Постанова
Іменем України
14 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 759/119/18
провадження № 61-1566св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа за первісним і зустрічним позовами - Служба у справах дітей Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, підписану адвокатом Бірюліним Леонідом Юрійовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року в складі колегії суддів Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Оніщука М. І.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
В провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дітьми, визначення місця проживання дітей з батьком та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей з матір`ю.
В ході розгляду судом справи ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_3 до ухвалення судового рішення в справі передавати дітей ОСОБА_1 на території Святошинського районного у м. Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді щовівторка та щочетверга з 14 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв у присутності фахівця із соціальної роботи та шляхом зобов`язання будь-яких інших осіб, які триматимуть дитину у себе на підставі закону чи рішення суду, передати батьку ОСОБА_1 його малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ухвалення остаточного рішення у справі №759/119/18.
Заяву про забезпечення позову мотивував можливим тривалим вирішенням судом спору щодо визначення місця проживання дітей, під час якого він бажає спілкуватися з дітьми та приймати участь у їх вихованні. Уважав, що в разі невжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову діти можуть втратити бажання проживати разом із ним. Зазначав про ймовірність виникнення вкрай негативних наслідків у вигляді відчуження дитини від батька через втрату емоційної та психологічної прихильності, що може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дітей з батьком.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 16 червня 2021 року заяву про забезпечення позову залишено без задоволення.
Ухвала мотивована тим, що забезпечення позову в обраний ОСОБА_1 спосіб є вирішенням справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та не свідчить про наявність правових підстав для повного чи часткового задоволення заяви ОСОБА_1 .
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково: зобов`язано ОСОБА_2 до ухвалення судового рішення у справі передавати малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьку ОСОБА_1 на території Святошинського районного у місті Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді ( АДРЕСА_1 ), щовівторка та щочетверга з 14 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. у присутності фахівця із соціальної роботи; в задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.
Постанова мотивована тим, що предметом позову ОСОБА_1 є, зокрема, визначення місця проживання дітей, а тому його забезпечення шляхом зобов`язання відповідачки надати можливість безперешкодного спілкування та побачень батька з дітьми протягом певного проміжку часу не вирішує спір по суті, а лише спрямований на забезпечення збереження відносин та емоційного контакту малолітніх дітей з їх батьком. Колегія суддів зазначила, що, враховуючи специфіку сімейних відносин, тривалий розгляд даної категорії справ судом, а також напружені відносини, які склались між сторонами, може негативно вплинути на психологічне здоров`я дітей, а тому наявні підстави для часткового задоволення заяви про забезпечення позову шляхом визначення часу та місця для побачень дітей з батьком, що сприятиме відновленню та налагодженню емоційних стосунків батька з дітьми та відповідатиме найкращим їх інтересам. За висновком апеляційного суду відновлення відносин та емоційного контакту дітей з батьком повинно переважати над бажанням матері обмежити дітей від зустрічей з батьком, призначення яких є співмірним заходом забезпечення позову. Щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом зобов`язання будь-яких інших осіб, які тримають дитину у себе на підставі закону чи рішення, передати ОСОБА_1 його малолітніх дітей, то апеляційний суд не вбачав підстав для задоволення заяви в цій частині, оскільки судове рішення може вплинути на права і обов`язки осіб, які не беруть участь у цій справі.
Аргументи учасників справи
У січні 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу на постанову апеляційного суду та просила її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а ухвалу суду першої інстанції - залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована, зокрема, порушенням апеляційним судом норм процесуального права, що полягає в неналежному повідомленні відповідачки про розгляд справи та ігноруванні клопотання представника відповідачки про відкладення розгляду справи. Посилається також на те, що позов про визначення місця проживання дітей не може бути забезпечений шляхом зобов`язання повернути дітей на територію України. Уважає, що обраний позивачем вид забезпечення позову не спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення про визначення місця проживання дітей з батьком.
У квітні 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Відзив мотивовано тим, що діти у вересні 2020 року були викрадені відповідачкою та вивезені до Республіки Естонія без згоди батька за наявності не чинної на момент вивезення довідки про заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів, незаконно утримуються відповідачкою на території іншої держави, а тому аргумент щодо перебування дітей в Естонії, що відповідає їх кращим інтересам, не може братися за основу судового рішення, що підлягає ухваленню за результатами розгляду касаційної скарги. Вказує, що доводи касаційної скарги зводяться до цитування загальних норм та не спростовують правильність висновків апеляційного суду, оскільки найкращим інтересам дітей відповідає підтримання зв`язків з обома батьками. Не погоджується з аргументами касаційної скарги щодо незабезпечення апеляційним судом принципу змагальності сторін, оскільки відповідачка подала відзив на апеляційну скаргу, а подане клопотання про відкладення розгляду справи є необґрунтованим.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження в справі; у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
В ухвалі Верховного Суду від 20 червня 2022 року зазначено, що наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження (зокрема, порушення норм процесуального права).