ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 185/2312/20
провадження № 51-3547км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоБущенка А.П.,суддівАнтонюк Н.О., Шевченко Т.В.,за участю: секретаря судового засідання прокурора Манацької І.А., Кузнецова С. М.,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 20 липня 2021 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Донецька, жительки АДРЕСА_1,
засудженої за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Оскаржені судові рішення
1. Вироком Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 17 березня 2021 року, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 307 КК із застосуванням статті 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі статті 75 КК її звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на неї обов`язки, передбачені частиною 1 статті 76 КК.
2. Суд визнав доведеним, що в жовтні 2019 року в балці поблизу с. Успенівка Гуляйпільського району Запорізької області засуджена зірвала дикоростучі рослини коноплі, перемістила до місця свого проживання, де виготовила особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, який 06 листопада 2019 року переслала поштою своєму чоловікові, що відбував покарання в ДУ "Кам`янська виправна колонія № 101". 09 листопада 2019 року вона знову придбала, виготовила та зберігала за місцем проживання канабіс з метою збуту в місця позбавлення волі. В ході обшуку її житла 12 лютого 2020 року було виявлено і вилучено 283,832 г канабісу.
Вимоги і доводи касаційної скарги
3. У касаційній скарзі сторона обвинувачення, посилаючись на пункти 1-3 частини 1 статті 438 КПК, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.
4. Прокурор вважає, що всупереч статті 419 КПК апеляційний суд, залишивши без задоволення вимоги сторони обвинувачення, не обґрунтував належним чином свого рішення і не усунув неправильного застосування судом першої інстанції статті 65 КК, оскільки не врахував повною мірою ступеня тяжкості вчиненого злочину, а також не виокремив, які саме обставини істотно знизили ступінь тяжкості вчиненого злочину і дали підстави для застосування статті 69 КК.
5. Крім того, він вважає, що питання щодо можливості звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням мало б вирішуватися апеляційним судом відповідно до вимог статті 79 КК, оскільки вона має малолітню дитину.
6. Він також зазначає, що у порушення пункту 2 частини 3 статті 374 КПК, суд першої інстанції кваліфікуючи дії засудженої за частиною 2 статті 307 КК за епізодом від 09 листопада 2019 року не зазначив кваліфікуючої ознаки "вчинено повторно".
Позиції учасників касаційного розгляду
7. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про відкладення розгляду до суду касаційної інстанції не надходило.
8. У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення лише в частині застосування статті 69 КК. Інші доводи касаційної скарги він вважав необґрунтованими.
Оцінка Суду
9. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
10. Доводи прокурора про порушення апеляційним судом загальних засад призначення покарання, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
11. Згідно з частиною 2 статті 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а частиною 2 статті 50 цього Кодексу передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
12. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.
13. Закон наділяє суд дискреційними повноваженнями при призначенні покарання певного виду і розміру визначати, чи можливо виправлення засудженого без реального відбування покарання з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи.
14. Відповідно до положень частини 1 статті 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
15. Згідно з частиною 1 статті 75 КК якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.