Постанова
Іменем України
07 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 591/4988/20
провадження № 61-16891 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Роад Констракшн", товариство з обмеженою відповідальністю "Адамант-Суми";
відповідач - ОСОБА_1 ;
третя особа - ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Роад Констракшн" та товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант-Суми" на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 квітня 2021 року у складі судді Северинової А. С. та постанову Сумського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Криворотенка В. І., Філонової Ю. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Роад Констракшн" (далі - ТОВ "Роад Констракшн"), товариство з обмеженою відповідальністю "Адамант-Суми" (далі - ТОВ "Адамант-Суми") звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про зобов`язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що ТОВ "Адамант-Суми" є орендарем земельної ділянки комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору оренди земельної ділянки від 22 грудня 2015 року, укладеного з Сумською міською радою, з функціональним призначенням - під будівництво адміністративно-торговельного розважального комплексу. У свою чергу, ТОВ "Роад Констракшн" є генеральним підрядником за договором генерального підряду від 07 жовтня 2016 року № 97/10/16-2, укладеним з ТОВ "Адамант-Суми", і зобов`язане у встановлені цим договором строки виконати будівельні роботи на об`єкті "Адміністративно-торговельний розважальний комплекс по АДРЕСА_1".
На суміжній земельній ділянці з вказаним об`єктом будівництва знаходиться багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, в якому на другому поверсі розташована квартира АДРЕСА_3, власником якої є відповідач ОСОБА_1 .
Вказували, що у 2007 році ОСОБА_2, яка на той час була власником вказаної квартири, здійснила у квартирі самовільне будівництво вікна в опорній стіні, яка межує з орендованою земельною ділянкою та виходить на об`єкт будівництва. На підставі рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 грудня 2007 року визнано за ОСОБА_2 право власності на вікно, що знаходиться у житловій кімнаті 3 при здійсненні самовільної реконструкції в опорній стіні квартири АДРЕСА_4 . Однак, постановою Сумського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року вказане рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 грудня 2007 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності на вікно відмовлено.
Зазначали, що вказаним судовим рішенням встановлено не тільки наявність порушених прав ТОВ "Адамант-Суми" та ТОВ "Роад Констракшн" самочинним будівництвом вікна, здійсненого ОСОБА_2, а й зазначено, що вказане будівництво вікна є самочинним ще й через невідповідність його влаштування проектній документації та без отримання відповідного дозволу.
Після узаконення вказаного вікна ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_1 організували систематичні звернення до контролюючих органів, органів архітектурно-будівельного контролю, органів державної влади та місцевого самоврядування з приводу заперечень ними проти забудови суміжної земельної ділянки у зв`язку з тим, що новобудова закриватиме вікно до їх квартири і порушуватиме вимоги освітлення та інсоляції.
Зазначали, що вказані звернення порушують їх права, так як стали підставою для численних перевірок будівництва, що ведеться ними на суміжній земельній ділянці, що перешкоджає їх господарській діяльності, а через самовільно влаштоване вікно постала необхідність для внесення змін до проектної документації забудови.
Ураховуючи викладене, позивачі просили суд усунути перешкоди у користуванні та забудові ними земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 під забудову адміністративно-торговельного розважального комплексу, а саме: зобов`язати ОСОБА_1 демонтувати самовільно влаштоване вікно, яке знаходиться у житловій кімнаті 3 в опорній стіні квартири АДРЕСА_4 та закласти цей проріз у стіні цеглою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 14 квітня 2021 року у задоволенні позову ТОВ "Роад Констракшн" та ТОВ "Адамант-Суми" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачі не довели належними і допустимими доказами факт порушення їх прав унаслідок самочинного обладнання вікна у квартирі відповідача, тому відсутні правові підстави для задоволення вимог позивачів про демонтаж такого самочинного будівництва, ураховуючи також і той факт, що цьому крайньому заходу передує виконання пункту 1 частини сьомої статті 376 ЦК України.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "Роад Констракшн" та ТОВ "Адамант-Суми" залишено без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 квітня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що позивачами не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження порушення їх прав відповідачем унаслідок самочинно обладнання вікна у квартирі АДРЕСА_4 . В судовому засіданні апеляційного суду представник позивачів підтвердив ту обставину, що будівництво адміністративно-торгівельного розважального комплексу продовжується.
Крім того, постановою Сумського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у справі № 2-3484/07 встановлено, що у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1992 від 27 листопада 2007 року зазначено, що самочинно обладнане вікно у квартирі АДРЕСА_4 в цілому відповідає державним будівельним нормам, при умові виконання вимог робочого проекту посилення стіни для влаштування віконного отвору. Експерт виявив порушення вимог вказаного робочого проекту, про що зазначив у заключній частині свого висновку. У той же час, позивачі не звертались з вимогами до відповідача про приведення об`єкта самочинного будівництва (самочинно обладнаного вікна у квартирі) у спосіб, передбачений висновком судової будівельно-технічної експертизи від 27 листопада 2007 року № 1992. Також позивачами не надано доказів про те, що відповідач відмовляється провести перебудову об`єкта самочинного будівництва (самочинно обладнаного вікна у квартирі), як це передбачено частиною сьомою статті 376 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2021 року ТОВ "Роад Констракшн" та ТОВ "Адамант-Суми" подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просили скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 квітня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року й ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявники зазначали неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15, від 24 червня 2020 року у справі № 320/5880/18, від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 490/2496/14, від 12 червня 2019 року у справі № 361/765/16, від 09 грудня 2020 року у справі № 922/476/20 тощо, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 591/4988/20 із Зарічного районного суду м. Суми.
У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги встановлені у справі № 2-3484/07 преюдиціальні обставини самовільного будівництва спірного вікна у квартирі АДРЕСА_4 і що таке будівництво порушує права позивачів як користувача та забудовника суміжної земельної ділянки. Зазначали, що спір у даній справі фактично обумовлений виконанням судового рішення у справі № 2-3484/07 і є спором про перебудову відповідачем самовільного будівництва шляхом приведення опорної стіни будинку до стану, який передував такому самочинному будівництву, шляхом закладення самовільно обладнаного вікна.
Вважали безпідставними висновки судів попередніх інстанцій про те, що до звернення до суду позивачі мали звертатись до відповідача з вимогою про перебудову ним самочинного будівництва, оскільки жодним нормативно-правовим документом не передбачено обов`язковий досудовий порядок вирішення спору між особою, чиї права порушені самочинним будівництвом, та особою, яка здійснила таке будівництво.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами попередніх інстанцій вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що у 22 грудня 2015 року між Сумською міською радою та ТОВ "Адамант-Суми" був укладений договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 під будівництво адміністративно-торгівельного розважального комплексу, з терміном дії до 29 вересня 2020 року (а. с. 46-52, т. 1).
Згідно з договором генерального підряду від 07 жовтня 2016 року № 07/10/16-2 ТОВ "Адамант-Суми" доручив ТОВ "Роад Констракшн" виконати будівельні роботи на об`єкті "Адміністративно-торгівельний розважальний комплекс" по АДРЕСА_5 (а. с. 29-31, т. 1).
Земельна ділянка по АДРЕСА_1 є суміжною із земельною ділянкою, на якій розташований будинок АДРЕСА_2 .
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31 жовтня 2019 року власником квартири АДРЕСА_4 з 10 серпня 2019 року на підставі договору дарування є ОСОБА_1 (а. с. 32-33, т. 1).
Також судами встановлено, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 28 грудня 2007 року у справі № 2-3484/07 за ОСОБА_2, яка на час ухвалення судового рішення була власником квартири АДРЕСА_4, визнано право власності на вікно, що знаходиться у житловій кімнаті 3 при здійсненні самовільної реконструкції в опорній стіні квартири АДРЕСА_4 .
Постановою Сумського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року, з урахуванням вказівок, що містяться у постанові Верховного суду від 12 червня 2019 року, вказане рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 грудня 2007 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності на вікно відмовлено. Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у цивільно-правовому визначенні вікно є складовою частиною неподільної речі - квартири, тому визнавши право власності на складову частину нерухомого майна (вікно), як на окремий об`єкт права власності, місцевий суд порушив вимоги статей 179, 183, 186,188 ЦК України, що призвело до ухвалення помилкового рішення про задоволення позову ОСОБА_2 (а. с. 20-23, 24, т. 1).
Крім того, у справі № 2-3484/07 встановлено, що згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 27 листопада 2007 року № 1992, самочинно обладнане вікно у квартирі АДРЕСА_4 в цілому відповідає державним будівельним нормам, при умові виконання вимог робочого проекту посилення стіни для влаштування віконного отвору. Експерт виявив порушення вимог вказаного робочого проекту, про що зазначив у заключній частині свого висновку.
Також судами встановлено, що підставами звернення ОСОБА_1 до відповідних компетентних органів були не виключно питання порушення норм освітлення та інсоляції в його квартирі після завершення позивачами будівництва новобудови, яка закриває вікно в квартирі відповідача, а й те, що будівництво торгово-розважального комплексу впливає на технічний стан будинку по АДРЕСА_2, ведеться з порушенням будівельних норм, державних стандартів і правил, порушеннями у сфері містобудування та охорони культурної спадщини (а. с. 34-37, 38, 44-45, т. 1).
08 серпня 2017 року Міністерством культури України на адресу замовника будівництва - ТОВ "Адамант Суми" та генерального підрядника - ТОВ "Роад Констракшн" надіслано припис № 19/10/74-17 з вимогою негайно зупинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єкті будівництва "Адміністративно-торговельний розважальний комплекс по АДРЕСА_1", які виконуються в межах Центрального історичного ареалу міста та комплексної охоронної зони вздовж АДРЕСА_6, затверджених наказом Міністерства культури України від 22 листопада 2012 року № 1364 "Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам`яток та занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток", а також поряд з пам`яткою архітектури національного значення - Спасо-Преображенським собором (постанови Ради Міністрів УРСР від 24 серпня 1963 року № 970, охорон. № 617) (а. с. 121, т. 1).
Із листа Міністерства культури та інформаційної політики України від 05 серпня 2020 року убачається, що вказаний припис Міністерством не скасовано та не оскаржено в судовому порядку, тому є чинним (а. с. 124, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.