ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 161/14431/20
провадження № 51-596км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Бородія В. М., Мазура М. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Мішиної О. О.,
прокурора Матолич М. Р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Хомича О. А., який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с. Млинове Ратнівського району Волинської обл., зареєстрованої в АДРЕСА_1 ) та жительки цього АДРЕСА_2 ), раніше не судимої,
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190; ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі -КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватою за ч. 1 ст. 190 КК і засуджено до покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн.
Цим же вироком ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Вирішено питання процесуальних витрат, речових доказів та арешту майна у провадженні.
Згідно з встановленими фактичними обставинами, які детально викладено у вироку, заступник начальника відділу режиму та технічного захисту інформації Головного управління Національної поліції (надалі - ГУНП) у Волинській області ОСОБА_1 (відповідно до наказу начальника ГУНП у Волинській області про призначення на посаду № 396 о/с від 20 квітня 2019 року), будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави та під час виконання службових обов`язків постійно здійснювала функції представника влади та службової особи шляхом обману заволоділа коштами потерпілого ОСОБА_2 на загальну суму 1200 дол. США.
Так, слідчий слідчого відділу Луцького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019030010002778 від 27 липня 2019 року за ст. 290 КК, під час якого 26 липня 2019 року в ході огляду місця події було вилучено автомобіль марки "Volkswagen Bora" (д. н. з. НОМЕР_1 ), яким користувався ОСОБА_2 . За ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 серпня 2019 року на цей транспортний засіб було накладено арешт.
У лютому 2020 року обвинувачена ОСОБА_1, точного дня та часу органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи біля готелю "Україна" на вул. Словацького, 2, в м. Луцьку, будучи працівником правоохоронного органу, з корисливих мотивів та з метою протиправного збагачення, діючи з єдиним умислом, спрямованим на заволодіння чужим майном шляхом обману, достовірно знаючи, що здійснення досудового розслідування кримінальних проваджень та прийняття у них рішень, як і вирішення питання щодо повернення тимчасово вилученого та арештованого майна, не входить до її повноважень, дізнавшись, що ОСОБА_2 хоче повернути автомобіль і документи на нього, а досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019030010002778 здійснює слідчий слідчого відділу Луцького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3, вирішила шляхом обману заволодіти коштами ОСОБА_2 та з цією метою запевнила останнього в можливості вирішення нею питання про повернення вилученого автомобіля.
Так, вона під час спілкування переконала ОСОБА_2 у можливості позитивно вирішити вказане питання шляхом нібито надання слідчому слідчого відділу Луцького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 1500 дол. США як неправомірної вигоди за вжиття заходів щодо повернення транспортного засобу "Volkswagen Bora" (д. н. з. НОМЕР_1 ) і свідоцтва про його реєстрацію серії НОМЕР_2, з яких 300 дол. США мали бути оплачені адвокату за виконану роботу з оформлення документів, хоча реально наміру робити цього не мала.
Зважаючи на вищевказане повідомлення, а також усвідомлюючи, що ОСОБА_1 завдяки посаді, яку вона займала, зможе передати неправомірну вигоду слідчому слідчого відділу Луцького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 за вчинення дій у вигляді повернення автомобіля марки "Volkswagen Bora" та свідоцтва про його реєстрацію, будучи переконаним щодо дійсної можливості вирішення зазначеного питання, ОСОБА_2 погодився на пропозицію ОСОБА_1 про передачу грошових коштів.
ОСОБА_1, перебуваючи 19 березня 2020 року о 10:52неподалік продуктового магазину "Апетит", що на вул. Гетьмана Мазепи, 2А в м. Луцьку, умисно, продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, спрямованого на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману, з метою власного протиправного збагачення, заздалегідь не маючи на меті реально виконати свої обіцянки та вплинути на вирішення питання стосовно повернення автомобіля слідчим, повідомила ОСОБА_2 завідомо неправдиві відомості про особисте спілкування зі слідчим з приводу можливості повернення транспортного засобу і протиправно одержала від нього грошові кошти в сумі 500 дол. США, що згідно з офіційним курсом НБУ на момент вчинення становила 13 630 грн, як нібито частину неправомірної вигоди для передачі слідчому, хоча насправді не мала наміру передавати вказані грошові кошти, а привласнила їх.
Вона ж, 27 квітня 2020 року близько 17:20, перебуваючи поблизу приміщення ГУНП у Волинській області за адресою: вул. Винниченка, 11, м. Луцьк, продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, спрямованого на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману, з метою власного протиправного збагачення, заздалегідь не маючи на меті реально виконати свої обіцянки та вплинути на вирішення питання стосовно повернення автомобіля слідчим, заволоділа належними ОСОБА_2 грошовими коштами в сумі 700 дол. США, за офіційним курсом НБУ на момент вчинення становила 18 998 грн, які останній їй передав як нібито другу частину неправомірної вигоди для передачі слідчому, хоча насправді ОСОБА_1 не мала наміру передавати вказані кошти, а привласнила їх.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 04 листопада 2021 року задовольнив частково апеляційну скаргу прокурора та змінив вирок місцевого суду в частині призначеного покарання, зокрема зменшив ОСОБА_1 покарання, призначене за ч. 1 ст. 190 КК, призначившипокарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн. У решті вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2021 року залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
За змістом касаційної скарги прокурор, не погоджуючись з ухвалою апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати її та призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції.
Сторона обвинувачення в поданій скарзі не погоджується з рішенням апеляційного суду в частині ненадання судом належних мотивів на спростування доводів апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема в частині виправдання ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК.
На обґрунтування своєї позиції посилається на протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД), відповідно до яких ОСОБА_1 під час розмов із ОСОБА_2 зазначала про її спілкування зі слідчим ОСОБА_3 щодоповернення автомобіля потерпілого та свідоцтва про його реєстрацію.
Звертає увагу, що суд належним чином не спростував, що ОСОБА_1, висловлюючи зазначені вище твердження ОСОБА_2, усвідомлювала наявність у її діях ознак підбурювання до надання третій особі - службовій особі, яка займає відповідальне становище (слідчому), неправомірної вигоди, умисно та свідомо їх вчиняла, активно схиляла потерпілого до передачі коштів (неправомірної вигоди), що давали потерпілому підстави сприймати її дії та слова реальними.
Додає, що апеляційний суд обґрунтував ухвалу доказами, які не були належним чином досліджені та оцінені, при цьому безпідставно відмовив у задоволенні клопотання прокурора про повторне їх дослідження.
З огляду на це касатор уважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників процесу заперечень на касаційну скаргу не надходило.
У судовому засіданні прокурор Матолич М. Р. підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.
Частина 1 ст. 438 КПК регламентує, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення за обставин, установлених місцевим судом, а також щодо правильності кваліфікації її дій за ч. 1 ст. 190 КК Верховний Суд не перевіряє, оскільки законності й обґрунтованості судового рішення в цій частині прокурор не оскаржує.
Суд відхиляє твердження прокурора про ненадання апеляційним судом належних мотивів на спростування доводів апеляційної скарги прокурора стосовно неправильного застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі та визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, виходячи з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Як регламентовано ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом (недопустимих доказах), а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.