ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 380/1007/20
провадження № К/9901/35003/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про скасування постанови про накладення штрафу, за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Онишкевича Т.В., Іщук Л.П., Обрізка І.М. від 11 листопада 2020 року,
УСТАНОВИВ:
Вступ
Відповідачем проведено інспекційне відвідування позивача на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині виявлення неоформлених трудових відносин. У ході перевірки установлено, що позивач використовує найману працю без укладення трудового договору. За порушення вимог частин першої та третьої статті 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України № 413 відповідачем винесено постанову про накладення штрафу.
Зважаючи на встановлені обставини справи, доводи учасників справи, Суду слід дати відповідь на таке питання: чи потребують доказування обставини події правопорушення та відсутність у діях позивача вини, які були встановлені судом під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, при розгляді справи про правомірність постанови управління Держпраці, винесеної за одне й те саме інкриміноване позивачу порушення норм трудового законодавства?
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області про скасування постанови про накладення штрафу, у якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області від 09 грудня 2019 року № ЛВ3985/1097/АВ/ФС.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області від 09 грудня 2019 року № ЛВ3985/1097/АВ/ФС.
3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що висновки відповідача про допуск позивачем ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду, а отже оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
4. Також суд першої інстанції зазначив, що постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 січня 2020 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 41 КУпАП - закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
5. Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
6. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 відмовлено.
7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідачем зроблено обґрунтований висновок про те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 допустив до роботи ОСОБА_2 без укладення трудового договору, оформлення наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу у порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП.
8. Передбачена приписами статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України можливість звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені у іншому судовому рішенні.
9. На підставі аналізу наведених фактичних обставин справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що встановлені у постанові Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 січня 2020 року обставини, не мають преюдиційного значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення у цій справі, оскільки зібрані та безпосередньо досліджені докази у справі, що розглядається, спростовують факти, на які позивач посилався, як на преюдицію.
10. На час проведення відповідачем у період з 16 жовтня 2019 року по 17 жовтня 2019 року інспекційного відвідування у позивача та ухвалення оскаржуваної постанови від 09 грудня 2019 року № ЛВ3985/1097/АВ/ФС була чинна редакція абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП, яка передбачала відповідальність у виді штрафу у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення, а отже зазначена постанова відповідача на час її прийняття відповідала діючим законодавчим приписам.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Судами попередніх інстанцій установлено, що на підставі наказу та направлення від 15 жовтня 2019 року № 1999-П інспектором праці Колівошко Н.П. у період з 16 жовтня 2019 року по 17 жовтня 2019 року було проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині виявлення неоформлених трудових відносин.
13. За наслідками перевірки, 17 жовтня 2019 року інспектором праці складено акт інспекційного відвідування № ЛВ3985/1097/АВ.
14. У ході перевірки установлено, що ОСОБА_2 виконував роботи з виготовлення бетонних кілець. У своєму поясненні ОСОБА_2 повідомив що працює різноробочим у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 15 жовтня 2019 року з випробувальним терміном (пояснення до акту перевірки № ЛВ3985/1097/АВ). Однак, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не надано жодних документів (наказів про прийняття на роботу, трудових договорів, повідомлення про прийняття на роботу та ін.), щодо працевлаштування ОСОБА_2, ведення яких передбачено законодавством про працю при використанні найманої праці. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 допущено до роботи працівника ( ОСОБА_2 ) без укладення трудового договору, оформлення наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення та формування, реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
15. 09 грудня 2019 року начальником ГУ Держпраці у Львівській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ3985/1097/АВ/ФС, відповідно до якої на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф за порушення вимог частин першої та третьої статті 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України № 413 у розмірі 125190,00 грн.
16. Уважаючи постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області від 09 грудня 2019 року № ЛВ3985/1097/АВ/ФС протиправною, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
17. Також встановлено, що постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 січня 2020 року у справі № 450/4129/19 закрито провадження у справі про притягнення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
18. У ході розгляду справи № 450/4129/19 установлено, що ОСОБА_1 звинувачують в тому, що 17 жовтня 2019 року у ході перевірки виявлено ОСОБА_2 на робочому місці без оформлення документів. Однак, під час вивчення матеріалів справи з`ясовано, що під час перевірки інспектором виявлено ОСОБА_3 (рідного брата ОСОБА_2 ). Фото, яке було долучено інспекторами до матеріалів адміністративного протоколу, не є належним та допустимим доказом, так як на ньому засвідчено не ОСОБА_2, а його рідного брата ОСОБА_3, який дійсно є найманим працівником у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та виконував відповідні роботи під час здійснення трудових обов`язків.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
19. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції при вирішенні справи не врахував висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12 червня 2020 року № 813/3750/16, щодо порядку застосування частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, щодо обставин, встановлених постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 січня 2020 року у справі № 450/4129/19, якою провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
20. Скаржник зазначає, що Пустомитівським районним судом Львівської області у ході розгляду справи № 50/4129/19 установлено, що під час перевірки інспектором виявлено ОСОБА_3 (рідного брата ОСОБА_2 ). Фото, яке було долучено інспекторами до матеріалів адміністративного протоколу, не є належним та допустимим доказом, так як на ньому засвідчено не ОСОБА_2, а його рідного брата ОСОБА_3, який дійсно є найманим працівником у ФОП ОСОБА_4 та виконував відповідні роботи під час здійснення трудових обов`язків. Також інспектором не з`ясовувалось на підставі чого ОСОБА_2 виконує роботу. Згідно представлених в суді доказів ОСОБА_5 виконував роботу на підставі цивільно-правової угоди та актів надання послуг за цивільно-правовою угодою, що підтверджується показами свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
21. Отже, судовим рішення від 16 січня 2020 року було установлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не вчиняв адміністративного правопорушення передбаченого частиною третьою статті 41 КУПАП України (фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).