Постанова
Іменем України
14 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 169/374/21
провадження № 61-18258св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Банк Форвард"
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Турійського районного суду Волинської області від 28 липня 2021 року у складі судді Тітівалова Р. К., постанову Волинського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Киці С. І., Федонюк С. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства "Банк Форвард" (далі - АТ "Банк Форвард", банк) про визнання кредитного договору недійсним.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 28 березня 2018 року між нею та АТ "Банк Форвард" було укладено кредитний договір № 200136071, відповідно до умов якого банк надав їй кредит в сумі 29 410 грн зі строком повернення до 23 березня 2021 року на таких умовах: процентна ставка - 0,01% річних, щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 3,99% від суми кредиту.
Вважає, що при укладанні кредитного договору порушено її права, оскільки відповідач перед укладенням договору про надання споживчого кредиту з умовами кредитування належним чином її не ознайомлював, а вона не мала змоги прочитати текст договору через дрібний шрифт.
Кредитний договір був підготовлений неналежним чином, його умови були нав`язані банком під виглядом пропозиції позивача на його укладання, що є обманом споживача і самостійною підставою для визнання його недійсним.
Також вказує на те, що вона змушена була укласти договір страхування із нав`язаною відповідачем страховою компанією, оскільки обов`язковою умовою надання кредиту було укладення договору добровільного страхування від нещасних випадків і хвороб з Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Довіра і гарантія" (далі - ПАТ "СК "Довіра і гарантія".
Вважає, що є несправедливими умови кредитного договору про встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Крім цього, відповідач є правонаступником ЗАТ "Банк русский стандарт", країна резиденства якого Російська Федерація, яка є державою-агресором, а тому вона відмовляється сплачувати будь-які кошти.
Посилаючись на викладені обставини, позивачка просила визнати недійсним кредитний договір № 200136071 від 28 березня 2018 року, укладений між нею та ПАТ "Банк Форвард".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Турійського районного суду Волинської області від 28 липня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що належних та допустимих доказів на підтвердження того, що при укладанні кредитного договору були порушені права позивачки як споживача, суду не надано.
Укладений між сторонами кредитний договір в частині обов`язку позичальника сплатити комісію за обслуговування кредиту не суперечить приписам Закону України "Про споживче кредитування" та Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Також суд вказав, що позивачка отримала повну та вичерпну інформацію про всі умови договору добровільного страхування від нещасних випадків і хвороб від 28 березня 2018 року, умови кредитного договору щодо послуг страхування були їй відомі до укладення договору та з такими умовами вона погоджувалась.
Суд не прийняв до уваги посилання позивачки на те, що сплата коштів на погашення кредиту призведе до фінансування країни-агресора, зазначивши, що вони не ґрунтуються на вимогах закону та не мають правового значення для вирішення цієї справи.
Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Турійського районного суду Волинської області від 28 липня 2021 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.
Узагальнені доводи касаційної скарги
09 листопада 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Турійського районного суду Волинської області від 28 липня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення у справі про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
22 листопада 2021 року на адресу Верховного Суду від АТ "Банк Форвард" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник банку просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
22 листопада 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2022 року зупинено провадження у справі № 169/374/21 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 496/3134/19 (провадження № 14-14цс21).
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року поновлено провадження у справі № 169/374/21.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 28 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ "Банк Форвард", правонаступником якого є АТ "Банк Форвард", із заявою про пропозицію (оферту) укласти кредитний договір шляхом відкриття рахунку на таких умовах: сума кредиту - 29 410 грн, процентна ставка на строкову частину основного боргу - 0,01% річних, процентна ставка на прострочену частину основного боргу - 0,00001% річних, плата за пропущення платежів: одного - 50 грн, двох (підряд) - 100 грн, трьох (підряд) - 250 грн, чотирьох (підряд) - 500 грн, щомісячна комісія - 1 173,46 грн, строк кредитного договору - 1 097 днів (з 28 березня 2018 року по 28 березня 2021 року).
Також у заяві визначено страхову премію у розмірі 122,50 грн за кожен місяць періоду страхування (36 місяців) на загальну суму 4 410 грн та додатковий смс-сервіс, вартістю 25 грн за кожен місяць надання цієї послуги (36 місяців) (а. с. 5-6).
Того ж дня банк акцептував пропозицію відповідача, відкривши їй поточний рахунок № НОМЕР_1, та зарахував на нього кредитні кошти у розмірі 29 410 грн, чим уклав з ОСОБА_1 кредитний договір на зазначених умовах.
28 березня 2018 року сторони підписали додаток до договору (паспорт споживчого кредиту) № 200136071, в якому визначено мету отримання кредиту - на споживчі потреби та графік його погашення шляхом сплати щомісячних ануїтетних платежів (а. с. 8-9).
Підпунктом 1 пункту 4 додатку до договору № 200136071 від 28 березня 2018 року (паспорту споживчого кредиту) встановлено платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов`язкові для укладення договору, зокрема: щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 3,99%, яка нараховується щомісячно на загальну суму кредиту на день видачі.
Підпунктом 2 пункту 4 додатку до договору № 200136071 від 28 березня 2018 року (паспорту споживчого кредиту) встановлена плата за надання виписок по рахунку клієнта у вигляді текстових повідомлень за допомогою послуги "SMS-сервіс" - 25 грн, нараховується щомісячно.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають не у повному обсязі.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частинами першою - третьої, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша стаття 229 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (тут і далі - в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які с несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Згідно із частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (тут і далі - в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору.