1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

20 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 127/24598/18

провадження № 61-21454св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвент",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "Держзакупівлі. Онлайн", ОСОБА_4,

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5, від імені якої діє адвокат Оверковський Костянтин Володимирович, на додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Голоти Л. О., Войтка Ю. Б., Стадника І. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвент", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "Держзакупівлі. Онлайн", ОСОБА_4, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_5, про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири; за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_5, до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвент", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "Держзакупівлі. Онлайн", ОСОБА_4, про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвент" (далі - ТОВ "Фінансова компанія "Інвент"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "Держзакупівлі. Онлайн" (далі - ТОВ "Держзакупівлі. Онлайн"), ОСОБА_4, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_5, про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.

Уточнену позовну заяву мотивовано тим, що 04 грудня 2017 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Вказаний договір укладено на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став покупець. Так, відповідно до протоколу електронних торгів від 17 листопада 2017 року власник майна ПАТ "Дельта Банк" виставив лот: квартиру АДРЕСА_1 ; за результатами електронних торгів переможцем став ОСОБА_2 . Разом з тим, ПАТ "Дельта Банк" на момент вчинення оспорюваних правочинів не був власником вказаної квартири та не мав права її відчужувати.

ОСОБА_1 зазначає, що вищевказана квартира належить її батькам, оскільки постановою апеляційного суду Вінницької області від 11 вересня 2018 року було скасовано заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 серпня 2014 року та відмовлено у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття права власності.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 на підставі статті 16, частини другої статті 203 і частини першої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просила суд визнати недійсними електронні торги, які оформлені протоколом електронних торгів від 17 листопада 2017 року, з реалізації нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, та визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04 грудня 2017 року, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2 .

У лютому 2019 року третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "Фінансова компанія "Інвент", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, ТОВ "Держзакупівлі. Онлайн", ОСОБА_4, про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.

Уточнену позовну заяву ОСОБА_5 мотивовано тим, що у квартирі АДРЕСА_1 проживає її мама ОСОБА_3, сестра ОСОБА_1 разом з її неповнолітніми дітьми. ПАТ "Дельта Банк" на момент вчинення оспорюваних правочинів не був власником вказаної квартири та не мав права її відчужувати.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_5 на підставі статті 16, частини другої статті 203 і частини першої статті 215 ЦК України просила суд визнати недійсними електронні торги, які оформлені протоколом електронних торгів від 17 листопада 2017 року з реалізації нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, а також визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04 грудня 2017 року, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року, у задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відмовлено за недоведеністю позовів.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

19 жовтня 2021 року ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Покоєвич А. О., подав до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, оскільки судом не вирішено питання про судові витрати.

На обґрунтування вказаної заяви ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Покоєвич А. О., вказував, що при поданні відзиву на апеляційну скаргу позивачки він також подав клопотання про стягнення на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн відповідно до договору про надання правової допомоги від 25 серпня 2021 року (т. 3, а. с. 155).

До відзиву на апеляційну скаргу додано ордер на надання правової допомоги, копію договору про надання правової допомоги, розрахунок витрат на правову допомогу, квитанцію про оплату таких витрат, а також надано докази направлення відзиву із вищевказаним клопотанням сторонам у справі (т. 3, а. с. 156-166).

У зв`язку із цим ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Покоєвич А. О., на підставі статті 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) просив суд винести додатку постанову і стягнути на свою користь вказані витрати у розмірі 5 000,00 грн.

Короткий зміст оскаржуваної додаткової постанови суду апеляційної інстанції

Додатковою постановою Вінницького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року заяву ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Покоєвич А. О., про ухвалення додаткової постанови у справі задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Додаткову постанову суду мотивовано тим, що за результатами апеляційного розгляду справи при прийнятті апеляційним судом постанови не вирішено питання про судові витрати, зокрема розподіл витрат на професійну правничу допомогу, які поніс відповідач у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Ураховуючи те, що постановою Вінницького апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_5, в інтересах якої діє ОСОБА_6, залишено без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 червня 2021 року залишено без змін, витрати на правничу допомогу, понесені ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції, слід стягнути з ОСОБА_5 .

При цьому суд апеляційної інстанції виходив з доведеності того, що ОСОБА_2 понесено витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, у відзиві на апеляційну скаргу відповідачем було зазначено розмір таких витрат, копію відзиву було направлено іншим учасникам справи, клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу позивачкою не заявлялось.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_5, від імені якої діє адвокат Оверковський К. В., посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року, а заяву ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Покоєвич А. О., про ухвалення додаткової постанови у справі залишити без задоволення.

Підставою касаційного оскарження вищевказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц, від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 12 травня 2021 року у справі № 216/3765/16-ц, від 28 вересня 2021 року у справі № 160/12268/19.

Також заявник указує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки.

Крім того, заявник зазначає, що розгляд заяви про ухвалення додаткової постанови здійснено за її відсутності, без належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5, від імені якої діє адвокат Оверковський К. В., на додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року і витребувано із Вінницького міського суду Вінницької області цивільну справу № 127/24598/18.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_5, від імені якої діє адвокат Оверковський К. В., не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що додаткова постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Судом встановлено, що у відзиві на апеляційну скаргу, поданому представником відповідача - адвокатом Покоєвич А. О, вказано, що ОСОБА_2 очікує понести судові витрати в розмірі 5 000,00 грн та просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_5 відмовити, стягнути судові витрати.

Після вирішення апеляційним судом справи по суті спору, 19 жовтня 2021 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Покоєвича А. О. до суду апеляційної інстанції надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.


................
Перейти до повного тексту