ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 355/1874/18
провадження № 51 - 295 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Щепоткіної В. В.,
суддів Ємця О. П., Кишакевича Л. Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Ткаченка М. С.,
прокурора Костюка О. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Кравчук Л. В., котра брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110070000103, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у станції Рогожани Флорештського району Республіки Молдова, проживає на АДРЕСА_1, раніше судимого, останній раз - 27 лютого 2015 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, 8 квітня 2016 року звільнений по відбуттю покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Згурівського районного суду Київської області від 1 грудня 2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення.
Прийнято рішення щодо процесуальних витрат.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року вирок Згурівського районного суду Київської області від 1 грудня 2020 року ОСОБА_1 залишено без зміни.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні ним таємного викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло та інше приміщення, за таких обставин.
Так, 27 вересня 2017 року приблизно об 11:30 ОСОБА_1, перебуваючи у будинку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2, та вживаючи разом з останнім алкогольні напої, запропонував ОСОБА_2 здійснити крадіжку з території домоволодіння, що на АДРЕСА_2, на що він погодився.
Після чого, у цей же день ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пішли до вказаного домоволодіння. Надалі ОСОБА_2 залишився біля подвір`я, а ОСОБА_1 зайшов до будинку, де в одній із кімнат виявив жіночу сумку із золотими виробами, які він викрав. Потім ОСОБА_1, вийшовши з будинку та відчинивши гаражне приміщення ключами, які він взяв у будинку, разом з ОСОБА_2 викрали звідти бензопилу "STIHL MS 250", яку ОСОБА_1 відразу відніс до свого тимчасового місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Потім ОСОБА_1, повернувшись до гаражного приміщення, де на нього чекав ОСОБА_2, разом з останнім заволоділи дротами ПВС та обмотувальним ПЕТ-155, які, змотавши у ряднину, винесли на вулицю за межі домоволодіння, отримавши змогу розпорядитися викраденим майном на власний розсуд. Своїми умисними діями ОСОБА_1 спричинив потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 37 209, 94 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор Кравчук Л. В., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що зібрані у кримінальному провадженні докази обвинувачення є належними, допустимими та достатніми для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК. Натомість вказані докази у своїй сукупності не отримали правильної оцінки суду першої інстанції, який, не навівши переконливих мотивів прийнятого рішення, дійшов необґрунтованого висновку про необхідність виправдання обвинуваченого. Не застосувавши щодо ОСОБА_1 ч. 3 ст. 185 КК, суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність. Зазначенні обставини, на думку прокурора, не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який в порушення вимог статей 404, 419 КПК всіх доводів апеляційної скарги прокурор не перевірив, не дав мотивованих відповідей на них, безпідставно залишив без задоволення його клопотання про повторне дослідження доказів, а саме: повторний допит потерпілої та свідків, і необґрунтовано залишив вирок щодо ОСОБА_1 без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Костюк О. С. не підтримав доводи касаційної скарги прокурора Кравчук Л. В. та вказав на їх необґрунтованість. Вважав, що касаційна скарга не підлягає до задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судом норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Доводи касаційної скарги прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність судом апеляційної інстанції є необґрунтованими.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Як вбачається з матеріалів провадження, ухвала апеляційного суду про залишення без зміни виправдувального вироку щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК вказаним вимогам закону відповідає.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, в якій порушувалися питання незаконності виправдувального вироку суду щодо ОСОБА_1 у зв`язку з невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неправильною оцінкою доказів, наданих стороною обвинувачення, апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення та не встановивши істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу, обґрунтовано залишив виправдувальний вирок місцевого суду без зміни.
Таке рішення суд апеляційної інстанції узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 373 КПК, згідно з якими обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінального провадження має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.