ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 826/4674/18
адміністративне провадження № К/9901/8657/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Чумаченко Т.А., Васильєвої І.А.,
секретар судового засідання - Титенко М.П.,
за участю:
представника позивача - Перепелиці А.В.,
представника відповідача - Прокопчук О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 (головуючий суддя Ключкович В.Ю., судді: Беспалов О.О., Сорочко Є.О.) у справі №826/4674/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Карлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - позивач, Товариство, платник податків) звернулось до суду із позовом до Карлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.03.2015 № 0000172200, №0000182200, №0000192200, від 10.11.2015 №0003641619, №0003651619, №0003661619, №0003671619, №0003681619, №0003691619, від 10.07.2017 №0011451213, №0011501213, №0011521213, №0011541213, №0011611213, №0011641213, №0011651213, №0011581213, №0011571213.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняті на підставі актів перевірки податкові повідомлення-рішення є безпідставними, оскільки позивач не отримував від контролюючого органу у встановленому порядку, висновків акту перевірки. Податкові зобов`язання з плати за користування надрами за серпень-грудень 2014 року були уточнені позивачем шляхом подання у травні 2015 року уточнених податкових розрахунків, правомірність яких підтверджена за результатами розгляду адміністративної справи №826/18753/15. Вважає, що положення статті 126 Податкового кодексу України (далі - ПК України) виключають можливість застосування до платника податків штрафних санкцій у випадках, коли контролюючий орган самостійно зараховує сплачені особою кошти у рахунок погашення податкового боргу у порядку черговості, що мало місце у межах спірних правовідносин. При цьому, положення наведеної норми у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачала відповідальності за порушення строків сплати такого податку як плата за користування надрами, натомість, контролюючий орган помилково ототожнює плату за користування надрами з рентною платою. Висновки контролюючого органу про прострочення підприємством плати за користування надрами за червень 2014 року на один день є безпідставними, оскільки оплата вказаного зобов`язання відбулась у межах граничних строків (до 31.07.2014 включно).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2018 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.03.2015 №0000172200, №0000182200, №0000192200, від 10.11.2015 №0003641619, №0003651619, №0003661619, №0003671619, №0003681619, №0003691619. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 апеляційну скаргу Карлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2018 скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.03.2015 №0000172200, №0000182200, №0000192200, від 10.11.2015 №0003641619, №0003651619, №0003661619, №0003671619, №0003681619, №0003691619, від 10.07.2017 №0011451213; №0011521213; №0011501213 в частині застосування штрафу у розмірі 1077112,40 грн; №0011541213 в частині застосування штрафу у розмірі 1674569,31 грн; №0011611213 в частині застосування штрафу у розмірі 1476470 грн; №0011651213 в частині застосування штрафу у розмірі 1042052,44 грн; №0011571213 в частині застосування штрафу у розмірі 49 575,24 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 в частині відмови у задоволені позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції статті 19 Конституції України, статті 86 ПК України, статей 73, 74, 75, частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), невідповідність судового рішення приписам статті 242 КАС України. Зазначає про неотримання позивачем актів, на підставі яких були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення. Вважає, що твердження відповідача про вчинення позивачем порушення не підтверджуються належними та допустимими доказами, в актах перевірки відсутні відповідні висновки про вчинення позивачем порушення, зазначеного у податкових повідомленнях-рішеннях та висновки акту перевірки не були покладені податковим органом в основу прийнятих спірних рішень. Зауважує, що примірники актів перевірок, які отримані позивачем відмінні від тих, які наявні у розпорядженні податкового органу.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просив касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволені позову залишити без змін.
Позивачем 24.12.2020 подано до Верховного Суду заяву про часткову відмову від позову в частині вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2017 №0011641213 про застосування штрафу у розмірі 10 відсотків на суму 69 096,65 грн та закриття провадження у справі у цій частині. Також позивач просить повернути на його користь п`ятдесят відсотків судового збору, сплаченого при поданні касаційної скарги у сумі 1762 грн.
В обґрунтування вимог поданої заяви, позивач послався на сплату спірних податкових зобов`язань в цій частині.
Заслухавши думку представників позивача та відповідача, розглянувши заяву позивача, Суд прийшовши до висновку, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною першою статті 47 КАС України визначено, що позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.
За змістом статті 348 КАС України позивач може відмовитися від позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду. У разі відмови від позову або примирення сторін суду касаційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 189, 190 цього Кодексу, якою одночасно визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Частинами другою, третьою, п`ятою статті 189 КАС України встановлено, що до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процедурних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог. Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги визначає стаття 349 КАС України, за правилами пункту шостого частини першої якої суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право у визначених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.
Судом касаційної інстанції перевірено повноваження представника позивача щодо відмови від позову, роз`яснено сторонам наслідки вчинення такої процесуальної дії, яка, до того ж, не суперечить закону і не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Таким чином, Верховний Суд вважає за можливе прийняти відмову Товариства від частини позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2017 №0011641213 про застосування штрафу у розмірі 10 відсотків на суму 69 096,65 грн, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 в частині вирішення цих позовних вимог, визнати нечинними і закрити провадження у справі.
Крім того, у вказаній вище заяві позивач, посилаючись на статтю 140 КАС України, просив повернути на його користь п`ятдесят відсотків судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, що становить 1762 грн.
З цього приводу слід зазначити наступне.
Розподіл витрат у разі відмови від позову визначено статтею 140 КАС України, в якій зазначено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
Водночас питання повернення судового збору, в тому числі у разі вирішення справи шляхом відмови від позову на стадії перегляду рішення в касаційному порядку врегульовано частиною другою статті 142 КАС України, яка кореспондується із частиною четвертою статті 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VІ (далі - Закон №3674-VІ), і вирішується в іншому порядку, ніж розподіл судових витрат. Тобто розподіл судових витрат та повернення судового збору мають різну правову природу, не є пов`язаними, а підстави та порядок їх застосування на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку регулюються по різному.
Наведене підтверджується і частиною першою статті 365 КАС України, у відповідності до якої у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається, крім іншого, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення.
Статтею 142 КАС України передбачено, що у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У разі вирішення справи шляхом примирення, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
За правилами, установленими пунктом 5 частини першої статті 7 Закону №3674-VІ, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Однак, у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги (частина четверта статті 7 Закону №3674-VІ).
За наведеного, враховуючи прийняття Верховним Судом на стадії перегляду рішення в касаційному порядку відмови Товариства від частини позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2017 №0011641213 про застосування штрафу у розмірі 10 відсотків на суму 69 096,65 грн, позивачу з Державного бюджету України підлягає поверненню 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції в частині вирішення зазначених вимог, в розмірі 1762 грн.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.
Як вже зазначалось, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 р. визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.03.2015 №0000172200, №0000182200, №0000192200, від 10.11.2015 №0003641619, №0003651619, №0003661619, №0003671619, №0003681619, №0003691619, від 10.07.2017 №0011451213; №0011521213; №0011501213 в частині застосування штрафу у розмірі 1077112,40 грн; №0011541213 в частині застосування штрафу у розмірі 1674569,31 грн; №0011611213 в частині застосування штрафу у розмірі 1476470 грн; №0011651213 в частині застосування штрафу у розмірі 1042052,44 грн; №0011571213 в частині застосування штрафу у розмірі 49 575,24 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Враховуючи, що рішенням суду апеляційної інстанції частково задоволені позовні вимоги позивача та ці вимоги не є предметом касаційної скарги позивача та відповідно предметом касаційного перегляду судового рішення, колегія суддів не переглядає судові рішення апеляційного суду в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.03.2015 №0000172200, №0000182200, №0000192200, від 10.11.2015 №0003641619, №0003651619, №0003661619, №0003671619, №0003681619, №0003691619, від 10.07.2017 №0011451213; №0011521213; №0011501213 в частині застосування штрафу у розмірі 1077112,40 грн; №0011541213 в частині застосування штрафу у розмірі 1674569,31 грн; №0011611213 в частині застосування штрафу у розмірі 1476470 грн; №0011651213 в частині застосування штрафу у розмірі 1042052,44 грн; №0011571213 в частині застосування штрафу у розмірі 49 575,24 грн.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведено камеральні перевірки позивача з питань порушення термінів сплати сум податкового зобов`язання, визначених у податкових розрахунках з плати за користування надрами для видобування корисних копалин протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 ПК України за період з 30.10.2014 по 31.12.2016 (акт від 20.06.2017 №2909/16-31-13-12-30/00135390) та з питань дотримання граничних строків сплати визначених чинним податковим законодавством узгоджених сум податкових зобов`язань з плати за користування надрами для видобування нафти та природного газу за період з 30.10.2014 по 31.12.2016 (акт від 20.06.2017 №2908/16-31-13-12-30/00135390).
На підставі вказаних перевірок Головним управлінням ДФС у Полтавській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.07.2017: №0011501213, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з плати за користування надрами для видобування нафти, за затримку на 577, 546, 530, 520, 469, 390, 383, 324, 303, 300, 293, 274, 250, 245, 244, 201, 190, 184, 170, 142, 121, 52, 45 календарних днів сплати грошового зобов`язання у розмірі 81075659,60 грн, застосовано штраф у розмірі 20%, що становить 16215131,92 грн; №0011541213, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з плати за користування надрами для видобування природного газу, за затримку на 546, 489,428, 373, 349, 342, 265, 254, 244, 223, 213, 201, 190, 183, 170, 152, 140, 133, 103, 45 календарних днів сплати грошового зобов`язання у розмірі 48646575,30 грн, застосовано штраф у розмірі 20%, що становить 9729315,06 грн; №0011611213, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з плати за користування надрами для видобування нафти, за затримку на 693, 691, 683, 668, 660, 636, 626, 587, 530, 469, 390, 384, 383, 303, 300, 293, 274, 272, 252, 250, 246, 245, 244, 190, 170, 142, 92, 52, 45 календарних днів сплати грошового зобов`язання у розмірі 51688245,10 грн, застосовано штраф у розмірі 20%, що становить 10337649,02 грн; №0011641213, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з плати за користування надрами для видобування нафти, за затримку на 24 календарних днів сплати грошового зобов`язання у розмірі 690966,50 грн, застосовано штраф у розмірі 10%, що становить 69096,65 грн; №0011651213, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з плати за користування надрами для видобування газу, за затримку на 721, 701, 680, 373, 349, 342, 254, 244, 213, 211, 201, 190, 183, 170, 158, 154, 140, 133, 103, 52, 45, 565, 516, 459, 398, 319 календарних днів сплати грошового зобов`язання у розмірі 34222800 грн, застосовано штраф у розмірі 20%, що становить 6844560,06 грн; №0011581213, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з плати за користування надрами для видобування газу, за затримку на 24 календарних днів сплати грошового зобов`язання у розмірі 464 348,80 грн, застосовано штраф у розмірі 10%, що становить 46 434,88 грн; №0011571213, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з плати за користування надрами для видобування газового конденсату, за затримку на 529, 428, 426, 417, 373, 349, 342, 269, 213, 183, 173, 140, 139, 133, 115, 109, 103, 85, 621, 593, 398 календарних днів сплати грошового зобов`язання у розмірі 844877,20 грн, застосовано штраф у розмірі 20%, що становить 168 975,44 грн.
Як вбачається зі змісту акту перевірки підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугувала несвоєчасна сплата платником податків узгоджених податкових зобов`язань з плати за користування надрами для видобування нафти та видобування природного газу.
Спірним питанням у цій справі є правомірність застосування штрафних санкцій за порушення Товариством граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з плати за користування надрами, що врегульовано положеннями ПК України.