ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 203/241/17
провадження № 51-4251кмо21
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого Щепоткіної В. В.,
суддів Анісімова Г. М., Антонюк Н. О., Короля В. В.,
Кравченка С. І., Луганського Ю. М., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Ткаченка М. С.,
прокурора Круценко Т. В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Харламова В. В. на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 9 квітня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 червня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016000000000487, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у с. Гетьманівка Шевченківського району Харківської області, проживає на АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи, короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені фактичні обставини
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 9 квітня 2021 року задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та звільнено його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 364 КК на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо нього - закрито.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в рахунок відшкодування процесуальних витрат: 21 184 грн за проведення судово-економічної експертизи та 2 641,20 грн за проведення судово-почеркознавчої експертизи.
Цивільний позов Генеральної прокуратури України в інтересах держави в особі ПАТ "Укрзалізниця" залишено без розгляду.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду в частині стягнення з ОСОБА_1 процесуальних витрат, сторона захисту оскаржила його до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 червня 2021 року ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 9 квітня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційну скаргу захисника Харламова В. В. в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Харламов В. В. зазначає, що ухвали місцевого та апеляційного судів щодо ОСОБА_1 є незаконними у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що судом безпідставно стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення двох експертиз. На думку захисника, процесуальні витрати, пов`язані з проведенням експертиз у цьому провадженні, підлягають компенсації за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються експертній установі з Державного бюджету України. Крім того, захисник вказує на те, що в цьому кримінальному провадженні прокурор не заявляв клопотання про компенсацію процесуальних витрат та, погоджуючись з рішенням суду про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 364 КК на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності і закриття кримінального провадження щодо нього, не просив суд стягнути з ОСОБА_1 зазначені витрати. Всупереч приписам кримінального процесуального закону вказані доводи не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який за результатами апеляційного розгляду необґрунтовано залишив ухвалу місцевого суду без зміни.
Підстави розгляду кримінального провадження об`єднаною палатою
Ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 лютого 2022 року матеріали кримінального провадження за вказаною касаційною скаргою захисника Харламова В. В. було передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК.
Таке рішення колегія суддів прийняла у зв`язку з тим, що в практиці Касаційного кримінального суду Верховного Суду існують різні правові позиції щодо необхідності стягнення з особи, відносно якої кримінальне провадження закрито у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальних витрат, понесених органом досудового розслідування під час здійснення такого розслідування, зокрема за проведення експертиз.
Так, в ухвалах колегій суддів Другої та Третьої судових палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 червня 2018 року (справа № 758/2420/17) і від 25 березня 2021 року (справа № 592/10225/19), а також в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 9 листопада 2021 року (справа № 149/83/21) зазначено, що чинний кримінальний процесуальний закон чітко встановлює, що витрати на залучення експерта стягуються з обвинуваченого лише у двох випадках: 1) ухвалення щодо обвинуваченого обвинувального вироку; 2) залучення експерта безпосередньо обвинуваченим (стороною захисту). Крім того, з системного аналізу положень ч. 2 ст. 124, ч. 1 ст. 369, п. 13 ч. 1 ст. 368, пункти 1, 2 ч. 4 ст. 374 КПК вбачається, що кримінальний процесуальний закон не передбачає можливості стягнення судових витрат з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито. Відповідно до положень ст. 126 КПК суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою, однак ці положення є загальними і вони не спростовують вимоги ст. 124 зазначеного Кодексу. Також якщо потерпілий у справі приватного обвинувачення відмовився від обвинувачення, а суд у цьому випадку був зобов`язаний закрити кримінальне провадження, що призвело до втрати особою статусу обвинуваченого, то всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані з розслідуванням кримінального провадження, покладаються на державу.
З вказанимпорядком вирішення питання щодо процесуальних витрат, зокрема за проведення експертиз, погодилася й колегія суддів.
Проте існує й інша правова позиція щодо віднесення процесуальних витрат на рахунок особи, кримінальне провадження щодо якої закрито.
Зокрема, колегії суддів Третьої та Першої судових палат Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїх рішеннях від 29 вересня 2021 року (справа № 342/1560/20), 7 жовтня 2021 року (справа № 584/800/20), 12 квітня 2021 року (справа № 348/1527/20) та 7 грудня 2021 року (справа № 132/283/21) зазначили, що звільнення особи від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав та закриття відносно неї кримінального провадження не звільняє її від сплати процесуальних витрат, пов`язаних із проведенням експертиз. При цьому погодилися з обґрунтуванням апеляційного суду, що стягнення з особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, процесуальних витрат, понесених органом досудового слідства у зв`язку зі здійсненням кримінального провадження, не є заходом покарання чи кримінальної відповідальності.
Однак з наведеними висновками колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду не погодилася, навівши в ухвалі відповідні мотиви.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 червня 2020 року (справа № 598/1781/17)зробила висновок про те, що КПК не обмежує процесуальної форми вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат виключно обвинувальним вироком та зазначила, що суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Однак цей висновок не містить орієнтирів стосовно того, в яких випадках і які саме процесуальні витрати стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, або з держави.
З огляду на викладене, виходячи з необхідності забезпечення додержання принципу правової (юридичної) визначеності, є передбачені законом підстави для здійснення касаційного розгляду даного кримінального провадження об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Круценко Т. В. вказала на необґрунтованість доводів касаційної скарги захисника Харламова В. В. щодо безпідставно стягнення з ОСОБА_1 на користь держави процесуальних витрати за проведення експертиз. Просила залишити касаційну скаргу захисника без задоволення, а ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 9 квітня 2021 року та Дніпровського апеляційного суду від 23 червня 2021 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. При цьому від ОСОБА_1 та його захисника Харламова В. В. надійшли клопотання про здійснення касаційного розгляду без їх участі.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412 - 414 КПК.
За приписами ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті.
Беручи до уваги те, що захисник Харламов В. В. не оскаржував ухвали місцевого та апеляційного судів у частині звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 364 КК на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження щодо нього, керуючись вимогами ст. 433 КПК, об`єднана палата Верховного Суду не перевіряє законності й обґрунтованості судових рішень у цій частині.
Надаючи оцінку доводам касаційної скарги захисника щодо безпідставного, на його думку, стягнення з ОСОБА_1 на користь держави процесуальних витрати за проведення експертиз, об`єднана палата Верховного Суду виходить з наступного.
Так, процесуальні витрати - це передбачені кримінальним процесуальним законом затрати, які виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, понесені органами досудового розслідування, прокуратури і суду та іншими учасниками кримінального провадження. Умовно їх можна поділити на: витрати, які учасник кримінального провадження несе самостійно та витрати, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України.
Компенсація процесуальних витрат особам, які залучаються у кримінальне провадження, перш за все є важливою гарантією повноти встановлення обставин справи, забезпечує реалізацію принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів, захищає права осіб, що здійснюють у кримінальному судочинстві покладені на них процесуальні обов`язки.
В основі механізму відшкодування процесуальних витрат лежать правовідносини між суб`єктами, що в різних процесуальних статусах залучаються у провадження та несуть у зв`язку з цим витрати, і посадовими особами та органами, які зобов`язані компенсувати зазначені витрати за рахунок публічних або приватних коштів.
При цьому питання розподілу таких витрат повинно вирішуватися індивідуально у кожному кримінальному провадженні з урахуванням всіх обставин їх виникнення, підстав завершення кримінального провадження та судового розгляду.
Так, положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані главою 8 КПК.
Приписами ст. 118 КПК встановлено, що процесуальні витрати складаються із 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 122 КПК витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом
З аналізу положень кримінального процесуального закону, які регулюють питання розподілу та стягнення процесуальних витрат, слідує, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, а на користь держави - документально підтверджені витрати на залучення експерта. При цьому суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою (ч. 1 ст. 124, ч. 1 ст. 126, п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК).