Постанова
Іменем України
15 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 204/5638/21
провадження № 61-20843св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Дніпровська міська рада,
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кейтельгіссер Олександра Михайлівна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О., у справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кейтельгіссер Олександра Михайлівна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, скасування державної реєстрації права власності,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кейтельгіссер О. М. (далі - ПН ДМНО Дніпропетровської області), Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, скасування державної реєстрації права власності.
Позовну заяву мотивовано тим, що за договором дарування від 28 жовтня 2013 року, а також на підставі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2015 року ОСОБА_1 став власником 38/100 частин домоволодіння, яке складається з частин нежитлової будівлі літ. А-1, загальною площею 5,9 кв. м, нежитлової прибудови літ. А-1, загальною площею 59,7 кв. м, літньої кухні літ. В, в, в1, вбиральні літ. И, ворот № 1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, наразі правовстановлюючий документ, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на 38/100 частин домоволодіння за вищевказаною адресою, скасовано. Земельна ділянка, на якій розташовано вказане самочинно побудоване нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, належить Дніпровській міській раді та віднесена до земель комунальної власності. У передбачений законом спосіб ця земельна ділянка відповідачу не надавалась.
У зв`язку з цим Дніпровська міська рада просила суд припинити право власності та скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 та зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку територіальній громаді міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради, привівши її у придатний для використання стан, шляхом знесення самочинно побудованих: літ. А1-1 нежитлова прибудова, загальною площею 59,7 кв. м, та літ. а3-1 нежитлова прибудова, загальною площею 2,7 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Одночасно із пред`явленням позову Дніпровська міська рада подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, а саме: літ. А1-1 нежитлова прибудова, загальною площею 59,7 кв. м, та літ. а3-1 нежитлова прибудова, загальною площею 2,7 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 194459312101, до набрання рішенням суду законної сили; заборонити будь-яким особам здійснювати дії, пов`язані з відчуженням, зміною майнових прав на вищевказані об`єкти нерухомого майна, до набрання рішенням суду законної сили.
Заяву мотивовано тим, що предметом позову є вимога щодо звільнення відповідачем самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі та скасування державної реєстрації права власності. Подальше вибуття самочинно збудованих нежитлових прибудов, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, до третіх осіб може суттєво ускладнити виконання судового рішення та ефективність захисту прав та інтересів позивача.
На підставі вимог статей 149, 150 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), Дніпровська міська рада просила суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, а саме: літ. А1-1 нежитлова прибудова, загальною площею 59,7 кв. м, та літ. а3-1 нежитлова прибудова, загальною площею 2,7 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 194459312101, до набрання рішенням суду законної сили; заборонити будь-яким особам здійснювати дії, пов`язані з відчуженням, зміною майнових прав на об`єкти нерухомого майна, а саме: літ. А1-1 нежитлова прибудова, загальною площею 59,7 кв. м, та літ. а3-1 нежитлова прибудова, загальною площею 2,7 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 194459312101, до набрання рішенням суду законної сили.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2021 року у задоволенні заяви Дніпровської міської ради про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено, яким чином незастосування вказаних заходів забезпечення позову утруднить чи призведе до невиконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2021 рокуапеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено частково, ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2021 року скасовано, прийнято постанову про часткове задоволення заяви.
Заборонено будь-яким особам здійснювати дії, пов`язані з відчуженням, зміною майнових прав на об`єкти нерухомого майна, а саме: літ.А1 -1 нежитлова прибудова, загальною площею 59,7 кв. м, та літ. а3 -1 нежитлова прибудова, загальною площею 2,7 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 194459312101, до набрання рішенням суду законної сили.
Апеляційний суд виходив з того, що наявні правові підстави для часткового задоволення заяви Дніпровської міської ради про забезпечення позову, а саме встановлення заборони будь-яким особам здійснювати дії, повʼязані з відчуженням, зміною майнових прав на вищевказані обʼєкти нерухомого майна, враховуючи обґрунтованість ризиків невиконання можливого рішення суду. Разом з тим, у заяві про забезпечення позову не наведено належних та переконливих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову саме шляхом накладення на спірне нерухоме майно арешту може ефективно забезпечити матеріально-правовий інтерес позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача та буде співмірним із заявленими позовними вимогами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року та залишити в силі ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2021 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову Дніпровської міської ради.
Підставою касаційного оскарження вищевказаного судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує, що рішення суду апеляційної інстанції суперечить висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц, від 24 жовтня 2018 рокуу справі № 757/65718/17-ц, а також що розгляд справи здійснено судом апеляційної інстанції без участі ОСОБА_1 та його представника.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу Дніпровська міська рада просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 .
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року і витребувано із Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 204/5638/21.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постанова суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні вимог заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно не оскаржується, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не переглядається в касаційному порядку.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Частинами першою та другою статті 149 ЦПК Українипередбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до предʼявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.