Постанова
Іменем України
16 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 337/144/17
провадження № 61-3953св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Сведбанк", Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк",
треті особи: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", Головне управління Держспоживслужби у Запорізькій області,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2020 року в складі судді Кучерук І. Г. та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 січня 2021 року в складі колегії суддів: Крилової О. В., Полякова О. З., Кухаря С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк"), Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк") та просив визнати недійсним кредитний договір № 0703/0508/71-090 від 16 травня 2008 року, укладений між ним та ПАТ "Сведбанк".
На обґрунтування позову зазначав, що 16 травня 2008 року підписав з ПАТ "Сведбанк" кредитний договір №0703/0508/71-090.
Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. цього договору банк зобов`язався надати йому кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу (або у безготівковій формі) у вигляді строкового кредиту у сумі 18 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11, 9% річних, однак так їх і не надав.
Вищевказаними пунктами кредитного договору передбачено, що надання кредиту здійснюється шляхом видачі коштів готівкою в іноземній валюті (доларах США) з невідомого рахунку через касу банку, при цьому без використання поточного рахунку позичальника, який повинен відкриватися з метою зарахування на нього суми наданого кредиту та зазначатися в спірному кредитному договорі.
Видача готівки в іноземній валюті відповідно до актів цивільного законодавства та нормативно-правових актів НБУ можлива лише з банківського рахунку клієнта банку (клієнтського рахунку, поточного рахунку, балансового рахунку 2629), який на його ім`я у ПАТ "Сведбанк" відкритий не був.
При підписанні кредитного договору № 0703/0508/71-090 ПАТ "Сведбанк" не надало інформацію про особу кредитодавця, його правоздатність та дієздатність.
Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема, мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпеченні; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. При цьому відсоткова ставка 11,9 %, зазначена в пункті 1.3 кредитного договору, не відповідає дійсній.
Його не було повідомлено про валютні ризики та незаконно встановлено збір за дії, які банк вчиняє на власну користь.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 26 січня 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оспорюваний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; банк надав в письмовій формі вичерпну інформацію про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, роз`яснив існуючі особливості кредитування, переваги та недоліки запропонованих схем кредитування.
Позивач не був обмежений у виборі валюти кредитування, при укладенні договору усвідомлював значення своїх дій і своїм підписом засвідчив власне волевиявлення укласти оспорюваний договір саме на тих умовах, що в ньому викладені. Зміст спірного кредитного договору не суперечить вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Факт отримання кредиту позивачем, його погашення протягом багатьох років, укладення додаткових угод, підписання іпотечного договору є беззаперечним і достатнім доказом укладання між банком та позивачем кредитного договору на умовах, викладених у його тексті.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 січня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року (провадження № 6-52цс13), від 16 грудня 2015 року (провадження № 6-2766цс15), від 11 травня 2016 року (провадження № 6-65цс16), від 08 червня 2016 року (провадження № 6-330цс16) постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року в справі № 360/378/16-ц, від 28 лютого 2018 року в справі № 725/6810/14-ц, від 15 березня 2018 року в справі № 212/1106/16-ц, від 21 березня 2018 року (провадження № 14-57цс18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
Також оскаржив судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказував, що суди обох інстанцій відмовили у задоволенні позову з двох взаємовиключних підставі: за недоведеністю позовних вимог та у зв`язку з пропуском позовної давності.
Дійшовши висновків про необґрунтованість позову суди належним чином не перевірили наявність згоди між сторонами щодо істотних умов кредитування.
Він не отримував кредитні кошти в сумі 18 000 доларів США та не здійснював його погашення.
Суди не надали оцінку тому, що в кредитному договорі відсутні відомості про рахунок, з якого надаються (перераховуються) грошові кошти на поточний рахунок та видаються з операційної каси банку. Без належно відкритого особового рахунку неможливо виконати умови кредитного договору та надати кредит. За таких умов суди повинні були встановити факт безгрошовості кредитного зобовʼязання та, як наслідок, неукладення кредитного договору.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Хортицького районного суду м. Запоріжжя.
13 квітня 2021 року справа № 337/144/17 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 22 квітня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ "Сведбанк" із заявою-анкетою на отримання кредиту, у якій підтвердив, що перед укладанням кредитного договору банк надав йому в письмовій формі вичерпну інформацію про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту. Йому було роз`яснено існуючі особливості кредитування, переваги та недоліки запропонованих схем кредитування.
16 травня 2008 року ОСОБА_1 та ПАТ "Сведбанк" уклали кредитний договір № 0703/0508/71-090, за умовами якого позичальник отримав грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 18 000 доларів США на строк з 16 травня 2008 року по 16 травня 2038 року зі сплатою 11,9 % річних за весь строк фактичного користування кредитом.
Відповідно до пункту 1.2. договору кредит надається у готівковій формі через касу банку або у безготівковій формі на підставі заяви позичальника з метою подальшої конвертації суми отриманого кредиту у національну валюту України та внесення коштів в національній валюті України на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 в оплату за договором купівлі-продажу.
Згідно з пунктом 1.4. кредитного договору кредитні кошти призначені для здійснення позичальником розрахунків за договором купівлі-продажу з метою придбання квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 1.5. договору до складу сукупної вартості кредиту включаються суми, необхідні для погашення кредиту, суми передбачених цим договором процентів, комісій, можливих неустойок, а також вартість витрат пов`язаних з укладанням іпотечного договору, у тому числі будь-яких змін та доповнень до нього, та вартість страхування предмета іпотеки за іпотечним договором.
У пунктах 10.10., 10.13 договору сторони погодили, що з укладанням договору досягли згоди з усіх його істотних умов. Позичальник підтвердив, що перед укладенням кредитного договору банк надав йому в письмовій формі всю інформацію про умови кредитування. Також при укладенні кредитного договору йому була надана вся необхідна інформація передбачена Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженими постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 в повному обсязі.
З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором № 0703/0508/71-090 між ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 16 травня 2008 року укладено іпотечний договір № 0703/0508/71-090-Z-1, за умовами якого в іпотеку банку передав квартиру АДРЕСА_1 .