ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 917/80/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Баранець О.М., Кондратова І.Д.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський молочний завод"
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Терещенко О.І., Геза Т.Д., Тихий П.В.
від 27.06.2022
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсунівське"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський молочний завод"
про стягнення 647 910,37 грн.
1. Історія справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Корсунівське" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський молочний завод" про стягнення 647 910,37 грн збитків за угодою від 13.10.2021 про врегулювання відносин щодо поставленого товару та відшкодування збитків.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.03.2022 у справі № 917/80/22 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський молочний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсунівське" 647 910,37 грн заборгованості, 9 718,66 грн судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лубенський молочний завод" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 29.03.2022 у справі № 917/80/22 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2022 у справі № 917/80/22 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський молочний завод" залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: докази сплати судового збору у розмірі 14 577,98 грн та докази надсилання копії апеляційної скарги позивачу. Роз`яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.
2. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський молочний завод" на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.03.2022 у справі № 917/80/22 повернуто скаржнику.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що скаржником усунуто частково недоліки апеляційної скарги, визначені ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2022.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що 23.06.2022 на адресу суду від апелянта надійшла копія апеляційної скарги, копія рішення Господарського суду Полтавської області від 29.03.2021 у справі № 917/80/22, копія конверту, копія поштового відстеження ПАТ "Укрпошта", копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, копії описів вкладення на ім`я Господарського суду Полтавської області та ТОВ "Корсунівське" та конверт (вх. № 2894).
Тобто апелянтом вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2022 у даній справі в частині сплати судового збору у розмірі 14 577,98 грн не виконано.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
Не погоджуючись з ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 у даній справі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лубенський молочний завод" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу № 917/80/22 на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
- судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, оскільки ухвала Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2022 про залишення апеляційної скарги без руху на адресу відповідача не надходила, у Єдиному державному реєстрі судових рішень відстежувати рух справи можливості не було, оскільки у зв`язку з військовим станом запроваджено обмеження доступу до вказаного реєстру;
- жоден з номерів телефонів суду не відповідав, що унеможливило вчасно ознайомитися з рішеннями/ухвалами у справі та вжити необхідні дії;
- відтак відповідач не міг скористатись процесуальним правом на захист своїх інтересів у повному обсязі;
- крім того, копію оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції від 27.06.2022 відповідач також не отримав, а про її існування довідався з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Позивач зазначає, що в матеріалах справи містяться докази щодо неодноразового належного повідомлення відповідача про розгляд справи, скаржник невірно визначився з характером спірних правовідносин та посилається на обставини, що не мають жодного відношення до справи та жодним чином не можуть свідчити про незаконність оскаржуваних судових рішень.
Відповідач подав до Суду відповідь на відзив на касаційну скаргу, в якій зазначав, що підстави наведені позивачем у відзиві не заслуговують на увагу.
4. Позиція Верховного Суду
У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - Господарським процесуальним кодексом України, відповідно до частини 1 статті 254 якого учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги встановлено статтею 258 Господарського процесуального кодексу України, згідно з пунктами 2, 3 частини 3 якої до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Відповідно до статті 259 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Процесуальні наслідки недотримання вимог статті 258 Господарського процесуального кодексу України визначені в статті 260 названого Кодексу, згідно з частиною 2 якої до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.