Постанова
Іменем України
12 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 161/6065/21
провадження № 61-5191св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Волинського апеляційного суду від 09 лютого
2022 року у складі колегії суддів: Киці С. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 з 13 квітня 2020 року працював на посаді першого заступника начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві на підставі безстрокового трудового договору. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2021 року в цивільній справі № 761/13112/20, було поновлено на займаній ним посаді працівника, який раніше її обіймав та, як наслідок, згідно наказу
в.о. начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві "Про звільнення ОСОБА_1" № 75к від 09 лютого
2021 року позивача було звільнено на підставі пункту 6 статті 40 КЗпП України.
Позивач вказував, що він є батьком малолітньої дитини, вік якої менше року та на момент звільнення його з роботи він був єдиним працюючим членом сім`ї. Жодних пропозицій про переведення на іншу роботу від відповідача йому не надходило. У наказі не зазначені будь-які інші підстави його звільнення, в тому числі у зв`язку з відмовою від переведення на іншу роботу. Посилання на обставини, передбачені в частині другій статті 40 КЗпП України взагалі відсутні в тексті наказу. Для з`ясування обставини про можливість його переведення на іншу роботу, роботодавець обмежився вивченням службової записки начальника кадрового підрозділу від 09 лютого 2021 року. Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві має два відокремлені підрозділи: Правобережне відділення та Лівобережне відділення. За наявними відомостями, зазначеними у вище згаданій службовій записці інформація про дві вакантні посади в Управлінні, станом на день звільнення з посади 09 лютого 2021 року, не враховує вакантних посад у вказаних відділеннях. При прийнятті рішення про звільнення його з посади, відповідач не вчинив жодних дій для з`ясування обставини про здобуту ним на день звільнення вищу освіту та керувався виключно матеріалами, наявними у кадровому підрозділі. Навіть за можливої відсутності вакантних посад в Управлінні (його відділеннях), існувала можливість переведення його в інші робочі органи виконавчої дирекції Фонду, в тому числі на тимчасовій основі. Звільнення відбулося з грубим порушенням норм чинного законодавства.
ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати оскаржуваний наказ, поновити його на роботі на посаді першого заступника начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві з 09 лютого 2021 року, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 10 лютого 2021 року до дня поновлення на роботі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 грудня
2021 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві № 75к "Про звільнення
ОСОБА_1" від 09 лютого 2021 року.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві з
09 лютого 2021 року.
Стягнуто з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві на користь ОСОБА_1 260 251,60 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу (з відрахуванням обов`язкових податків та зборів
209 502,54 грн).
Стягнуто з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць у розмірі 26 659,92 грн (з відрахуванням обов`язкових податків та зборів 21 461,24 грн).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві при звільненні ОСОБА_1 із посади першого заступника начальника, з урахуванням приписів частини другої статті 40 КЗпП України, допущено порушення вимог чинного законодавства, а тому заявлені вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення.
Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від
07 грудня 2021 року стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві в користь держави судовий збір в розмірі
908,00 грн.
Постановою Волинського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року апеляційну скаргу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у
м. Києві задоволено.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 грудня 2021 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 07 грудня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, про відмову у задоволені позову.
Компенсовано управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені ним витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 362,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушення норм трудового законодавства під час звільнення ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
08 червня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Волинського апеляційного суд увід 09 лютого 2022 року та залишити в силі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від
03 грудня 2021 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 грудня 2021 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, перейнявши на себе повноваження роботодавця, встановив наявність інших вакантних посад на час звільнення позивача та фактично встановив кваліфікаційну невідповідність позивача цим посадам.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення представник заявника зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14, постанові Верховного суду України від 01 квітня 2015 року у справі
№ 6-40цс15, постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі
№ 488/4844/15-ц, постанові Верховного Суду від 28 серпня 2019 року в справі
№ 761/37621/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
16 серпня 2022 року управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року поновлено представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Волинського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Луцького міськрайонного суду Волинської області.
27 липня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.