ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2022року
м. Київ
справа № 644/8263/19
провадження № 51- 3356км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Іваненка І. В., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Мінтенка Ю. В.,
прокурора Шевченко О. О.,
в режимі відеоконференції
захисника Калюжної З. Х.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Калюжної Л. А. на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 4 лютого 2021 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220530002082, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у м. Харкові, проживає на АДРЕСА_1, раніше судимого, 16 серпня 2019 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду від 11 грудня 2020 року ОСОБА_1 на підставі ч. 3 ст. 74 КК пом`якшено покарання за вказаним вироком до 2 років обмеження волі,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 4 лютого 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 15 серпня 2019 року приблизно о 14 год, будучи у стані алкогольного сп`яніння та перебуваючи у кв. АДРЕСА_2, під час сварки зі своєю бабою ОСОБА_2, умисно, наніс не менше двох ударів правою рукою по голові останньої, від чого вона впала та перестала чинити опір. Надалі ОСОБА_1, діючи умисно, з метою вбивства, взявши свою спортивну кофту, перетягнув нею шию ОСОБА_2 та душив її близько однієї хвилини, від чого остання втратила свідомість. Потім ОСОБА_1, взявши кухонний ніж, підставив його перпендикулярно до шиї ОСОБА_2 з боку потилиці та наніс удар по рукоятці ножа правою рукою, встромивши його в область шиї потерпілої, після чого ОСОБА_2 припинила подавати видимі ознаки життя.
Однак ОСОБА_1 свій злочинний умисел не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпілій ОСОБА_2 було своєчасно надано медичну допомогу.
Внаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_1 потерпіла ОСОБА_2 отримала легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 4 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 змінено. Виключено із мотивувальної та резолютивної частин вироку посилання про призначення покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК. Ухвалено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду від 11 грудня 2020 року, якою ОСОБА_1 на підставі ч. 3 ст. 74 КК пом`якшено покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2019 року до 2 років обмеження волі, - виконувати самостійно.
В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Калюжна Л. А., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що у свою чергу призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 змінити. Захисник Калюжна Л. А. зазначає, що суд неправильно кваліфікував дії ОСОБА_1 як замах на вбивство, оскільки він добровільно, за власною волею відмовився від доведення цього злочину до кінця та покликав на допомогу. На думку захисника, дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 125 КК та відповідно призначити покарання в межах санкції вказаної статті за наслідками отриманими потерпілою тілесних ушкоджень.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому захисник Калюжна Л. А. підтримала свою касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Прокурор Шевченко О. О. заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника Калюжної Л. А. та просила залишити її без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Залишаючи без задоволення апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисника Калюжної Л. А., в яких порушувалися питання невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неправильність кваліфікації дій та суворості призначеного ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд, не встановивши істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу, та навівши докладні мотиви прийнятого рішення, обґрунтовано залишив вирок місцевого суду в цій частині без зміни. При цьому частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора щодо неправильного застосування місцевим судом положень ч. 4 ст. 70 КК при призначенні ОСОБА_1 покарання.