Постанова
Іменем України
12 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 221/4546/20
провадження № 61-14121 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія";
відповідач - ОСОБА_1 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 04 грудня 2020 року у складі судді Мохова Є. І. та постанову Донецького апеляційного суду від 15 липня 2021 року у складі колегії суддів: Баркова В. М., Зайцевої С. А., Ткаченко Т. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (далі - ТОВ "ФК "Довіра та гарантія") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 19 грудня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в сумі 288 тис. грн на споживчі цілі.
У той же день для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за яким останній передав в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно: будинок, загальною площею 106,20 кв. м, житловою площею 52,20 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
17 червня 2016 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та публічним акціонерним товариством "Вектор банк" (далі - ПАТ "Вектор Банк") було укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором.
У той же день між ПАТ "Вектор Банк" та ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" було укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором, за яким останнє набуло право вимоги за кредитним договором, укладеним між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1
22 червня 2016 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Вектор Банк" було укладено договір відступлення прав за договором іпотеки.
22 червня 2016 року між ПАТ "Вектор Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" було укладено договір відступлення прав за договором іпотеки, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" набуло статусу іпотекодержателя на предмет іпотеки.
Позичальник належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконував, унаслідок чого станом на 22 червня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 406 090 грн 28 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту у розмірі 219 951 грн 09 коп., заборгованість за процентами у розмірі 94 165 грн 74 коп., заборгованість за пенею у розмірі 91 973 45 коп.
Ураховуючи викладене, позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 406 090 грн 28 коп. шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних трогах у межах процедури виконавчого провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 04 грудня 2020 року, з урахуванням додаткового рішення суду від 04 грудня 2020 року, у задоволенні позовних вимог ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний договір про відступлення прав вимоги за своїм змістом і правовою природою є оплатним договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, оскільки за укладеним договором жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а також спірний договір не є договором про надання фінансової послуги в розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 15 липня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" задоволено. Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 04 грудня 2020 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" задоволено. Звернуто стягнення на житловий будинок АДРЕСА_2, у рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 за договором від 19 грудня 2007 року, шляхом реалізації цього майна на прилюдних торгах за початковою ціною, встановленою за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії проведення виконавчих дій. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що звертаючись до суду із позовними вимогами, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних електронних торгів за ціною, визначеною за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержатилем або на підставі оцінки майна, в той час коли суд першої інстанції вважав, що позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу третій особі.
Позичальник належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконував, унаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої визначено судом відповідно до умов договору та вимог закону, а тому наявні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив суд оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15, постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 357/9126/17, від 06 липня 2016 року у справі № 6-1213цс16, від 25 липня 2018 року у справі № 522/31199/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 715/1200/17, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 221/4546/20 із Волноваського районного суду Донецької області.
У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у суді першої інстанції він не мав можливості заявити клопотання про застосування позовної давності, оскільки йому не було відомо про те, що первісний кредитор - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 14 листопада 2013 року звертався до Волноваського районного суду Донецької області з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.
Вказував, що пред`явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним шляхом подання до суду позовної заяви 14 листопада 2013 року, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов укладеного договору змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому банк звернувся до суду зі спливом строку позовної давності щодо вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2021 року ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19 грудня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в сумі 288 тис. грн на споживчі цілі.
У той же день для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за яким останній передав в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно: будинок, загальною площею 106,20 кв. м, житловою площею 52,20 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
17 червня 2016 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Вектор Банк" було укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором.
У той же день між ПАТ "Вектор Банк" та ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" було укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором, за яким останнє набуло право вимоги за кредитним договором, укладеним між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1
22 червня 2016 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Вектор Банк" було укладено договір відступлення прав за договором іпотеки.
22 червня 2016 року між ПАТ "Вектор Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" було укладено договір відступлення прав за договором іпотеки, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" набуло статусу іпотекодержателя на предмет іпотеки.
Позичальник належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконував, унаслідок чого станом на 22 червня 2016 року виникла заборгованість, яка за розрахунком банку складала 406 090 грн 28 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту у розмірі 219 951 грн 09 коп., заборгованість за процентами у розмірі 94 165 грн 74 коп., заборгованість за пенею у розмірі 91 973 45 коп.
За змістом пунктів 1.1, 3.2, 5,2, 6.1 іпотечного договору іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.