Постанова
Іменем України
09 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 639/8963/19
провадження № 61-15021св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Міністерство освіти і науки України, Державне підприємство "Харківський приладобудівний завод імені Т. Г. Шевченка",
треті особи: Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, Державний навчальний заклад "Регіональний центр професійної освіти швейного виробництва та сфери послуг Харківської області", Харківська міська рада, мешканці гуртожитку на АДРЕСА_1 : ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 27 липня 2021 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до Міністерства освіти і науки України (далі - МОНУ), Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод імені Т. Г. Шевченка" (далі -
ДП "ХПЗ ім. Т. Г. Шевченка"), треті особи: Кабінет Міністрів України (далі - КМУ), Фонд державного майна України (далі - ФДМУ), Державний навчальний заклад "Регіональний центр професійної освіти швейного виробництва та сфери послуг Харківської області" (далі - ДНЗ "Регіональний центр професійної освіти швейного виробництва та сфери послуг Харківської області"), Харківська міська рада, мешканці гуртожитку на АДРЕСА_1 -
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21,
ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30,
ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39,
ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53,
ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58,
ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62,
ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66,
ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86 про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії.
Позовна заява обґрунтована тим, що мешканці гуртожитку на АДРЕСА_1 втратили право на приватизацію кімнат у гуртожитку, оскільки
з передачею гуртожитку на баланс навчального закладу - Середнього професійно-технічного училища № 30 (далі - СПТУ № 30) його статус змінено, при цьому саме юридичний статус гуртожитку, який він набув у зв`язку
з незаконною передачею з балансу заводу (гуртожиток має статус "учнівський гуртожиток"), позбавив його мешканців можливості реалізувати своє право
на приватизацію кімнат, в тому числі і позивача, отже актами передачі гуртожитку з балансу заводу на баланс СПТУ № 30 було значно звужено
та порушено житлові права мешканців спірного гуртожитку.
ОСОБА_1 зазначає, що передача гуртожитку була здійснена не на підставі закону, а на підставі розпорядження представника Президента України, доручення КМУ від 29 травня 1992 року № 7935/33, листа Міністра просвіти
від 21 квітня 1992 року № 1/10-2, а також листа голови ФДМУ від 20 квітня
1992 року № 10-1-92, які відсутні у вільному доступі та яким неможливо надати належну правову оцінку, однак які однозначно не є законодавчими актами,
що є підставою для визнання незаконними дії щодо передачі спірного гуртожитку, з балансу заводу, що перебував у віданні Міністерства машинобудування і військово-промислового комплексу України на баланс Міністерства просвітництва (МОНУ) та визнання незаконними актів передачі спірного гуртожитку.
Крім того МОНУ та ФДМУ у своїх відповідях на численні звернення та запити вказують на те, що передача гуртожитку за адресою:
АДРЕСА_1, з балансу Виробничого об`єднання "Завод ім. Шевченка" на баланс СПТУ № 30 відбулась на підставі постанови КМУ від 01 березня 1993 № 689 "Про передачу на баланс професійних навчально-виховних закладів будівель
і споруд". Однак вказана постанова не містить жодних відомостей про передачу гуртожитку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1
з балансу Виробничого об`єднання "Завод ім. Шевченка" на баланс СПТУ № 30.
Крім того, розпорядження представника Президента України, лист Міністра просвіти від 21 квітня 1992 року №1/10-2, лист голови ФДМУ від 20 квітня
1992 року №10-1-91, на підставі яких було передано гуртожиток
на АДРЕСА_1 (за актами прийому-передачі від 19 листопада
1992 року і від 29 січня 1997 року) взагалі відсутні як у органів, які їх видали, так
і в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України, на зберігання якому вони були передані.
Позивачка зазначає, що право власності на гуртожиток за СПТУ № 30 або Міністерством просвітництва, правонаступником якого є МОНУ, не було зареєстровано до 2015 року, у зв`язку з чим власником гуртожитку залишався завод імені Т. Г. Шевченка . Таким чином спірний гуртожиток має перебувати
на балансі заводу імені Т. Г. Шевченка, а працівники заводу, які постійно проживали протягом останніх двадцяти-тридцяти років в ньому, мають право
на приватизацію кімнат у гуртожитку. Право на приватизацію кімнат
у гуртожитку виникло у 2008 році з прийняття Закону України "Про забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків" та Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", підпадає під дію статті 1 Першого протоколу
до Конвенції "Захист прав власності", їх можна вважати "майном" у значені цього положення, отже, незаконна передача гуртожитку є втручанням у право позивача та інших мешканців гуртожитку на мирне володіння майном.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила суд:
1) визнати незаконними дії ДП "ХПЗ імені Т. Г. Шевченка" та СПТУ № 30 щодо передачі гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з балансу ДП "ХПЗ ім. Т. Г. Шевченка" на баланс СПТУ
№ 30, без врахування осіб, яким ДП "ХПЗ ім. Т. Г. Шевченка" надано житло в гуртожитку;
2) визнати незаконним акт передачі комплексу СПТУ № 30
на вул. Селянській, буд. 84, в частині передачі першої секції гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, затверджений 19 листопада 1992 року директором Харківського приладобудівного заводу ім. Т. Г. Шевченка та 18 листопада 1992 року директором СПТУ № 30 та акт передачі другої секції гуртожитку
в АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі базового підприємства заводу ім. Т. Г. Шевченка на самостійний баланс СПТУ № 30, затверджений 29 січня 1997 року директором Харківського приладобудівного заводу ім. Т. Г. Шевченка та 10 січня 1997 року директором СПТУ № 30 міста Харкова;
3) зобов`язати МОНУ повернути гуртожиток, розташований за адресою:
АДРЕСА_1, у власність ДП "ХПЗ ім. Т. Г. Шевченка";
4) зобов`язати ДП "ХПЗ ім. Т. Г. Шевченка" передати у власність територіальної громади міста Харкова гуртожиток, розташований
за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 грудня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним акт передачі комплексу СПТУ № 30 на вул. Селянській,
буд. 84, в частині передачі першої секції гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, затверджений 19 листопада 1992 року директором Харківського приладобудівного заводу ім. Т. Г. Шевченка
та 18 листопада 1992 року директором СПТУ № 30 та акт передачі другої секції гуртожитку в АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі базового підприємства заводу ім. Т. Г. Шевченка на самостійний баланс
СПТУ № 30, затверджений 29 січня 1997 року директором Харківського приладобудівного заводу ім. Т. Г. Шевченка та 10 січня 1997 року директором СПТУ № 30. Зобов`язано МОНУ повернути гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1, на баланс ДП "Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка". В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що акт передачі гуртожитку з балансу заводу ім. Т. Г. Шевченка на баланс СПТУ № 30 значно звузив та порушив житлові права ОСОБА_1, як мешканки цього гуртожитку, зокрема, право встановлене Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку" та Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" на приватизацію кімнат у гуртожитку, в якому вона постійно мешкала. Прийняття КМУ рішення такої форми як "доручення" не передбачено чинним законодавством. Усі рішення з 19 листопада 1992 року до 29 січня
1997 року (включно) КМУ приймав у формі постанов та розпоряджень. Таким чином, "доручення" КМУ від 29 травня 1992 року №7935/33 є неналежним (неофіційним) актом, на підставі якого відбулась передача гуртожитку, тому, передача спірного гуртожитку відбулася без дотримання законодавчо встановленої процедури. У зв`язку з цим наявні підстави для визнання незаконним акта передачі комплексу СПТУ № 30 на вулиці Селянській, 84
в частині передачі першої секції гуртожитку, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 та акта передачі другої секції гуртожитку; наслідком цього є необхідність повернення майна, факт передачі якого зафіксовано актом
і визнано незаконним за відсутності для цього відповідних передбачених законом підстав. Строк позовної давності у спірних правовідносинах переривався, оскільки позивач вже зверталась до Харківського окружного адміністративного суду в 2018 році з майже аналогічними вимогами, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року частина таких вимог розглянута по суті та задоволена, однак постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року вказане рішення скасовано, провадження у справі закрито з тих підстав, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 27 липня 2021 року рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 грудня 2020 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено
у повному обсязі. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд установивши, що кімнати, які займає позивачка, були передані на баланс СПТУ № 30 у листопаді 1992 року, ОСОБА_1 є користувачем цих кімнат з 1993 року, оскільки на момент передачі спірного гуртожитку на баланс Міністерства просвітництва позивач не проживала у гуртожитку, приватизація гуртожитків діючим на той час законом не була передбачена, а тому позивач
не довела порушення своїх прав та інтересів.
При цьому, ОСОБА_1 з 1993 року є користувачем кімнат у першій секції гуртожитку. Натомість позовні вимоги заявлені позивачем у грудні 2019 року щодо гуртожитку у цілому. Оскільки кімнати, в яких проживає позивачка знаходяться у першій секції гуртожитку, підстав вважати порушеними її права внаслідок передачі другої секції гуртожитку на баланс СПТУ № 30 у 1997 році колегія суддів не вбачає.
Крім того громадяни, які проживають у гуртожитках, не наділені правом
на звернення до суду з позовами про передачу гуртожитків у власність територіальних громад, оскільки їх право на приватизацію житлових приміщень у таких гуртожитках носить похідний характер й виникає лише після передачі гуртожитків у власність відповідної територіальної громади. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду у справі № 264/7504/15-ц.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просила оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що право скаржника та інших мешканців на приватизацію кімнат
у гуртожитку, яке виникло у 2008 році з прийняттям Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку" та Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" підпадає під дію статті 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" і його можна вважати "майном" у значенні цього положення, а тому незаконна передача гуртожитку є втручанням у право скаржника та інших мешканців на мирне володіння майном.
Доводи інших учасників справи
У грудні 2021 року МОНУ подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зазначало, що апеляційний суд обґрунтовано врахував обставини щодо неможливості порушення права мешканців гуртожитку на приватизацію, якого не існувало на момент передачі гуртожитку.
У грудні 2021 року ДНЗ "Регіональний центр професійної освіти швейного виробництва та сфери послуг Харківської області" подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зазначав, що касаційна скарга є необґрунтованою та безпідставною.
У грудні 2021 року ДП "ХПЗ ім. Т. Г. Шевченка" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Також ДП "ХПЗ ім. Т. Г. Шевченка" подало клопотання про закриття касаційного провадження на підставі статті 396 ЦПК України.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 639/8963/19, витребувано її з Жовтневого районного суду м. Харкова.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих
від 16 травня 1973 року заводу імені Т. Г. Шевченка відведено земельну ділянку для будівництва комплексу професійно-технічного училища в містечку при техучилищі Жовтневого району, в тому числі для будівництва гуртожитку.
Заводом імені Т. Г. Шевченка збудовано дев`яти поверховий гуртожиток,
та актом прийому в експлуатацію державною приймальною комісією закінченого будівництва приміщення цивільно-громадянського призначення
від 30 червня 1978 року гуртожиток на 537 місць - дев`ятиповерхова будівля
за адресою: АДРЕСА_1 введено в експлуатацію.
Згідно з актом передачі комплексу СПТУ № 30 на вул. Селянській, що знаходився на балансі заводу імені Т. Г. Шевченка на самостійний баланс СПТУ № 30, затвердженого 19 листопада 1992 року директором Харківського приладобудівельного заводу ім. Т. Г. Шевченка та 18 листопада 1992 року директором СПТУ № 30, заводом імені Т. Г. Шевченка передано на самостійний баланс СПТУ № 30 першу секцію гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до акта передачі другої секції гуртожитку на вул. Селянській, 25,
що знаходився на балансі базового підприємства заводу імені Т. Г. Шевченка, затвердженого директором ДП "ХПЗ ім. Т. Г. Шевченка" 09 січня 1997 року
та директором СПТУ № 30 10 січня 1997 року, друга секція гуртожитку передана на баланс СПТУ № 30.
Зміст обох актів свідчить про те, що вони складені на підставі: розпорядження представника президента України, доручення КМУ від 29 травня 1992 року
№ 7935/33, листа Міністра просвіти від 21 квітня 1992 року № 1/10-2, листа голови ФДМУ від 20 квітня 1992 року № 10-1-91 та фіксують факт передачі двох секцій гуртожитку з балансу заводу ім. Т. Г. Шевченка, що перебував у віданні Міністерства машинобудування і військово-промислового комплексу України
на баланс Міністерства просвітництва.
У 2003 році за підтримки адміністрації СПТУ № 30 мешканці гуртожитку звернулися до Жовтневого районного суду м. Харкова з проханням визнати проживання мешканців гуртожитку законним на підставі ордерів, які були надані їм при заселенні в гуртожиток підприємством. Суд задовольнив вказані позови