ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 500/92/19
касаційне провадження № К/9901/26590/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.08.2019 (головуючий суддя: Глушко І.В., судді: Довга О.І., Ільчишин Н.В.)
у справі №500/92/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Тернопільській області
про визнання протиправною та скасування вимоги,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області, у якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1821-54 від 08.11.2018.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.01.2015 у справі №819/3159/14-а припинено підприємницьку діяльність ОСОБА_1, а державного реєстратора зобов`язано вчинити дії щодо припинення підприємницької діяльності. Вказував, що підприємницька діяльність ним не здійснювалась, у спірний період в тому числі. Також зазначив, що з 01.10.2010 він працює в ПП "Дружба-Нафтопродукт" водієм та у період з 01.01.2017 по 31.10.2018 роботодавцем утримано та сплачено з отримуваного ОСОБА_1 доходу єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 25821,31 грн. Посилаючись на те, що доходу у спірний період від підприємницької діяльності не отримував, а також на те, що в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" він є застрахованою особою і єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сплачувався роботодавцем в розмірі не менше мінімального, вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1821-54 від 08.11.2018 протиправною.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 № Ф-1821-54.
Рішення мотивоване тим, що визначальною умовою для наявності обов`язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність є наявність у особи статусу фізичної особи-підприємця. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.01.2015 у справі №819/3159/14-а припинено підприємницьку діяльність позивача, а також зобов`язано державного реєстратора провести дії, передбачені частиною третьою статті 49 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" стосовно припинення підприємницької діяльності суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 . При цьому, при прийнятті рішення по суті судом враховані наведені у позовній заяві доводи, підтверджені довідкою ПП "Дружба-Нафтопродукт" №1064 від 28.12.2018, про те, що позивач з 01.01.2010 по 28.12.2018 був працевлаштований у ПП "Дружба-Нафтопродукт" та роботодавцем було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Таким чином, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні будь-які відомості щодо позивача, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмку) від 08.11.2018 № Ф-1821-54.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.08.2019 рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 у справі № 500/92/19 скасовано. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про позивача зумовлена нездійсненням позивачем дій, спрямованих на їх включення. За відсутності належних доказів припинення підприємницької діяльності у встановленому законом порядку, за позивачем зберігається статус підприємця-платника податків, який у розумінні частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" є самостійним суб`єктом сплати єдиного внеску. Позивач є платником єдиного внеску згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" незалежно від фінансового стану та з 2017 року (набрання чинності змінами до вказаного Закону) навіть в разі відсутності доходу в сумі єдиного внеску не менше за розмір мінімального страхового внеску.
ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.08.2019 та залишити в силі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.04.2019.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що оскаржувана вимога порушує його права та законні інтереси, оскільки призводить до необхідності сплати єдиного внеску за умови відсутності доходу від підприємницької діяльності. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.11.2015 у справі № 819/3159/14-а припинено підприємницьку діяльність позивача, а державного реєстратора зобов`язано вчинити дії щодо припинення його підприємницької діяльності, у зв`язку з чим ОСОБА_1 вважає, що не має обов`язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізична особа-підприємець. Крім того, його роботодавцем ПП "Дружба-Нафтопродукт" у період з 01.01.2017 по 31.10.2018 утримано та сплачено з отримуваного позивачем доходу єдиний внесок на загальнообов`язкове державне страхування в загальній сумі 25821,31 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 25.09.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.08.2019 у справі №500/92/19.
Головним управлінням ДФС у Тернопільській області подано клопотання про заміну Головного управління ДФС у Тернопільській області його правонаступником Головним управлінням ДПС у Тернопільській області.
У зв`язку з реформуванням податкової системи і реорганізацією Державної податкової служби України Суд вважає за необхідне задовольнити клопотання Головного управління ДФС у Тернопільській області та допустити процесуальну заміну Головного управління ДФС у Тернопільській області його правонаступником Головним управлінням ДПС у Тернопільській області відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін. Стверджує, що рішення суду апеляційної інстанції є обґрунтованим та законним, оскільки позивач є самостійним платником єдиного внеску згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у зв`язку з чим вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1821-54 від 08.11.2018 не підлягає скасуванню.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.01.2015 у справі №819/3159/14-а припинено підприємницьку діяльність ОСОБА_1, а державного реєстратора зобов`язано вчинити певні дії щодо припинення підприємницької діяльності позивача.
Вказаним рішенням суду встановлено, що згідно з довідкою Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області від 17.10.2014 № 29370/7/17-06/29 податкова звітність не подавалася позивачем більше одного року, а саме, більше п`яти років. Заборгованість по платежах до бюджетів відсутня.
08.11.2018 Головне управління ДФС у Тернопільській області, встановивши наявність у ОСОБА_1 на підставі облікових даних з картки особового рахунку платника станом на 31.10.2018 (кінець календарного місяця, у якому виникла (зросла) недоїмка) заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, позивачу виставило вимогу про сплату боргу.