ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 161/12866/19
провадження № 51-84км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С.О.,
суддів Бородія В.М., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренка Ю.Є.,
прокурора Кузнецова С.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого
ОСОБА_1, його захисника - адвоката Носкова О.М. і потерпілого
ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 17 березня 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12018030130001047, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Згідно з вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 17 березня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, а на підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю
1 рік 6 місяців та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь Луцької міської клінічної лікарні 13 904 грн витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 .
Вирішено питання щодо речових доказів, судових витрат та арешту у кримінальному провадженні.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 27 жовтня 2021 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_2 було спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості за таких обставин.
24 листопада 2018 року близько 23:00 ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки
BMW 316I, р.н.з. Республіки Польща НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі М-19 сполученням "Доманово - Ковель - Чернівці - Тереблече" з м. Ковеля в напрямку м. Луцька на 136 км + 800 м автодороги всупереч вимогам пп. "б" п. 2.3., п. 12.1 Правил дорожнього руху проявив безпечність та неуважність, не врахував дорожньої обстановки і дорожніх умов, а саме слизького асфальтованого покриття проїзної частини, стану керованого ним транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, не вибрав безпечної швидкості руху, в результаті чого втратив контроль над керованим автомобілем, відбувся занос транспортного засобу з подальшим виїздом на смугу зустрічного руху, а далі на узбіччя лівої сторони, де автомобіль перекинувся в кювет. Внаслідок цього пасажир автомобіля ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.
У прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками стало порушення водієм ОСОБА_1 пп. "б" п. 2.3, п. 12.1 Правил дорожнього руху.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення і закрити кримінальне провадження на підставі пунктів 2, 3
ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Зазначає, що у кримінальному провадженні відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б поза розумним сумнівом доводили його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, а висновки суду не відповідають положенням кримінального процесуального закону та правовим висновкам Верховного Суду в аналогічних справах. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, ОСОБА_1 указує на те, що дані, які містяться у протоколі огляду місця події зі схемою ДТП від 25 листопада 2018 року, є недопустимими доказами, оскільки зазначену слідчу дію проведено з численними порушеннями законодавства. Стверджує, що орган досудового розслідування безпідставно виділив матеріали для притягнення особи до адміністративної відповідальності щодо іншого учасника ДТП, який і є її винуватцем та дії якого мають причинно-наслідковий зв`язок із пригодою і її наслідками.
На переконання касатора, суди першої та апеляційної інстанції необґрунтовано відхилили всі клопотання про недопустимість доказів.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції не встановив та не усунув порушень, допущених місцевим судом, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги та не дав на них вичерпних відповідей.
Захисник Носков О.М. у касаційній скарзі ставить вимоги скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування цього вказує, що суд не з`ясував обставин, які мали істотне значення для ухвалення законного рішення, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 . Зазначає, що суд, установлюючи причинний зв`язок між діями ОСОБА_1 та їх наслідками, залишив поза увагою дії іншого учасника ДТП, який виїхав на зустрічну смугу і створив аварійну ситуацію, про що під час досудового розслідування та судового розгляду справи стверджував
ОСОБА_1 . Крім того, зазначені обставини підтверджуються рапортом чергового Луцького районного відділу поліції від 24 листопада 2018 року про ДТП за участю двох автомобілів. Однак орган досудового розслідування без дослідження факту зіткнення автомобілів безпідставно виділив матеріали для притягнення особи до адміністративної відповідальності щодо іншого учасника цієї пригоди.
Оскільки апеляційний суд усе це залишив поза увагою, захисник вважає ухвалу також незаконною.
Суть доводів скарги потерпілого ОСОБА_2 зводиться до тверджень про необхідність скасувати вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 і закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК. Потерпілий у скарзі посилається на порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду фактичним обставин справи та правовим висновкам Верховного Суду в аналогічних справах. Вважає винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину не доведеною. Зазначає, що суд першої інстанції не надав зібраним у кримінальному провадженні доказам належної оцінки, а апеляційний суд не дав переконливих відповідей на доводи в його скарзі та безпідставно залишив її без задоволення. Крім того, вказує, що на досудовому розслідуванні його не було допитано як свідка чи як потерпілого, а також йому не було повідомлено про закінчення досудового розслідування.
Ухвалу апеляційного суду вважає такою, що не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
Учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце розгляду кримінального провадження, проте в судове засідання вони не з`явилися, клопотань про відкладення розгляду справи не надійшло.
У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг
і просив залишити судові рішення щодо ОСОБА_1 без зміни.
Мотиви Суду
Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.