ПОСТАНОВА0
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 404/4725/20
провадження № 51-5353км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Марчука О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового
засідання Трутенко А. Ю.,
прокурора Круценко Т. В.,
захисника Шведова С. П. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 18 серпня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020120000000173, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), в силу ст. 89 КК такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього певні обов`язки.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за носіння, придбання і збут бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, за обставин детально викладених у вироку.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через м`якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. На думку прокурора, суд першої інстанції звільнивши засудженого від відбування покарання з випробуванням належним чином не врахував тяжкість, обставини та суспільну небезпечність вчиненого злочину, а також особу винного. Про вказані порушення прокурор зазначав в апеляційній скарзі, проте вони залишились поза увагою апеляційного суду, відтак його рішення є незаконним та підлягає скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Захисник заперечував проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
За ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація дій за ч. 1 ст. 263 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
При розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Відповідно до вимог ст. 65 ККсуд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 ККпокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Як убачається з вироку, обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання призначеного ОСОБА_1 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, котрий характеризується позитивно, офіційно не працює та не має офіційних заробітків, не одружений, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, в силу ст. 89 КК вважається таким, що не має судимості.
Обставиною, що пом`якшує покарання суд визнав щире каяття засудженого у вчиненому. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Врахувавши наведені обставини в сукупності місцевий суд призначив ОСОБА_1 покарання у межах санкції ч. 1 ст. 263 КК, у вид позбавлення волі на строк 4 роки, та не встановив підстав для застосування до останнього вимог ст. 69 КК.
При цьому з вироку убачається, що ці ж самі обставини слугували мотивом суду про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання на підставі ст. 75 КК, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 роки, з чим також погодився суд апеляційної інстанції.