ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 280/1241/19
провадження № К/9901/4844/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Запорізькій області
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року (головуючий суддя Бишевська Н.А., судді Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.)
у справі №280/1241/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Росія"
до Головного управління Держпраці у Запорізькій області
про визнання протиправною та скасування постанови
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Росія" звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - ГУ Держпраці у Запорізькій області), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 12 березня 2019 року №ЗП 517/573/АВ/П/МГ-ФС.
2. Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю винесення спірної постанови про накладення штрафу, оскільки позивач не допустив виплати своїм працівникам заробітної плати нижче мінімальної державної соціальної гарантії, передбаченої абзацом 4 частини 2 статті 265 КЗпП України, відповідно притягнення до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 292 110,00 грн. за порушення вимог частини 6 статті 95 КЗпП України та статті 33 Закону України "Про оплату праці" є безпідставним.
3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову ГУ Держпраці у Запорізької області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 12 березня 2019 року №ЗП 517/573/АВ/П/МГ-ФС в частині нарахування штрафу у розмірі 41730 (сорок одна тисяча сімсот тридцять) гривень. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
4. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року скасовано в частині, в якій відмовлено у позові і в цій частині прийнято нове про задоволення позову.
5. Не погодившись з таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління Держпраці у Запорізькій області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, натомість, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 02 квітня 2018 року та 29 серпня 2018 року на адресу Управління Держпраці у Запорізькій області надійшла інформація Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (вх. № 3463-08 та вх.№10115-08).
8. 31 січня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області видано наказ №245 про проведення інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "Росія" з питань додержання законодавства про працю у термін до 18 лютого 2019 року. На підставі наказу оформлено направлення від 05 лютого 2019 року № 166 на здійснення заходу державного нагляду у формі інспекційного відвідування, предметом якого визначено: оплата праці; порядок укладення трудових відносин; використання праці неповнолітніх.
9. Інспектором праці Оселедчик В.В. було проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "Росія" з 07 лютого 2019 року по 18 лютого 2019 року, під час якого було встановлено і порушення законодавства про працю, а саме виявлено порушення частини 6 статті 95 КЗпП України та статті 33 Закону України "Про оплату праці".
10. За результатом інспекційного відвідування відповідачем складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 18 лютого 2019 року № ЗП 517/573/АВ. Також відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень від 18 лютого 2019 року № ЗП 517/573/АВ/П.
11. Інспектором праці 28.02.2019 складено протокол про адміністративне правопорушення №ЗП517/573/АВ/П/ПТ щодо ОСОБА_1, в якому зазначено, що під час виконання посадових обов`язків, маючи організаційно-розпорядчі функції, допустив порушення законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
12. За результатами розгляду справи про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "Росія" заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області прийнято постанову 12 березня 2019 року №ЗП 517/573/АВ/П/МГ-ФС про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Росія" штрафу в розмірі 292110,00 грн.
13. Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття відповідачем постанови звернувся до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що факт непроведення індексації сторонами не заперечувався, внаслідок чого суд дійшов висновку про обґрунтованість притягнення позивача до відповідальності. Проте під час розрахунку штрафної санкції відповідачем не враховано, що один з працівників звільнився, а отже розрахунок штрафу здійснено помилково, виходячи з 7 працівників, а не з 6, що й слугувало підставою для скасування оскаржуваної постанови в частині штрафу, нарахованого на звільненого працівника. В решті заявлених вимог, в задоволенні позову відмовлено через відсутність підстав вважати спірну постанову протиправною.
15. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції в частині відмови в іншій частині позову і вважав, що такого порушення законодавства про працю, як недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці під час перевірки позивача, посадовою особою Держпраці не встановлено. Відповідач не встановив моменту порушення позивачем норм законодавства про працю, при цьому суд першої інстанції не врахував вказані недоліки акта інспекційного відвідування та помилково дійшов висновку, що індексація на підприємстві позивача повинна проводитись за період з листопада по грудень 2018 року.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
16. Заявник, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, зазначає, що суд апеляційної інстанції під час вирішення спору порушив правила оцінки доказів.
17. Відповідач стверджує, що Акт інспекційного відвідування від 18 лютого 2019 року №ЗП 517/573/АВ повністю відповідає чинному законодавству та містить детальний опис виявленого порушення. Вказаний Акт підписали директор та головний бухгалтер товариства без зауважень. Більше того, позивач визнав порушення частини 6 статті 95 КЗпП України і статті 33 Закону України "Про оплату праці".
18. Головне управління Держпраці у Запорізькій області вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував те, що у відомостях про нарахування зарплати за листопад і грудень 2018 року відсутні дані про індексацію заробітної плати. При цьому, позивач помилково стверджує про відсутність приросту, який перевищував би 103 %, оскільки у жовтні 2018 року приріст індексу споживчих цін (обраховується шляхом перемноження індексу споживчих цін із січня по жовтень) перевищив поріг індексації (103%), а отже - у листопаді 2018 року настало право на індексацію зарплати.
19. У відзиві на касаційну скаргу позивач підтримує висновки суду апеляційної інстанції, а також стверджує, що жодним актом законодавства не встановлено, що мінімальна державна гарантія в оплаті праці - це проіндексована мінімальна заробітна плата.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
21. Абзацом четвертим частини другої статті 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
22. За приписами статті 2 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.
23. У статті 18 вказаного Закону передбачено, що індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій.