ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 640/19724/18
адміністративне провадження № К/9901/28163/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Хохуляка В.В.,
розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін справу за позовом Дочірнього підприємства "УКРТЕК" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві (правонаступника Головного управління ДФС у м. Києві) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2019 (суддя Шрамко Ю.Т.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 (головуючий суддя - Федотов І.В., судді Єгорова Н.М., Сорочко Є.О.),
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2018 року Дочірнє підприємство "УКРТЕК" (далі - ДП "УКРТЕК", Підприємство, позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС, відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.08.2018:
1) №4562615147 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 183 768 грн (за податковим зобов`язанням - 947 014 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 236 754 грн);
2) №4552615147 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 852 313 грн (за податковим зобов`язанням - 852 313 грн).
Обґрунтовуючи позов, Підприємство посилалося на те, що контролюючий орган дійшов помилкового висновку про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "Дормен" щодо придбання товарів, оскільки реальне здійснення цих операцій підтверджується належним чином оформленими первинними та іншими документами бухгалтерського і податкового обліку.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020, позов задоволено.
Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що Підприємство спростувало належними та допустимими доказами висновки в акті перевірки про безтоварність операцій із зазначеним контрагентом з придбання товарів. Такого висновку суди дійшли на підставі оцінки наданих позивачем договорів, первинних документів, що були складені на господарські операції у межах цих договорів та на підставі яких Підприємство сформувало дані бухгалтерського та податкового обліку.
Головне управління ДПС у м. Києві (правонаступник ГУ ДФС; далі - ГУ ДПС) подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
ГУ ДПС доводить, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про правомірне збільшення Підприємством у податковому обліку сум витрат та податкового кредиту за наслідками господарських операцій із ТОВ "Дормен" не відповідає нормам матеріального та процесуального права, зроблений без надання належної оцінки обставинам, наведеним в акті перевірки, на обґрунтування фіктивності операцій з придбання позивачем товарів у вказаного контрагента.
Верховний Суд відповідно до доводів, викладених у касаційній скарзі, ухвалою від 17.11.2020 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 та частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС): суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права без врахування висновків Верховного Суду у постановах від 14.01.2020 у справі № 826/9925/14, від 24.10.2019 у справі № 826/532/16, від 12.06.2018 у справі № 815/3310/17, від 06.06.2018 у справі П/811/2247/14, від 15.10.2019 у справі № 826/12746/14, від 05.09.2019 у справі № 815/6878/14; необґрунтовано відмовили відповідачу у задоволенні клопотання про допит свідка ОСОБА_1 .
У відзиві на касаційну скаргу ДП "УКРТЕК" просить залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану та безпідставну, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що з 29.05.2018 по 04.06.2018 ГУ ДФС провело документальну позапланову невиїзну перевірку ДП "УКРТЕК" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ "Дормен" за період з 01.01.2015 по 25.09.2017 щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та інших обов`язкових платежів, за результатами якої складено акт перевірки від 11.06.2018 №134/26-15-14-07-02-10/32559693 (далі - акт перевірки).
Підставою для проведення перевірки позивача слугувала ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 25.09.2017 у справі №759/14097/17, що постановлена за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32017100080000017 від 07.02.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.
Згідно з висновками в акті перевірки ГУ ДФС встановлено порушення позивачем пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), що призвело до заниження сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 947 014 грн та податку на прибуток на 852 313 грн.
На підставі висновків в акті перевірки ГУ ДФС 30.08.2018 прийняло податкові повідомлення-рішення: №4562615147 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 1 183 768 грн (за податковим зобов`язанням - 947 014 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 236 754 грн); №4552615147 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 852 313 грн (за податковим зобов`язанням - 852 313 грн).
Вказані податкові повідомлені-рішення оскаржувались Підприємством в адміністративному порядку та були залишені без змін.
Згідно з висновками контролюючого органу в акті перевірки за результатами перевірки встановлено ряд обставин, що свідчать про "дефектність" документів, виписаних на оформлення господарських операцій ДП "УКРТЕК" з ТОВ "Дормен", та нереальність цих операцій, а саме:
-відсутність реального (законного) джерела походження товару (відсутність дійсного формування цього активу), що унеможливлює його рух за ланцюгом усіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій;
-відсутність матеріально-технічних ресурсів у ТОВ "Дормен" для здійснення на користь позивача господарських операцій з постачання товару;
-відсутність підтвердження факту проведення позивачем фінансово-господарських операцій із зазначеним контрагентом-постачальником відповідно до податкової інформації, отриманої в порядку статті 74 ПК;
-наявність кримінального провадження від 07.02.2017 №32017100080000017 (порушене за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України), досудовим розслідуванням у якому встановлено, що громадянин ОСОБА_1 (директор ТОВ "Дормен") та громадянин ОСОБА_2 (засновник ТОВ "Дормен") під час допиту заявили про свою непричетність до створення та фінансово-господарської діяльності цього товариства.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України ʼʼПро бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україніʼʼ від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV).
Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначений у цій нормі.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК).
Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 ПК об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування.
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як один із принципів бухгалтерського обліку, відповідає також сутності податкового обліку, який ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Отже, у податковому обліку витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та суми ПДВ, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією. Податковий кредит, крім іншого, має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.
Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту та витрат, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставини, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.
Такий висновок щодо оцінки документів, наданих платником податків на підтвердження даних податкового обліку, зробив Верховний Суд України в постанові від 27.03.2012 у адміністративній справі за позовом ПП "Ангара" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, за участю прокурора м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення та відшкодування податку на додану вартість.
Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд в ряді постанов, зокрема в постановах від 24.01.2018 (справа №2а-19379/11/2670), від 28.10.2019 (справа №280/5058/18), від 26.02.2020 (справа №826/1308/18), від 06.05.2020 ( справа №640/4687/19), а також від 06.06.2018 (справа №П/811/2247/14), від 05.09.2019 (справа №815/6878/14), на які посилається ГУ ДПС у касаційній скарзі.
Сам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.
Наведені висновки Верховного Суду України в силу норм частини п`ятої статті 242, підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС підлягають врахуванню судом при застосуванні норм права до подібних правовідносин. Відступу від такої правової позиції Велика Палата Верховного Суду не зробила.
В постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду, застосувавши норми пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК, статей 1, 9 Закону № 996-ХІV, так само висновувала, що "…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.