Постанова
Іменем України
12 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 686/18837/20
провадження № 61-5130св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України",
треті особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Новченко Ігор Вікторович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 січня 2022 року у складі судді Козак О. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 червня
2022 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Державний експортно-імпортний банк України"), треті особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Новченков І. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 03 серпня 2007 року між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (правонаступником якого є АТ "Державний експортно-імпортний банк України") та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 70307С50, відповідно до умов якого останній отримав у банку кредит в розмірі 137 000,00 доларів США зі сплатою 14 % річних та кінцевим строком погашення - 01 серпня 2014 року.
В забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором
03 серпня 2007 року між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 70307Z51, посвідчений приватним нотаріусом Лучковською Т. М. та зареєстрований в реєстрі за № 7772, відповідно до якого в іпотеку банку передано земельну ділянку площею 1000,0 кв.м., кадастровий номер 6810100000:21:002:0053, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 та належить позивачу на праві власності, й об`єкт незавершеного будівництва - незакінчений будівництвом житловий будинок готовністю 93,60 %, який розташований на вказаній вище земельній ділянці.
14 березня 2008 року між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 70308С13, відповідно до умов якого останній отримав у банку кредит в розмірі 33 000,00 Євро зі сплатою 12,0 % річних та кінцевим строком погашення - 13 березня 2018 року.
В забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором
14 березня 2008 року між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 70308Z21, посвідчений приватним нотаріусом Лучковською Т. М. та зареєстрований в реєстрі за № 2706, відповідно до якого в іпотеку банку передано земельну ділянку площею 1000,0 кв.м., кадастровий номер 6810100000:21:002:0053, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 та належить їй на праві власності, цегляний житловий будинок площею 174,6 кв.м., який розташований на вказаній вище земельній ділянці.
26 грудня 2008 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Новченковим І. В. вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 5370, відповідно до якого звернено стягнення на вказану земельну ділянку та житловий будинок площею 174,6 кв.м., що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 . Однак здійснений виконавчий напис є незаконним, так як банком не доведено факт наявності заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором. На момент вчинення виконавчого напису на розгляду в Хмельницькому міськрайонному суді перебували справи про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" грошових коштів на підставі вказаних вище кредитних договорів №70307С50 від 03 серпня 2007 року та № 70308С13 від 14 березня 2008 року, що свідчить невизнання боржником розміру заборгованості, тому, оспорюваний виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню.
Будь-яких вимог від іпотекодержателя ні позивач, ні ОСОБА_2 відповідно до вимог чинного законодавства не отримували. Відтак, іпотекодержатель не може вважатися таким, що набув право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису, оскільки умовами іпотечних договорів та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України виникнення такого права пов`язано із моментом отримання іпотекодавцем та боржником повідомлення про усунення порушень. Таким чином, процедура звернення стягнення на предмет іпотеки банком була порушена, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання.
Оспорюваний виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Новченковим І. В. відносно двох окремих іпотечних договорів, які визначають різні за своєю правовою природою грошові зобов`язання та встановлюють обтяження на різні об`єкти нерухомого майна, що суперечить вимогам пункту 288 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
ОСОБА_1 просила визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Новченковим І. В.,
26 грудня 2008 року та зареєстрований в реєстрі за № 5370, таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 січня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Новченковим І. В. при вчиненні оспорюваного виконавчого напису було дотримано вимоги норм чинного законодавства України і підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню відсутні.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 02 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 січня 2022 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У червні 2022 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 січня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 червня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що за відсутності нотаріально посвідченого кредитного договору, приватний нотаріус був позбавлений правомочності щодо вчинення спірного виконавчого напису. Банком не доведено наявності заборгованості. Між сторонами наявний спір відносно розміру заборгованості, що свідчить про спірність суми боргу. Банком не дотримано позасудового порядку, не було надіслано вимогу щодо погашення заборгованості.
Доводи інших учасників справи
04 серпня 2022 року АТ "Укрексімбанк" через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
28 липня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
03 серпня 2007 року між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (правонаступником якого є ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України") та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 70307С50, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 137 000,00 доларів США зі сплатою не менше 14,00 % річних та кінцевим строком погашення 01 серпня 2014 року.
В забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором
03 серпня 2007 року між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 70307Z51, посвідчений приватним нотаріусом Лучковською Т. М. та зареєстрований в реєстрі за № 7772, відповідно до якого в іпотеку банку передано земельну ділянку площею 1000,0 кв.м., кадастровий номер 6810100000:21:002:0053, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 та належить позивачу на праві власності, й об`єкт незавершеного будівництва - незакінчений будівництвом житловий будинок готовністю 93,60 %, який розташований на вказаній вище земельній ділянці.
14 березня 2008 року між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 70308С13, відповідно до умов якого останній отримав у банку кредит в розмірі 33000 євро зі сплатою 12,0 % річних та кінцевим строком погашення - 13 березня 2018 року.
В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № 70307С5014 від 03 серпня 2007 року та кредитним договором № 70308С13 від 14 березня
2008 року між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та
ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 70308Z21, посвідчений приватним нотаріусом Лучковською Т. М. та зареєстрований в реєстрі за № 2706, відповідно до якого в іпотеку банку передано земельну ділянку площею 1000,0 кв.м., кадастровий номер 6810100000:21:002:0053, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 та належить їй на праві власності, цегляний житловий будинок площею 174,6 кв.м., який розташований на вказаній вище земельній ділянці.
За домовленістю сторін станом на день укладення цього договору загальна заставна вартість предмета іпотеки становить 1 201 800,00 грн (пункт 1.3 іпотечного договору).
Згідно з пунктом 1.4 цього договору іпотекодавець підтвердила, що предмет іпотеки знаходиться в спільній сумісній власності з ОСОБА_2, який дав згоду на укладення цього договору.
За пунктом 7.9 договору іпотечний договір № 70307Z51 від 03 серпня 2007 року з моменту укладення цього договору втрачає чинність.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитними договорами банком позичальнику ОСОБА_2 та іпотекодавцю ОСОБА_1 03 листопада 2008 року було направлено письмові повідомлення, в яких банк вказав, що в зв`язку з невиконанням договорів виникла прострочена заборгованість за кредитними договорами, а саме за кредитним договором
№ 70307С5014 від 03 серпня 2007 року в сумі 126 909,13 доларів США та за кредитним договором № 70308С13 від 14 березня 2008 року в сумі 33 856,21 Євро, яка підлягає негайній сплаті в тридцятиденний строк. В разі непогашення кредитів у вказаний строк банк здійснить звернення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса по іпотечному договору.
Вказані повідомлення були особисто отримані позичальником ОСОБА_2 та іпотекодавцем ОСОБА_1 14 листопада 2008 року, що підтверджується їх підписами на вказаних повідомленнях.
Однак позичальник заборгованість по кредитним договорам у визначений банком строк не сплатив та жодних заперечень позичальник і іпотекодавець з приводу розміру суми боргу банку чи нотаріусу не надали.
В зв`язку з цим, 24 грудня 2008 року банк звернувся до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Новченкова І. В. про вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки.