Постанова
Іменем України
14 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 760/22944/15-ц
провадження № 61-4653св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Ритуальна служба спеціалізованого комунального підприємства "Київський крематорій", ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 10 вересня 2020 року у складі судді Букіної О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада
2020 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є., Рубан С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства "Київський крематорій" (далі - РС СКП "Київський крематорій"), ОСОБА_2 про визнання незаконним наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивовані тим, щоз 02 серпня 1993 року по 24 січня 2011 року працював на різних інженерних посадах в РС СКП "Київський крематорій",
а з 25 січня 2011 року по 01 грудня 2015 року - на посаді головного інженера - першого заступника директора вказаного підприємства.
01 грудня 2015 року у відсутність директора підприємства,ОСОБА_2, який був першим заступником директора, та інші особи його ознайомили з наказом № 288-к від 01 грудня 2015 року, підписаним ОСОБА_2, про звільнення його із займаної посади на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.
Вказаний наказ є незаконним та необґрунтованим, виданим з порушенням норм трудового законодавства, оскільки звільнення проведене не уповноваженими на це особами, першим заступником директора, а не директором, за відсутності зареєстрованого наказу про виконання заступником директора посадових обов`язків директора. Наказ про звільнення не погоджений з юрисконсультом підприємства.
Позивачу не було відомо про проведення перевірки Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України), а тому він не мав змоги надати будь-які пояснення на питання, які описуються в акті від 15 жовтня
2015 року інспектором ДАБІ. На вимогу позивача не надано матеріалів проведеної перевірки про фактично виявлені порушення. Внаслідок зазначеної перевірки ДАБІ України для підприємства відсутні негативні наслідки, а сам акт не є документом, що зобов`язує до необхідності вжиття заходів чи відшкодування та сплати штрафів, збитків чи інших фінансових санкцій.
Звільнення його з посади відбулося із пропуском тридцятиденного строку притягнення до відповідальності з дня виявлення проступку відповідно до вимог статті 148 КЗпП України, а саме на 47 день.
При звільненні йому не запропоновано іншої посади та не відібрано пояснення перед застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.
Позивач з урахуванням уточнень позовних вимог, зміни підстав позову та збільшення розміру позовних вимог просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ від 01 грудня 2015 року;
- стягнути з РС СКП "Київський крематорій" на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 грудня 2015 року по
02 березня 2020 року в розмірі 1 086 810,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Солом`янського районного суду від 10 вересня 2020 року, залишеним без змін постановоюКиївського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що звільнення позивача з підстав, передбачених пунктом 3 статті 40 КЗпП України, відповідає вимогам чинного законодавства.
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 31 січня 2017 року у справі № 760/22948/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду
м. Києва від 24 травня 2017 року, встановлено обставини, які не доказуються при розгляді цієї справи, які спростовують доводи позивача про незаконність наказу № 288-к від 01 грудня 2015 року, зокрема встановлено, що зазначені в акті ДАБІ України від 15 жовтня 2015 року порушення сталися з вини
ОСОБА_1, який відповідно до своєї посадової інструкції несе відповідальність за стан будівлі та всіх комунікацій.
Доводи позивача про те, що перевіркою не підтверджено жодного вчиненого ним порушення, оскільки відсутні будь-які протоколи, постанови та приписи про виявленні порушення у відповідності з Порядком, що визначає механізм здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок), безпідставні, оскільки відсутні докази про скасування вказаного акта від 15 жовтня 2015 року чи оскарження дій уповноважених осіб щодо його складення чи щодо не складення за наслідками перевірки, проведеної 15 жовтня 2015 року, протоколів, постанов та приписів відповідно до Порядку. Складання протоколів та постанов про накладення штрафів не відноситься до повноважень РС СКП "Київський крематорій", тому ці обставини не входять до предмету доказування у справі про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі.
Доводи ОСОБА_1 про те, що його не ознайомлено з матеріалами перевірки ДАБІ України, а також те, що акт не є документом, який зобов`язує відповідача вживати заходів, як на підставу визнання незаконним наказу про звільнення, вже були предметом розгляду у справі № 760/22948/15-ц.
Доводи позивача про те, що в акті перевірки ДАБІ України зазначено невірну інформацію, зокрема з приводу не виконання головним інженером РС СКП "Київський крематорій" ОСОБА_1 впродовж останніх років заходів щодо отримання та відновлення технічної документації на приміщення СКП "Київський крематорій", які складаються з адміністративно-допоміжного корпусу, ритуального корпусу, не прийняті судом до уваги, оскільки вказаний акт у встановленому законом порядку не скасований і є чинним, та предметом розгляду у справі не є оскарження акта проведеної перевірки.
Доводи позивача про те, що у нього не відбирались пояснення перед застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, а акт про відмову від надання письмових пояснень стосується розпорядження № 09, яке не вимагало пояснень щодо невиконання або неналежного виконання позивачем посадових обов`язків, є неспроможними, оскільки спростовуються:
розпорядженням № 09 від 18 листопада 2015 року, яким зобов`язано головного інженера ОСОБА_1 у термін до 11:00 год. 20 листопада 2015 року надати письмове пояснення стосовно порушень, викладених в акті перевірки ДАБІ України від 15 жовтня 2015 року (а. с. 243, т. 1);
службовою запискою позивача від 19 листопада 2015 року № 72, яка не містила пояснень щодо невиконання або неналежного виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків, викладених в акті вказаної перевірки (а. с. 244, т. 1);
актом про відмову від надання письмових пояснень від 20 листопада 2015 року, згідно з яким 20 листопада 2015 року виконуючим обов`язки директора ОСОБА_2 у присутності заступника директора з фінансових питань - головного бухгалтера ОСОБА_8, начальника організаційно правового відділу ОСОБА_13, начальника відділу кадрів ОСОБА_3 позивачу повторно запропоновано надати письмові пояснення щодо невиконання або неналежного виконання своїх посадових обов`язків, проте позивач відмовився від дачі письмових пояснень без зазначення причин відмови (т. 1, а. с. 245).
Тому відповідачем дотримано вимоги закону щодо надання позивачу можливості подати свої письмові пояснення перед застосуванням дисциплінарного стягнення відповідно до вимог статті 149 КЗпП України.
Враховуючи, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від
22 червня 2015 року у справі № 760/8158/15-ц встановлено, що наказом № 111-к від 10 квітня 2015 року ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни у вигляді догани, рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 31 січня 2017 року у справі
№ 760/22948/15-ц встановлено, що при звільненні позивача з роботи мало місце саме систематичне порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни, то після встановлення факту невиконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, що призвели до порушень, викладених у акті перевірки від 15 жовтня 2015 року, у відповідача виникло право на застосування до позивача дисциплінарного стягнення, а оскільки порушення мали систематичних характер, то до відповідача правильно застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України.
Доводи позивача про те, що його притягнено до дисциплінарної відповідальності з пропуском тридцятиденного терміну для притягнення до дисциплінарної відповідальності, є безпідставними. Перевірка ДАБІ України проведена 15 жовтня 2015 року і в цей день виявлено порушення позивача, а наказ про звільнення позивача прийнято 01 грудня 2015 року, тобто на 47 день після виявлення проступку. Проте позивач у період із 28 жовтня 2015 року по
06 листопада 2015 року був відсутній на робочому місці у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю, що підтверджується копією листка непрацездатності (а. с. 53, т. 6); у період із 01 жовтня 2015 року по 26 жовтня 2015 року позивач був відсутній на робочому місці, що підтверджується табелем використання робочого часу АУП та актами про відсутність працівника на робочому місці.
01 жовтня 2015 року позивач повідомив засобами телефонного зв`язку секретаря Писаренко Н. Г. про те, що він звернувся до лікаря у зв`язку з погіршенням самопочуття та перебуває на лікарняному, та зазначив, що листок непрацездатності буде надано після закінчення лікування, що підтверджуються службовою запискою позивача від 24 жовтня 2015 року (а. с. 71, т. 6). Відповідно до табелю обліку робочого часу АУП за жовтень та листопад
2015 року ОСОБА_1 був відсутній на роботі з причин тимчасової непрацездатності у період з 01 жовтня 2015 року по 26 жовтня 2015 року (включно), а також із 28 жовтня 2015 року по 06 листопада 2015 року (а. с. 54-55, т. 6), що підтверджується також копіями актів про відсутність працівника на роботі, зокрема від 01, 02, 05 - 09, 12, 13, 15, 16, 19, 22, 23, 26 жовтня 2015 року (а. с. 56-70, т. 6). За таких обставин, враховуючи відсутність позивача на робочому місці у періоди із 15 жовтня 2015 року по 26 жовтня 2015 року та
з 28 жовтня 2015 року по 06 листопада 2015 року внаслідок його тимчасової непрацездатності, звільнення позивача відбулося через 26 днів, тобто після виявлення проступку та виходу позивача на роботу після лікарняного, що відповідає вимогам статті 148 КЗпП України.
Твердження позивача про те, що наказ № 288-к від 01 грудня 2015 року виданий особою, з якою не був укладений контракт та яка на 01 грудня 2015 року не мала повноважень вчиняти дії щодо звільнення, перевірялися судом під час розгляду справ № 760/17172/15-ц та №760/23592/19, судовими рішеннями в яких встановлено, що вказаний наказ від 01 грудня 2015 року виданий повноважною особою на підставі розпорядження Київського міського голови № 810 від
06 листопада 2015 року.
Є безпідставними також доводи позивача про те, що його звільнення здійснено особою, яка призначена на посаду на підставі сфальшованого розпорядження від 06 листопада 2015 року, оскільки ці обставини були предметом судового розгляду у справі № 760/24076/19, судовим рішенням в якій встановлено, що розпорядження від 06 листопада 2015 року є актом індивідуальної дії, який породжує права та обов`язки лише для того суб`єкта, якому його адресовано, а саме для ОСОБА_4 та ОСОБА_2, жодних прав позивача факт видачі зазначеного розпорядження не порушує. В діях відповідача щодо видання розпорядження від 06 листопада 2015 року відсутні ознаки неправомірності та зазначене розпорядження визнанню незаконним не підлягає.
Відповідно до пункту 3.1.9 розділу 3 колективного договору РС СКП "Київський крематорій", який передбачає обов`язки адміністрації щодо працівників, вивільнених внаслідок скорочення чисельності і штату працівників, не допускається звільнення без обов`язкового працевлаштування, зокрема працівників з виробничим стажем на підприємстві не менше 15 років, тому він не відноситься до працівників, звільнених за порушення трудової дисципліни.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що саме обставини відсутності у директора та в.о. директора РС СКП "Київський крематорій"вищої освіти, як і виявлені позивачем негативні факти відносно цих осіб, стали причиною його звільнення із займаної посади.
Аргументи учасників справи
У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що висновок судів про відмову в задоволенні його позовних вимог та посилання на преюдиційність інших справ за його позовами є помилковими. Ним свідомо подано кілька позовів до РС СКП "Київський крематорій" з різними вимогами та різними підставами і судами розглядалися вимоги виключно в межах заявлених підстав. Відповідач зловживав правами та постійно намагався ввести суд в оману заявами, що такі вимоги вже розглядались. В справі, що переглядається, інші підстави незаконності його звільнення, рішень з яких не існує, бо вони не були заявлені в інших позовах та не розглядались і не досліджувались судами.
Суди не врахували, що документи, які мали б складатись у разі виявлення порушень згідно з Порядку, що визначає механізм здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 23 травня 2011 року № 553, відсутні. 02 листопада
2018 року з визначеного вказаним Порядком переліку документів надано лише звернення особи та акт перевірки. Тому жодних документально підтверджених порушень під час перевірки ДАБІ України 15 жовтня 2015 року не було. Судами не взято до уваги, шо у разі виявлення порушень, згідно чинного законодавства вони викладаються у приписі про усунення порушень, де детально описується кожне порушення із зазначенням терміну для його усунення, а також, що на момент видання наказу не було жодних претензій щодо створених належних та безпечних умов праці на підприємстві, про що є повідомлення Київської міської профспілки та скріншот в матеріалах справи (т. 5, а. с. 146), який суди відмовились досліджувати попри його клопотання. За результатами перевірки ні директор підприємства ОСОБА_4, ні відповідальна особа за безпечну експлуатацію будівель і споруд на підприємстві згідно додатку № 14 до колективного договору ОСОБА_5 не понесли жодної відповідальності згідно зі статтею 13 Закону України "Про охорону праці", що доводить, що не було жодних нарікань під час зазначеної перевірки.
Суди дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки не з`ясували строк, що минув з моменту вчинення порушення. Апеляційний суд зазначив, що позивачем надана службова записка від
19 листопада 2015 року, яка не містила пояснень щодо невиконання або неналежного виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків, викладених в акті перевірки (а. с. 244, т. 1). Проте судом не враховано, що розпорядженням від нього не вимагалось пояснень щодо невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків. У нього не відбирались пояснення перед застосуванням дисциплінарного стягнення. Дисциплінарне звільнення проведено з пропуском шестимісячного строку з дня вчинення проступку та одномісячного строку, передбаченого частиною другою статті 148 КЗпП України. Відповідач надав акти про його відсутність на робочому місці за 06, 19, 22, 23 та 26 жовтня 2015 року, які є сфальсифікованими. Суди не врахували матеріали кримінальної справи № 12020105090000032, в тому числі і по зазначених актах його відсутності на роботі (а. с. 118-120, т. 6). Суд в своєму рішенні посилався на ведення табельного обліку використання робочого часу на підприємствах, в установах й організаціях, яке регулюється наказом Держкомстату України від
05 грудня 2008 року № 489 (Типова форма № П-5), але залишив поза увагою, що у табелі стоїть код - оплачувана тимчасова непрацездатність, яка вимагає наявності листка тимчасової непрацездатності та відповідної оплати, але відповідач не надав копію вказаного листка за період з 01 жовтня 2015 року по 26 жовтня 2015 року, а надав лише копію за період з 28 жовтня 2015 року по
06 листопада 2015 року, тощо.
Його звільнення пройшло всупереч вимогам Закону України "Про колективні договори і угоди". Розділ 3 колективного договору СКП "Київський крематорій" про забезпечення продуктивної зайнятості містить підрозділ "Зобов`язання адміністрації", в якому зазначені як умови вивільнення працівників, так і умови звільнення працівників (пункти 3.1.4 та 3.1.9). Саме звільнення без уточнення формулювання зазначено в пункті 3.1.9 (а. с. 14-15, т. 4).
Не було порушень, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку, оскільки всупереч вимогам статті 29 КЗпП України при прийнятті на роботу та при подальших переведеннях він не був ознайомлений ні з колективним договором, ні з трудовим розпорядком, ні з умовами праці, ні з будь-якими іншими документами. Всі його вимоги про ознайомлення із вказаними документами відповідачем ігнорувались, що підтверджується його службовими записками в матеріалах справи. Судом витребувано, але відповідачем не надано будь-яких документів і доказів ознайомлення його із вказаними документами. Суди не врахували висновок у постановах Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі № 396/1560/16-ц, згідно з яким працівник не може нести дисциплінарну відповідальність за невиконання вимог, які не були доведені йому до виконання, та від 21 березня 2018 року у справі № 336/3679/17, згідно з яким не є порушенням трудової дисципліни невиконання обов`язків, які виходять за межі трудових обов`язків або виходять за межи трудового договору.
Судом проігноровано одну з підстав його позову, а саме, що 30 листопада
2015 року в іншому судовому засіданні за його позовом до Держпраці України на запит судді Окружного адміністративного суду міста Києва отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, де зазначено керівником юридичної особи КП "Київський крематорій" Калініченко Ю. І. (а. с. 13, т. 1). Тому відповідач не мав права видавати будь-які розпорядчі документи від імені підприємства згідно своєї посадової інструкції першого заступника директора, статуту, розпорядження № 09. За таких обставин наказ про його звільнення повинен бути визнаний недійсним та скасований, оскільки він підписаний особою, з якою не був укладений контракт та яка станом на
01 грудня 2015 року не мала повноважень вчиняти такі дії. Звільнення здійснено особою, яка призначена на підставі сфальшованого розпорядження № 810, яке виготовлено на підставі подання з вхідною датою 09 листопада 2015 року та не могло бути виготовлено 06 листопада 2015 року, тобто за три дні до надходження вказаного подання.
Упереджений суд не взяв до уваги, що звільнення відбулось в. о. директора КП "Київський крематорій" ОСОБА_2 з особистих мотивів, оскільки позивач має дві вищі освіти. Суд помилково вважав, що позивачем не надано належних доказів в підтвердження даних обставин, оскільки ним надано ці докази, які є в матеріалах справи (а. с. 18, т. 1; а. с. 94-96, 137, т. 3; а. с. 22, 124-128, т. 5). Його звільнення носить дискримінаційний характер, оскільки позивачем відповідно до пункту 2 статті 81 ЦПК України наведені належним чином та не спростовані фактичні дані, які підтверджують наявність дискримінації.
Всупереч вимог статті 47 КЗпП України при звільненні йому не видано трудову книжку, яку видано лише 10.05.2017 року після звернення до органів поліції . З ним не було проведено розрахунок, він не отримав розрахунково-платіжну відомість працівника.
До розгляду приймались та досліджувались як докази документи, які не засвідчені належним чином, а саме відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07 квітня 2003 року "ДС ГУ 4163-2003". В судовому засіданні 03 серпня 2020 року після допиту його як свідка, після пояснень сторін, після стадії дослідження матеріалів судової справи, всупереч принципу диспозитивності, суддя викликала для надання пояснень відповідача, але на наступному судовому засіданні 09 вересня 2020 року за відсутності відповідача долучила до матеріалів справи докази від відповідача (акти, табеля, тощо) всупереч пройденої стадії процесу з надання доказів. Тому ці докази згідно з вимогами статті 78 ЦПК України є недопустимими, одержаними з порушенням порядку. Судом не враховано, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи (постанова Верховного Суду від 12 липня 2019 року у справі № 348/2182/16).
Рішення ухвалені упередженим складом суду, що підтверджується заявою його представника про відвід головуючого судді, коли вона відмовилась вилучати документи, які витребовувались судом, але не були суду надані через численні помилки в ухвалах (а. с. 80-82, т. 5); його аргументованими запереченнями на дії головуючого (а. с. 165-179, т. 5; а. с. 42- 44, т. 6); а також взяттям самовідводу
29 серпня 2020 року в іншій справі № 760/12762/20 за його скаргою з мотивуванням, що у судді склалося реальне упереджене ставлення до сторони.
У липні 2021 року РС СКП "Київський крематорій" подало до суду відзив, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів. Вказує, що оцінка відповідним доводами позивача вже надавалась в інших справах за його аналогічними позовами, а встановлені в них обставини є преюдиційними при вирішені цієї справи.
У липні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду додаткові пояснення, в яких зазначає, що оскільки в його позовній заяві у цій справі зазначені підстави та обставини, які раніше не досліджувались в інших справах і не були встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, то вони мали бути доказані відповідачами при розгляді цієї справи, чого зроблено не було, а тому не має підстав звільнення від доказування згідно статті 82 ЦПК України.
У своїх позовах в інших справах він зазначав різні обставини, зважаючи на безпрецедентну кількість порушень при його звільненні, тому підстави для звільнення від доказування, які зазначені у цій справі, судами встановлені не були. В даному провадженні мова йде про інші підстави, рішень з яких не існує. Тому у даній справі судами не було надано відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, під час розгляду справи мало місце порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема: суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів та інші клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів; тощо, то дана справа має бути направлена на новий розгляд.
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду додаткові пояснення до касаційної скарги щодо застосування практики Верховного Суду, в яких вказує на практику в адміністративних справах щодо оцінки правомірності проведення перевірки органами архітектурно-будівельного контролю. Зазначає, що відсутність постанови та припису до Акту Державної архітектурно-будівельної інспекції від 15.10.2015 року свідчить про відсутність порушень по результатам перевірки. Враховуючи зазначене, перевірка ДАБІ була неправомірно та незаконною. Жодних порушень перевіркою не встановлено та не зафіксовано в законний спосіб. Тому його звільнення відбулося всупереч чинного законодавства та з особистих мотивів працедавця, яким було "замовлено" незаконну перевірку з негативним Актом по результатам цієї перевірки.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
УхвалоюВерховного Суду від 21 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі № 396/1560/16-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 336/3679/17, від 12 липня 2019 року у справі № 348/2182/16).
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що позивач перебував у трудових відносинах з РС СКП "Київський крематорій", займаючи посаду головного інженера.
Наказом № 288-к від 01 грудня 2015 року за підписом виконуючого обов`язки директора РС СКП "Київський крематорій" ОСОБА_2 головного інженера ОСОБА_1 01 грудня 2015 року звільнено із займаної посади у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України (а. с. 12, т. 1).
Підставами для звільнення в наказі зазначено: акт ДАБІ України перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 15 жовтня 2015 року; розпорядження
№ 09 від 18 листопада 2015 року; службова записка ОСОБА_1 від
19 листопада 2015 року; акт про відмову від надання письмових пояснень ОСОБА_1 від 20 листопада 2015 року; наказ № 111-к від 10 квітня 2015 року; наказ № 120-к від 24 квітня 2015 року.
Відповідно до акта ДАБІ України перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 15 жовтня 2015 року за результатами перевірки встановлено: відсутність на підприємстві проектної та технічної документації, необхідної для здійснення експлуатації підприємства; в незадовільному технічному стані знаходяться та потребують реконструкції система водостоків ритуального корпусу, система побутової каналізації, що призвело до глибокої корозії перекриття другого рівня підземної частини корпусу; усі системи припливно-витяжної вентиляції знаходяться у незадовільному стані, частково зруйновані, частково пошкоджені корозією, вентиляційне устаткування розукомплектоване. Головним інженером ОСОБА_1 не виконувалися заходи по відновленню технічної документації, періодичного обстеження та належного утримання приміщень ритуального комплексу, кремаційного цеху та підземної галереї, проведення капітального ремонту та відновлення, що призвело до того, що зазначені приміщення перебувають у незадовільному стані та не можуть безпечно експлуатуватись, що є порушенням вимог статті 39-2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 31 січня 2017 року у справі № 760/22948/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду
м. Києва від 24 травня 2017 року та постановою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року, встановлено, що зазначені в акті ДАБІ України перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 15 жовтня 2015 року порушення сталися з вини ОСОБА_1, який в силу своєї посадової інструкції несе відповідальність за стан будівлі та всіх комунікацій.
Посилання позивача, що його не було ознайомленого з матеріалами перевірки ДАБІ, яка нібито відбулася 15 жовтня 2015 року, ніхто з інженерного персоналу не знав про цю перевірку за виключенням ОСОБА_4 та ОСОБА_2, за результати складеного акту негативних наслідків для підприємства не наступило, як і акт не є документом, що зобов`язує відповідача вживати заходів, як на підставу визнання незаконним наказу про звільнення, були предметом розгляду у справі № 760/22948/15-ц.
Розпорядженням № 09 від 18 листопада 2015 року, виданого в.о. директора вказаного підприємства ОСОБА_2, зобов`язано головного інженера ОСОБА_1 у термін до 11:00 год. 20 листопада 2015 року надати письмове пояснення стосовно порушень, викладених в зазначеному акті перевірки ДАБІ України (а. с. 243, т. 1).
Позивачем надана службова записка від 19 листопада 2015 року № 72, яка не містила пояснень щодо невиконання або неналежного виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків, викладених в акті вказаної перевірки від 15 жовтня 2015 року (а. с. 244, т. 1).
20 листопада 2015 року в. о. директора підприємства ОСОБА_2 у присутності заступника директора з фінансових питань - головного бухгалтера ОСОБА_8, начальника організаційно правового відділу ОСОБА_13, начальника відділу кадрів Сахнююк Я. К. позивачу повторно запропоновано надати письмові пояснення щодо невиконання або неналежного виконання своїх посадових обов`язків, проте він відмовився від дачі письмових пояснень без зазначення причин відмови, про що працівниками відповідача складено акт про відмову від 20 листопада 2015 року (а. с. 245, т. 1).
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 22 червня 2015 року у справі № 760/8158/15-ц встановлено, що наказом № 111-к від 10 квітня
2015 року ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни у вигляді догани; у задоволенні його позову про визнання протиправними дій відповідача при видачі наказу № 111-к від
10 квітня 2015 року та його скасування відмовлено.
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 31 січня 2017 року у справі № 760/22948/15-ц також встановлено, що при звільненні позивача з роботи мало місце саме систематичне порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни, оскільки позивач уже притягувався до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани наказом № 111-к від 10 квітня 2015 року.
Перевірка ДАБІ України проведена 15 жовтня 2015 року, а наказ про звільнення позивача прийнято 01 грудня 2015 року, тобто на 47 день після виявлення проступку. Разом із тим, відповідно до табеля використання робочого часу АУП та актів про відсутність працівника на робочому місці позивач у період із
28 жовтня 2015 року по 06 листопада 2015 року був відсутній на робочому місці у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю; у період із 01 жовтня 2015 року по