ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2022 року
м. Київ
Справа № 740/2968/16-к
Провадження № 51-400 ск 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Іваненка І. В.,
суддів Анісімова Г.М., Луганського Ю. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Швидченко О. В.,
прокурора Костюка О. С.,
захисника (відеоконференція) Якуби Г. О.,
виправданого (відеоконференція) ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 лютого 2021 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201627000000128, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Держанівка Носівського району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнаний невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.368 КК України та виправданий у зв`язку з не доведенням, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.
ОСОБА_1 органом досудового розслідування обвинувачувався в тому, що він, працюючи командиром взводу роти дорожньо-патрульної служби ГУНП в Чернігівській області, маючи спеціальне звання "майор поліції", будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, у невстановлений досудовим слідством час та місці неодноразово вимагав від свого підлеглого, поліцейського роти дорожньо-патрульної служби ГУНП в Чернігівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_2 сплачувати йому особисто щомісячно грошові кошти в сумі 2500 грн за лояльне ставлення до нього.
У подальшому 03 травня 2016 року о 07 год. 30 хв. ОСОБА_1, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, розташованому за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, с. Вертіївка, вул. Київська, 2, використовуючи своє службове становище, умисно, з метою незаконного збагачення одержав від ОСОБА_2 неправомірну вигоду в розмірі 2500 грн. за безперешкодне проходження останнім служби у взводі роти ДПС.
Окрім того, він 11 травня 2016 року о 14 год. 30 хв., у своєму службовому кабінеті повторно одержав від ОСОБА_2 неправомірну вигоду в сумі 2500 грн. за погодження ним як командиром вищевказаного підрозділу правоохоронного органу надання ОСОБА_2 чергової щорічної відпустки.
Виправдовуючи ОСОБА_1, місцевий суд вказав, що зібрані у кримінальному провадженні докази не доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у встановленому законом порядку належними і допустимими доказами.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 04 листопада 2021 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 лютого 2021 - без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить вирок та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що слідчий Шмаровоз В.В. з 04 липня 2016 року не мав процесуальних повноважень на проведення досудового розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні, оскільки кримінальним процесуальним законом не передбачено, що після об`єднання кримінальних проваджень повинна створюватися нова слідча група, а тому й висновки суду, що дії, проведені слідчим Шмаровозом В.В., були проведенні з порушенням вимог КПК України, є безпідставними.
Також не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що слідчим не дотримані вимоги ст. 236 КПК України щодо вручення примірників протоколу обшуку службового кабінету ОСОБА_1 та його особистого обшуку.
Посилається на безпідставність визнання недопустимими доказами протоколів за результатами проведення НСРД - аудіо, відеоконтролю особи від 17 травня 2016 року та від 16 червня 2016 року й протоколів огляду (дослідження) матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій від 10 та 22 червня 2016 року, оскільки в матеріалах провадження міститься ухвала слідчого судді Апеляційного суд Чернігівської області від 29 квітня 2016 року про надавання дозволу на проведення НРСД стосовно ОСОБА_2, а відсутність окремої ухвали слідчого судді про надання дозволу на аудіо-, відеоконтроль щодо ОСОБА_1 не дає підстав для визнання вказаних доказів недопустимими.
Вважає, що у кримінальному провадженні дотримано визначений КПК України порядок проведення контролю за вчиненням злочину, оскільки ця негласна слідча (розшукова) дія проводилася на підставі постанов прокурора від 29 квітня 2016 року та від 11 травня 2016 року стосовно ОСОБА_1, й за її результатами складені відповідні протоколи, а тому не потрібно отримувати ухвалу слідчого судді, якою б надавався дозвіл на втручання у приватне спілкування особи, стосовно якої приводився контроль за вчиненням злочину.
У зв`язку з цим безпідставно визнано судом першої інстанції недопустимим доказом протокол про результати проведення контролю за вчинення злочину від 16 червня 2016 року та протокол огляду (дослідження ) матеріалів негласних ( розшукових) дій від 22 червня 2016 року.
Не погоджується з висновками суду щодо наявності в діях свідка ОСОБА_2 провокації злочину. Вважає безпідставним висновок суду,що оформлення копій журналів обліку підготовлених документів, які були подані прокурором під час судового розгляду на виконання ухвал про тимчасовий доступ, мають суттєві різниці в титульному аркуші, що ставить під сумнів ці копії.
Вказує на помилковість висновку суду в тому, що слідчі (розшукові) дії по епізоду від 03 травня 2016 року вчинені до внесення відомостей в ЄРДР 04 липня 2016 року, оскільки кримінальне провадження відповідно до вимог ст. 214 КПК України зареєстроване в ЄРДР 29 квітня 2016 року з попередньою кваліфікацією за ч.3 ст.368 КК України.
Посилається на те, що у матеріалах кримінального провадження достатньо доказів, які доводять винуватість ОСОБА_1, однак судом не надано їм належної оцінки.
Зазначає, що висновок експертів Київського НДІСЕ від 17 липня 2019 року за результатами проведення судово-лінгвістичної експертизи не спростовує факт наявності в діях ОСОБА_1 кваліфікуючої ознаки щодо вимагання неправомірної вигоди.
Стверджує, що суд апеляційної інстанції, залишаючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1 без зміни, не звернув належної уваги на допущені порушення судом першої інстанції, не надав на всі доводи апеляційної скарги прокурора вмотивованих відповідей та безпідставно залишив без задоволення подану апеляційну скаргу.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор підтримав частково подану касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Виправданий та його захисник заперечили проти задоволення скарги.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про відкладення судового засідання не надходило.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і має відповідати тим же вимогам, що й вирок суду першої інстанції, тобто бути законним та обґрунтованим.
Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених в апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позицій інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення, в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Усі доводи, що містяться в апеляційних скаргах, мають бути проаналізовані з урахуванням наявних у справі доказів з тим, щоб жоден з них не залишився нерозглянутим.
Однак цих законодавчих вимог апеляційний суд не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, встановивши недопустимість частини доказів, визнав невинуватими ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та виправдав його у зв`язку з не доведенням, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.