбачено, що неповнота досудового розслідування та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушує питання захисник, перегляду в касаційному порядку не підлягають, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів касаційного суду виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.
Зокрема, викладені в касаційній скарзі доводи щодо неналежної оцінки показань обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2, свідків, відхилення заявлених клопотань про допит та недослідження речового доказу фактично стосуються переоцінки доказів й неповноти судового слідства, що не є предметом касаційного перегляду в розумінні ст. 438 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
У поданій касаційній скарзі захисник Кудін О.П. покликається на допущення істотного порушення вимог кримінального процесуального закону під час досудового розслідування та судового слідства, зокрема, на недопустимість доказів, безпідставну відмову в задоволенні клопотань судом апеляційної інстанції та надання неефективного захисту обвинуваченому.
Проте зазначені доводи Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального процесуального закону.
При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.
Так, висновок про те, що ОСОБА_1 умисно заподіяв потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, суд першої інстанції зробив, обґрунтовано врахувавши:
- показання потерпілого ОСОБА_2 про те, що 31 серпня 2015 року він по телефону домовився про зустріч зі ОСОБА_1 з приводу образ в бік його дівчини. В подальшому поїхав до парку, де назустріч вийшов ОСОБА_1 та одразу ж наніс йому один удар рукою в обличчя. Коли він (потерпілий) почав відмахуватись, то відчув різкий біль внизу живота та, глянувши, зрозумів, що ОСОБА_1 вдарив його ножем, бо пішла кров, при цьому самого удару не бачив, оскільки ОСОБА_1 стояв дуже близько. Потім він повідомив ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що ОСОБА_1 його порізав;
- показання свідка ОСОБА_3, який розповів про те, що в кінці серпня 2015 року, коли він з ОСОБА_4 приїхали до парку, то побачили, як їм назустріч йшов ОСОБА_2, тримаючись за бік, і повідомив, що його підрізав ОСОБА_1, який стояв позаду. Він (свідок) запитав у ОСОБА_1, навіщо він підрізав ОСОБА_2, той нічого не відповів. Оскільки ОСОБА_2 втрачав свідомість, йшла кров, він зупинив знайомого таксиста та вони поїхали до лікарні;
дані, що містяться у:
- протоколі огляду речового доказу від 07 вересня 2019 року, згідно з яким на футболці, належній ОСОБА_2, виявлено розрив коміра та отвір розмірами 16х2 мм на передній стороні;
- висновку експерта № 357 від 05.10.2015, згідно з яким на передній поверхні належній ОСОБА_2 футболки виявлено колото-різане пошкодження, яке могло утворитись від колючо-ріжучого плоского клинкового знаряддя, типу ножа;
- висновку експерта № 116 від 03.12.2015, згідно з яким у ОСОБА_2 виявлено при прибутті до Хірургічного відділення Кролевецької ЦРЛ рани в лівому підребер`ї та садно лівої підключичної ділянки. Після обстеження був встановлений клінічний діагноз "Проникаюче ножове поранення черевної порожнини з пошкодженням підшлункової залози, поперечно-ободочної кишки, шлунково-ободочної зв`язки, внутрішньочеревнева кровотеча". Вказані ушкодження могли виникнути внаслідок удару колючо-ріжучим предметом типу ножа і за ступенем тяжкості це тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент їх заподіяння;
- протоколі проведення слідчого експерименту від 06.01.2016 за участю ОСОБА_2, в ході якого потерпілий показав і розповів про обставини нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень.
Як убачається з вироку, суд першої інстанції дав оцінку показанням ОСОБА_1 в частині невизнання провини в інкримінованому йому злочині і не встановив того, що допитані в судовому засіданні потерпілий та свідки обмовили обвинуваченого, оскільки їхні показання узгоджуються між собою та з іншими здобутими у кримінальному провадженні та дослідженими в судовому засіданні доказами.