ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/3867/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Бакуліна С.В., Губенко Н.М.,
обов`язки секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді у судовій колегії здійснює помічник судді Гаврилюк П.Д.;
за участю представників:
позивача - Іващенка В.О., Мостепанюка В.І.,
відповідачів - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
(суддя - Золотарьова Я.С.)
від 10.11.2021,
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий - Мороз В.Ф., судді - Коваль Л.А., Чередко А.Є.)
від 06.06.2022,
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до 1) ОСОБА_1, 2) ОСОБА_2, 3) ОСОБА_3, 4) ОСОБА_4, 5) ОСОБА_5, 6) ОСОБА_6, 7) ОСОБА_7
про відшкодування шкоди у розмірі 213 849 977,67 грн
В С Т А Н О В И В:
у квітні 2021 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 02.08.2021 (а.с. 207-208, т. 3) про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 шкоди у сумі 213 849 977,67 грн солідарно.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно з постановою правління Національного банку України № 648/БТ від 09.10.2014 ПАТ "Меліор банк" віднесено до категорії неплатоспроможних. Також на підставі цієї постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 109 від 09.10.2014 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Меліор банк", за яким з 10.10.2014 у банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію. Постановою правління Національного банку України № 87 від 10.02.2015 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Меліор банк". Під час процедури ліквідації банку встановлено, що розмір зобов`язань ПАТ "Меліор банк" відповідно до затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду № 113/15 від 22.05.2015 реєстру акцептованих вимог кредиторів, вимоги кредиторів до банку становлять 82 649 585, 16 грн, а оціночна (ринкова) вартість його ліквідаційної маси, затверджена рішенням виконавчої дирекції Фонду № 088/15 від 16.04.2015, становить 4 702 556,57 грн. Недостатність майна ПАТ "Меліор банк" для покриття вимог кредиторів банку склала 77 947 028,59 грн (82 649 585,16 грн - 4 702 556,57 грн). 01.02.2019 до Єдиного державного реєстру внесено запис № 12241110010054090 про припинення ПАТ "Меліор банк". За наслідками завершення ліквідаційної процедури розмір незадоволених вимог кредиторів склав 80 214 000,07 грн. Фондом за результатами детального аналізу кредитного портфелю ПАТ "Меліор банк", виявлено групу кредитів, які надавались пов`язаним між собою компаніям (позичальникам), без забезпечення або під забезпечення, яке не відповідало розміру основного зобов`язання та кредитному ризику. Вказаними компаніями є: ТОВ "МСВ УКРБУД", ТОВ "ІНТЕРНЕШНЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ ІНВЕСТМЕНТ", ПП "СВ-ПРОМХІМПОСТАВКА", ПП "ДНІПРОТЕХ КТ", ТОВ "СТАЛЬАВТОТРАНС", ТОВ "МЕДІАН ФАРМ", ТОВ "КОМПЛЕКС СИСТЕМИ" та ТОВ "ВЕРІЛЛ ГРУП", які мали ознаки фіктивності. Також на балансі банку обліковувались права вимоги за врахованим векселем ТОВ "СТВ СТАЛЬ". Зазначає, що згодом вказані позичальники розпочали процедуру банкрутства, а їх ліквідатором виступила одна і та ж особа - Рудницький О. С., що додатково свідчить про пов`язаність позичальників. На думку позивача, рішення щодо кредитування відповідних компаній в період 2014 року було прийнято Кредитним комітетом та Спостережною радою банку, ці рішення суперечать інтересам банку/кредиторам банку, є недобросовісними, ризиковими і ними завдано банку шкоду у сумі 213 849 977,67 грн. На виконання вимог ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", 19.02.2021 Фонд звернувся до пов`язаних з банком осіб, які приймали рішення про вчинення операцій, якими банку заподіяні збитки, з вимогами про відшкодування шкоди. Оскільки вимоги банку залишені без задоволення, останній звернувся з цим позовом до суду.
Підставою для покладення відповідальності на відповідачів, як пов`язаних осіб банку, зазначає ст. ст. 42, 43, 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. 63 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 11, 92, 1166, 1190 ЦК України, п. 1.3 глави I розділу VI Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженій постановою правління Національного банку України № 368 від 28.08.2001.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2022, провадження у справі в частині солідарного стягнення з відповідача-2 ОСОБА_2 213 849 977,67 грн закрито на підставі п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
У задоволенні позову щодо інших відповідачів відмовлено.
06.07.2022 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2022, в якій просить вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставами для скасування зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та стверджує, що судом першої інстанції при розгляді справи № 904/3867/21 порушено п. 1 ч. 1 ст. 227 ГПК України, згідно з яким суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку смерті особи, яка була стороною в справі ( ОСОБА_2 ). Вказує, що судами першої та апеляційної інстанції не враховано висновків, викладених в постановах Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: у постанові від 20.02.2019 у справі № 755/7730/16-ц стосовно встановлення кола спадкоємців померлого відповідача та спадкового правонаступництва обов`язку відшкодувати майнову шкоду; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 щодо права Фонду звертатись до суду після ліквідації банку; у постанові від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18 щодо застосування редакцій ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. 58 Закону України "Про банки та банківську діяльність", які були чинними станом на момент вчинення Фондом відповідних дій, а також щодо відповідальності посадових осіб перед юридичною особою; у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 щодо неналежного та недобросовісного виконання дій посадових осіб банку, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. Зазначає, що збитки від кредитних операцій не охоплюються звичайним кредитним ризиком, а є результатом недобросовісних дій керівників банку (відповідачів), свідчать про порушення останніми своїх фідуціарних обов`язків та основних принципів кредитування. Відповідачі, надаючи згоду на укладення угод про видачу кредитних коштів на суму більше 200 000 000, 00 грн, без належного забезпечення, неплатоспроможним позичальникам, не дотримались меж нормального господарського ризику, зловживали своїм розсудом та прийняли очевидно необачні та марнотратні рішення. Стверджує, що незважаючи на те, що позивач звернувся до суду в квітні 2021 року, при розгляді справи суд повинен враховувати як норми в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - 2014 рік (для визнання підстав відповідальності та кола осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності), так і застосовувати редакції ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", чинні станом на момент вчинення Фондом відповідних дій (зокрема, на етапі подачі позову та розгляду справи у суді). Зазначає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати не лише вказані вище норми Законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а й ст. 1166 ЦК України, адже предметом позову є відшкодування майнової шкоди. Стверджує, що предметом доказування у цій справі є наявність в діях відповідачів складу цивільного правопорушення та, як наслідок, підстав відшкодування заподіяної ними шкоди, а не встановлення факту доведення банку до неплатоспроможності, як помилково вважають суди попередніх інстанцій. Зазначає, що закриті кримінальні провадження, на які посилаються відповідачі, жодним чином не стосуються правовідносин у цій справі. Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, вважає, що деліктна відповідальність може застосовуватись самостійно та стягнення заподіяної шкоди з особи, яка її завдала, можливе без притягнення цієї особи до кримінальної і адміністративної відповідальності. Стверджує, що правовідносини, які виникли між Фондом та пов`язаними з банком особами на підставі ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" перебувають в площині деліктних зобов`язань, тобто правова кваліфікацій дій (бездіяльності) пов`язаних з банком осіб повинна оцінюватись судом виключно в розрізі наявності/відсутності в діяннях таких осіб самостійного складу цивільного, а не кримінального правопорушення. Скаржник заперечує такі висновки апеляційного господарського суду: позичальники сплачували заборгованість за процентами (після введення в банку тимчасової адміністрації всі позичальники розпочали процедуру банкрутства і в найкоротші строки були ліквідовані, а за відсутності будь-якого майна в них, кредиторські вимоги банку залишились непогашеними); посилався на звіт НБУ про інспекційну перевірку (вказані звіти не є релевантними, адже кредити надавались у 2014 році та стосувались інших питань, а не спірних кредитів, які є предметом спору); у 2014 році банк був прибутковим та до нього не застосовувались заходи впливу (вказане спростовується постановою правління НБУ № 648/БТ від 09.10.2014 про віднесення вказаного банку до неплатоспроможних, в якій зазначено: "НБУ протягом останнього року неодноразово застосовував до банку заходи впливу та санкції за виявлення в його діяльності порушення вимог законодавства"); Фонд самостійно за три роки збільшив розмір "недостатності" без будь-яких обґрунтувань (розмір змінювався через збільшення вимог кредиторів третьої черги на суму понесених Фондом витрат на здійснення ліквідації банку). Скаржник зазначає, що суди не повністю встановили всі обставини справи, а тим обставинам, які були встановлені, не надали належної оцінки; в основу своїх рішень поклали неналежні докази, які не мають жодних відношення щодо фактичних обставин справи, що є підставою касаційного оскарження, встановленою п. п. 1, 4 п. 3 ст. 310 ГПК України.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 просять відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду першої інстанції і апеляційного господарського суду залишити без змін з наведених у відзиві мотивів.
07.09.2022 до Верховного Суду від представника відповідачів-4-7 Шпакової Т.С. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що представник відповідачів-4-7 адвокат Шпакова Т.С. не може з`явитись у судове засідання 07.09.2022 у Верховний Суд, адже у цей час братиме участь у розгляді іншої справи № 185/5608/21 у Дніпровському апеляційному суді. При цьому, зазначила про надання їй додаткового строку для ознайомлення з наданими позивачем поясненнями та необхідністю підготовки на них заперечень.
Також 07.09.2022 представник відповідача-1 Шпакова О.С. подала клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що вона не повідомлялась про розгляд справи 07.09.2022 у Верховному Суді, а дізналась цю інформацію 06.09.2022 з сайту "Судової влади України". З огляду на те, що адвокат Шпакова О.С. проживає у м. Дніпро, то з об`єктивних причин не може з`явитись у судове засідання 07.09.2022, яке відбудеться у Верховному Суді.
За ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Оскільки відповідачі-1, 4-7, явка яких у судове засідання не визнавалась обов`язковою, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання 07.09.2022 в Касаційному господарському суді, повторно не забезпечили явки своїх представників у це судове засідання, Верховний Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи згідно з ч. 3 ст. 202 ГПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень (п. 1 ч. 2 ст. 287, п. п. 1, 4 п. 3 ст. 310 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами попередніх інстанцій, правлінням НБУ прийнято постанову № 648/БТ від 09.10.2014 "Про віднесення ПАТ "Меліор банк" до категорії неплатоспроможних" (а.с. 172-175, т. 5).
У постанові № 648/БТ від 09.10.2014 зазначено:
- ПАТ "Меліор банк" не вживається достатніх заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та здійснюється ризикова діяльність, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку (ризикова діяльність);
- зазначене підтверджується і результатами позапланової виїзної перевірки НБУ, проведеної згідно з розпорядженнями управління НБУ в Дніпропетровській області від 16.09.2014 № 12-209/8385, від 17.09.2014 № 12-209/8441 та від 22.09.2014 № 12-209/8635, з питань дотримання ПАТ "Меліор банк" вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму (позапланова перевірка);
-за результатами позапланової перевірки виявлено, що ПАТ "Меліор банк" здійснило фінансові операції, які містять ризики використання послуг банку для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму (ризикові операції), а саме: за період з 01 січня до 15 вересня 2014 року (включно) ПАТ "Меліор банк" видано фізичним особам з їх поточних рахунків кошти готівкою в національній валюті на загальну суму, що становить більше ніж 843 000 000, 00 грн, із них - 178 фізичним особам на загальну суму, що становить більше ніж 667 000 000, 00 грн;
-за період з 01 січня до 15 вересня 2014 року ПАТ "Меліор банк" видано ТОВ "ВЕЛОР ІНВЕСТ", ТОВ "ТД ДЕМОС", ТОВ "АКЦЕНТ-ТРЕЙД" з їх поточних рахунків коштів готівкою в національній валюті на вищезазначені цілі на загальну суму більше ніж 3 000 000 000, 00 грн, із них - вищезазначеним трьом юридичним особам на загальну суму більше ніж 2 000 000 000,00 грн. Таким чином, сума отриманих ТОВ "ВЕЛОР ІНВЕСТ", ТОВ "ТД ДЕМОС", ТОВ "АКЦЕНТ-ТРЕЙД" коштів у готівковій формі становить більше ніж 67 % від загальної суми виданих коштів готівкою юридичним особам на вищезазначені цілі в цілому по ПАТ "Меліор банк" за період 01 січня до 15 вересня 2014 року. Кошти, які надходили на поточні рахунки зазначених вище юридичних осіб, отримувалися (у розмірі більшому, ніж 70% від суми, яка надійшла в безготівковій формі) через касу ПАТ "Меліор банк" у день надходження коштів;
-НБУ протягом останнього року неодноразово застосовував до ПАТ "Меліор банк" заходи впливу та санкції за виявлені в його діяльності порушення вимог законодавства з питань запобігання легалізації і відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом (порушення законодавства з питань фінансового моніторингу);
- зокрема, за порушення законодавства з питань фінансового моніторингу до ПАТ "Меліор банк" були застосовані заходи впливу/санкції - накладення штрафів згідно з рішеннями Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків при управлінні НБУ в Дніпропетровській області № 4 від 21.03.2014 (у розмірі 5 100,00 грн.), № 19 від 09.07.2014 (у розмірі 58 400,00 грн);
- у зв`язку з встановленням факту здійснення ПАТ "Меліор банк" ризикової діяльності, неодноразового застосування НБУ до ПАТ "Меліор банк" заходів впливу/санкцій за порушення вимог законодавства з питань фінансового моніторингу, з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів ПАТ "Меліор банк", керуючись ст. ст. 7, 15, 55 Закону України "Про Національний банк України", ст. ст. 63, 66, 73, 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність", вимогами роз. І та гл. 13 роз. ІІ Положення № 346, правління НБУ постановило віднести ПАТ "Меліор банк" до категорії неплатоспроможних".
На підставі постанови НБУ № 648/БТ від 09.10.2014 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 109 від 09.10.2014 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Меліор банк", згідно з якою з 10.10.2014 в банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації (а.с. 14, т. 1).
Постановою правління НБУ № 87 від 10.02.2015 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Меліор банк".
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 27 від 11.02.2015 розпочато ліквідаційну процедуру та призначено уповноважену особу на ліквідацію ПАТ "Меліор банк" (а.с. 15, т. 1).
01.02.2019 до Єдиного державного реєстру внесено запис №12241110010054090 про припинення ПАТ "Меліор банк".
Під час здійснення процедури ліквідації банку встановлено:
-розмір зобов`язань ПАТ "Меліор банк" до затверджених змін рішенням виконавчої дирекції рішення Фонду № 3090 від 15.11.2018 до реєстру акцептованих вимог кредиторів становить 82 649 585,16 грн;
-оціночна (ринкова) вартість ліквідаційної маси, за результатами інвентаризації майна складає 4 702 556,57 грн, з урахуванням висновку суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ "Центр оцінки власності "Парето".
Недостатність майна ПАТ "Меліор банк" для покриття вимог кредиторів банку склала 77 947 028,59 грн. За наслідками завершення ліквідаційної процедури, розмір незадоволених вимог кредиторів склав 80 214 000,07 грн.
Судами встановлено, що у 2014 році ПАТ "Меліор банк" укладено кредитні договори, в забезпечення вимог за якими укладено договори застави/поруки, а саме:
18.06.2014 між банком та ПП "СВ-ПРОМХІМПОСТАВКА" було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/21/14, за яким банк встановив позичальнику кредитний ліміт в розмірі 44 000 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 17.12.2014. Кредит було забезпечено порукою ТОВ "ПОЛІКС".
Рішення щодо кредитування ПП "СВ-ПРОМХІМПОСТАВКА" було прийнято на засіданні Кредитного комітету у складі: ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та оформлено протоколом № 53 від 18.06.2014, а також на засіданні Спостережної ради у складі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та оформлено протоколом № 28 від 18.06.2014.
2) 01.10.2014 між банком та ТОВ "КОМПЛЕКС СИСТЕМИ" було укладено договір застави майнових прав за депозитним договором № 0/ЮКЛ/21/14/ЮЗС1, предметом якого є забезпечення вимог банку, які випливають з кредитного договору. Забезпеченням виступило право вимоги на грошові кошти в розмірі 3 548 023,65 грн, що були розміщені заставодавцем в ПАТ "Меліор банк" згідно з договором ПАТ "Меліор банк" банківського вкладу № 14/ЮДР/052/14 від 30.09.2014.
В процедурі банкрутства 25.07.2015 було припинено ПП "СВ-ПРОМХІМПОСТАВКА", ліквідатор - Рудницький О. С. (справа № 904/2451/15, грошові вимоги ПАТ "Меліор банк" визнано в розмірі 44 865 201,87 грн - 4 черга та 5 557 496,88 грн - 6 черга) та 08.08.2015 було припинено ТОВ "ПОЛІКС", ліквідатор - Рудницький О. С. (справа № 904/2182/15, грошові вимоги ПАТ "Меліор банк" визнано в розмірі 114 987 438,92 грн - 4 черга та 5 821 850,46 грн - 6 черга). Також, 24.07.2015 в процедурі банкрутства було припинено ТОВ "КОМПЛЕКС СИСТЕМИ", ліквідатор - Рудницький О. С. (справа № 904/2181/15, грошові вимоги ПАТ "Меліор банк" визнано в розмірі 27 843 638,61 грн - 4 черга та 175 810,44 грн - 6 черга).
3) 22.07.2014 між банком та ПП "ДНІПРОТЕХ КТ" було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/30/14. Згідно з зазначеним договором банк встановив позичальнику кредитний ліміт в розмірі 41 000 000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 21.07.2015. Кредит було забезпечено порукою директора ПП "ДНІПРОТЕХ КТ" ОСОБА_11 .
Рішення щодо кредитування ПП "ДНІПРОТЕХ КТ" було прийнято на засіданні Кредитного комітету у складі: ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_9 та оформлено відповідним протоколом № 85 від 22.07.2014, а також на засіданні Спостережної ради у складі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та оформлено протоколом № 52 від 22.07.2014.
Також, 28.08.2014 між банком та ПП "ДНІПРОТЕХ КТ" було укладено договір застави майнових прав за депозитним договором № 0/ЮКЛ/30/14/ЮЗС1, предметом якого є забезпечення вимог банку, що випливають з кредитного договору. Забезпеченням виступило право вимоги на грошові кошти в розмірі 5 226 499,55 грн, що були розміщені заставодавцем в ПАТ "МЕЛІОР БАНК" згідно з договору ПАТ "Меліор банк" банківського вкладу № 14/ЮДР/046/14 від 28.08.2014. Поруку директора ПП "ДНІПРОТЕХ КТ" ОСОБА_11 - припинено.
В процедурі банкрутства 22.07.2015 було припинено ПП "ДНІПРОТЕХ КТ", ліквідатор - Рудницький О. С. (справа № 904/2187/15, грошові вимоги ПАТ "МЕЛІОР БАНК" визнано в розмірі 41 000 000,00 грн та 32 170 095,87 грн - 4 черга та 276 579,15 грн - 6 черга).
4) 25.07.2014 між банком та ТОВ "СТАЛЬАВТОТРАНС" було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/33/14, за умовами якого банк встановив позичальнику кредитний ліміт в розмірі 42 000 000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 24.07.2015. Кредит було забезпечено порукою ТОВ "ПОЛІКС".
Рішення щодо кредитування ТОВ "СТАЛЬАВТОТРАНС" було прийнято на засіданні Кредитного комітету у складі: ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_9 та оформлено протоколом № 89 від 25.07.2014, а також на засіданні Спостережної ради у складі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та оформлено протоколом № 55 від 25.07.2014.
01.10.2014 між банком та ТОВ "СТАЛЬАВТОТРАНС" було укладено договір застави майнових прав за депозитним договором № 0/ЮКЛ/33/14/ЮЗС1, предметом якого є забезпечення вимог банку, що випливають з кредитного договору. Забезпеченням виступило право вимоги на грошові кошти в розмірі 4 100 000,00 грн, що були розміщені заставодавцем в ПАТ "Меліор банк" згідно з договору банківського вкладу № 14/ЮДР/051/14 від 30.09.2014.
В процедурі банкрутства 14.07.2015 було припинено ТОВ "СТАЛЬАВТОТРАНС", ліквідатор - Рудницький О. С. (справа № 904/2185/15, грошові вимоги ПАТ "МЕЛІОР БАНК" визнано в розмірі 45 387 221,13 грн - 4 черга та 223 123,50 грн - 6 черга).
5) 01.08.2014 між банком та ТОВ "МЕДІАН ФАРМ" було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/35/14. За вказаним договором банк відкрив боржнику відновлювальну кредитну лінію в розмірі 22 000 000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 23.01.2015.
01.08.2014 між банком та ПП "ДНІПРОТЕХ КТ" було укладено договір застави майнових прав за депозитним договором № 0/ЮКЛ/35/14/ЮЗС1. Забезпеченням виступило право вимоги на грошові кошти в розмірі 5 150 724,51 грн, що були розміщені заставодавцем в ПАТ "МЕЛІОР БАНК" згідно з договору ПАТ "Меліор банк" банківського вкладу № 14/ЮДР/041/14 від 25.07.2014.
Зазначене рішення щодо кредитування ТОВ "МЕДІАН ФАРМ" було прийнято на засіданні Кредитного комітету у складі: ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та оформлено протоколом № 95 від 30.07.2014, а також на засіданні Спостережної ради у складі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та оформлено протоколом № 57 від 30.07.2014.
В процедурі банкрутства 24.07.2015 було припинено ТОВ "МЕДІАН ФАРМ", ліквідатор - Рудницький О. С. (справа № 904/2186/15, грошові вимоги ПАТ "Меліор банк" визнано в розмірі 23 080 967,06 грн - 4 черга та 1 981 899,40 грн - 6 черга).
6) 02.09.2014 між банком та ТОВ "КОМПЛЕКС СИСТЕМИ" було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/40/14. Згідно з зазначеним договором банк встановив позичальнику кредитний ліміт в розмірі 43 000 000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 01.09.2015. Кредит було забезпечено порукою ТОВ "ВЕРІЛЛ ГРУП".
Рішення щодо кредитування ТОВ "КОМПЛЕКС СИСТЕМИ" було прийнято на засіданні Кредитного комітету у складі: ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_10 та оформлено протоколом № 128 від 02.09.2014, а також на засіданні Спостережної ради у складі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та оформлено протоколом № 71 від 02.09.2014.
30.09.2014 між банком та ТОВ "КОМПЛЕКС СИСТЕМИ" було укладено договір застави майнових прав за депозитним договором № 0/ЮКЛ/40/14/ЮЗС2, предметом якого є забезпечення вимог банку, що випливають з кредитного договору. Забезпеченням виступило право вимоги на грошові кошти в розмірі 5 299 379,81, що були розміщені заставодавцем в ПАТ "Меліор банк" згідно з договором ПАТ "Меліор банк" банківського вкладу № 14/ЮДР/048/14 від 08.09.2014.
В процедурі банкрутства, 24.07.2015 було припинено ТОВ "КОМПЛЕКС СИСТЕМИ", ліквідатор - Рудницький О. С. (справа № 904/2181/15, грошові вимоги ПАТ "МЕЛІОР БАНК" визнано в розмірі 27 843 638,61 грн - 4 черга та 175 810,44 грн - 6 черга).
7) 29.09.2014 між банком та ТОВ "ВЕРІЛЛ ГРУП" було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/46/14. За договором банк встановив позичальнику кредитний ліміт в розмірі 28 000 000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16% річних та кінцевим терміном повернення кредиту 18.09.2015. Кредит було забезпечено порукою ТОВ "ТД СТАНДАРТ ПЛЮС".
Рішення щодо кредитування ТОВ "ВЕРІЛЛ ГРУП" було прийнято на засіданні Кредитного комітету у складі: ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_10 та оформлено протоколом № 137 від 19.09.2014, а також на засіданні Спостережної ради у складі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та оформлено протоколом № 73 від 19.09.2014.
Також, 01.10.2014 між банком та ТОВ "ВЕРІЛЛ ГРУП" було укладено договір застави майнових прав за депозитним договором № 0/ЮКЛ/46/14/ЮЗС1, предметом якого є забезпечення вимог банку, що випливають з кредитного договору. Забезпеченням виступило право вимоги на грошові кошти в розмірі 2 500 000,00 грн, що були розміщені заставодавцем в ПАТ "Меліор банк" згідно з договором банківського вкладу № 14/ЮДР/054/14 від 30.09.2014.
В процедурі банкрутства 06.08.2015 було припинено ТОВ "ВЕРІЛЛ ГРУП", ліквідатор - Рудницький О. С. (справа № 904/2184/15, грошові вимоги ПАТ "Меліор банк" визнано в розмірі 55 889 615,39 грн - 4 черга та 350 749,08 грн - 6 черга).
Судами встановлено, що пов`язаними особами (особи, які мають істотну участь, керівники тощо) ПАТ "Меліор банк", якими прийнято рішення/вчиненні дії, які спричинили, на думку позивача, збитки банку та його кредиторам, є:
1) ОСОБА_1 - голова Спостережної ради, власник істотної участі та контролер банку через компанію ТОВ "Криан";
2) ОСОБА_2 - заступник голови Спостережної ради;
3)ОСОБА_13 - член Спостережної ради;
4) ОСОБА_14 - голова Правління, член Кредитного комітету;
5) ОСОБА_5 - заступник голови Правління, голова Кредитного комітету;
6) ОСОБА_6 - член Правління, член Кредитного комітету;
7) ОСОБА_7 - заступник голови Кредитного комітету.
На підтвердження посадового становища вказаних осіб позивачем надано копії протоколів засідання Спостережної ради та засідання Кредитного комітету (а.с. 56-59, 85-88, 105-108, 126-129, 164-165, т. 1; а.с. 1-2, т. 2).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з такого:
- матеріали справи не містять доказів визнання договорів, укладених між банком і ПП "СВ-ПРОМХІМПОСТАВКА", ПП "ДНІПРОТЕХ КТ", ТОВ "СТАЛЬАВТОТРАНС", ТОВ "МЕДІАН ФАРМ", ТОВ "КОМПЛЕКС СИСТЕМИ" та ТОВ "ВЕРІЛЛ ГРУП" нікчемними з підстав, встановлених ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також доказів визнання вказаних договорів недійсними в судовому порядку. Також позивач не надав доказів визнання вищезазначених компаній, з якими банк уклав кредитні договори, фіктивними в установленому законом порядку;
- позивач не довів, що відповідачами під час прийняття рішень про намір укласти спірні кредитні договори або під час укладення таких договорів не дотримано вимог чинного законодавства, індивідуальних приписів НБУ, нормативи діяльності самого банку або допущено інші порушення; усі доводи позивача зводяться до суб`єктивної оцінки дій відповідачів;
- спірні кредитні угоди не були підставою для початку процедури тимчасової адміністрації банку. Позивач не надав суду доказів, що станом на день запровадження тимчасової адміністрації за спірними кредитними договорами обліковувалась кредиторська заборгованість. Відповідно до умов спірних кредитних договорів, станом на дату запровадження тимчасової адміністрації банку, строк повернення кредитних коштів не настав;
- спірні правовідносини (рішення Кредитного комітету та Спостережної ради щодо укладення спірних кредитних договорів та укладення цих договорів) виникли у 2014 році, а тому до визначення кола осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності, підстав та розміру відповідальності мають застосовуватись редакції ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. 58 Закону "Про банки і банківську діяльність", чинні станом на 2014 рік (при цьому, суд апеляційної інстанції зазначив про безпідставність доводів позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, чинній на час розгляду справи);
- ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 є належними відповідачами у справі, оскільки відповідають критеріям, встановленим ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на час прийняття відповідачами рішень щодо укладення кредитних угод, тобто станом на 2014 рік). Водночас ОСОБА_7, яка була заступником голови Кредитного комітету та займала посаду начальника управління цінних паперів банку, не є належним відповідачем, оскільки посада, яку вона займала, не відповідає критеріям, встановленим ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на час прийняття відповідачами рішень щодо укладення кредитних угод). З огляду на викладене, судом першої інстанції було відмовлено у позові до відповідача -7 ОСОБА_7 ;
-за заявами посадових осіб Фонду були зареєстровані кримінальні провадження, які в подальшому були закриті у зв`язку із відсутністю в діях посадових осіб банку складу злочину, про що свідчать постанови про закриття кримінального провадження від 18.01.2017 та від 30.12.2016;
-позивачем документально не підтверджено жодного елементу цивільно-правової відповідальності - не доведено розмір шкоди (збитків), якими діями відповідачів спричинена шкода (збитки), причинно-наслідковий зв`язок між їх діями і визначеною позивачем сумою шкоди (збитків). В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що до відповідачів застосовувалися будь-які заходи впливу за порушення вимог законодавства у сфері банківської діяльності, оскільки їх вина у настанні неплатоспроможності банку не встановлена і не доведена;
- 31.08.2021 представником відповідачів було надано суду копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2, а тому судом було закрито провадження у справі щодо ОСОБА_2 згідно з п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України, а в частині інших відповідачів - відмовлено у задоволенні позову;
-встановивши відсутність підстав для задоволення позову, суд не застосував позовну давність.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині визначення кола осіб, які можуть бути притягнуті до цивільно-правової відповідальності (щодо ОСОБА_7 ), однак вказане не призвело до неправильного вирішення справи, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції з цієї підстави. Апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції, що позивачем документально не підтверджено жодного елементу цивільно-правової відповідальності в діях відповідачів. Зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що до відповідачів застосовувалися будь-які заходи впливу за порушення вимог законодавства у сфері банківської діяльності, а тому їх вина у настанні неплатоспроможності банку не встановлена і не доведена; позивачем не надано доказів протиправної поведінки конкретної особи (порушення вимог законодавства, у тому числі, нормативно-правових актів НБУ, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку тощо), на яку покладається така відповідальність, і що вона (поведінка) є тією безпосередньою причиною, яка потягла за собою шкоду (збитки), як і не доведено дійсний розмір завданої шкоди (збитків). Зазначивши про врахування встановлених у справі обставин, посилаючись на ст. ст. 74-80, 86 ГПК України та норми законодавства, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову.
Також апеляційний господарський суд зазначив, що при перегляді справи врахував висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18 та від 28.10.2021 у справі № 910/9851/20.
Проте, висновки господарських судів попередніх інстанцій є помилковими з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду регулює ст. 1166 ЦК України.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України).
Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:
- протиправна поведінка, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка найчастіше виражається в активних діях, які спричинили збитки в майновій сфері особи чи немайнових відносинах.
Водночас, поведінка заподіювача шкоди може полягати не тільки в його активних діях, а й у бездіяльності. Бездіяльність визнається протиправною, якщо особа, яка зобов`язана вчинити певні дії, свідомо їх не виконує.
- наявність шкоди, під якою необхідно розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду;
- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправну поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Разом з цим, зі змісту ч. 2 ст. 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди (аналогічний висновок міститься у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.07.2022 у справі № 922/2860/18). Тому спростування цієї вини (у тому числі, з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить у цій справі стягнути з відповідачів солідарно шкоду, заподіяну ними банку як членами органів управління цього банку (Спостережної ради та Кредитного комітету), тобто йдеться про підстави та умови застосування відповідальності членів органів юридичної особи перед юридичною особою, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню і ст. 92 ЦК України.
Згідно із ч. ч. 3, 4 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.