Постанова
Іменем України
14 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 509/3033/17
провадження № 61-3374св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Булгаров Олександр Олександрович, на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2018 року у складі судді Кочко В. К. та постанову Одеського апеляційного суду від 28 січня 2021 року у складі колегії суддів: Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є. С., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільному сумісному майні в порядку проведення його поділу.
Позовну заяву мотивовано тим, що вона з 18 вересня 2008 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2
14 лютого 2013 року, у період шлюбу, ОСОБА_2 уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю "Полімер Граніт" (далі - ТОВ "Полімер Граніт") договір № 4/4.1-8 купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 не визнає її право власності на частку майнових прав у спірній квартирі.
Ураховуючи викладене, на підставі статей 60, 61 Сімейного кодексу України (далі - СК України) та статей 177, 190, 368 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач просила суд визнати право власності на частку у спільному сумісному майні в порядку проведення його поділу шляхом визнання за ОСОБА_1 права на 1/2 частку майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 з припиненням права власності ОСОБА_2 на частку майнових прав.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 28 січня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суди виходили з того, що станом на час розгляду справи в суді першої і в суді апеляційної інстанцій, а саме у 2016 році, ТОВ "Полімер-Граніт" завершило будівництво будинку АДРЕСА_2 . Разом з цим в матеріалах справи відсутня інформація про реєстрацію права власності за будь-ким на квартиру АДРЕСА_1 . Копії договору № 4/4.1-8 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 14 березня 2013 року надано сторонами із різним змістом умов договору, належним чином не посвідченою, і в силу частини першої статті 205, частини першої статті 208 ЦК України, статей 78, 79 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) вони не є належними і достовірними доказами у справі, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин (фактів) у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Булгаров О. О., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 січня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставами касаційного оскарження рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2018 року та постанови Одеського апеляційного суду від 28 січня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19), від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 715/9/16-ц (провадження № 61-17649цс18), від 18 червня 2019 року у справі № 920/330/18, від 05 серпня 2020 року у справі № 438/887/16-ц (провадження № 61-17748св19).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували вимоги статей 60, 61 СК України та статті 368 ЦК України до спірних правовідносин, а також безпідставно поклали на ОСОБА_1 обов`язок щодо надання до суду оригіналу договору купівлі-продажу майнових прав, оскільки вона не є стороною цього договору, тому і не може надати його оригінал, а ОСОБА_2 відмовляється його надавати.
Також судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно відмовлено у задоволенні заяв про відводи судді суду першої інстанції та колегії суддів суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначив, що касаційна скарга ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Булгаров О. О., не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Булгаров О. О., на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 січня 2021 року і витребувано із Овідіопольського районного суду Одеської області цивільну справу № 509/3033/17.
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Булгаров О. О., не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
18 вересня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Одеській області (т. 1, а. с. 6).
Відповідно до наданої ОСОБА_1 копії договору № 4/4.1.-8 купівлі-продажу майнових прав від 14 березня 2013 року, укладеного між ТОВ "Полімер-Граніт" та ОСОБА_2, ОСОБА_2 придбав майнові права на квартиру, розташовану в об`єкті будівництва за будівельною адресою: масив № НОМЕР_1, паї 195, 196, АДРЕСА_3, з наступними характеристиками: Секція "4.1", квартира "8", площею "30,77 кв. м", кількість житлових кімнат "1", поверх "1" (т. 1, а. с. 7-11).
З відповіді ТОВ "Полімер Граніт" від 11 листопада 2016 року вбачається, що між ТОВ "Полімер Граніт" та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу майнових прав від 14 березня 2013 року № 4/4.1-8 на суму 223 540,00 грн; у зв`язку з тим, що на теперішній час будівництво об`єктів нерухомості завершено, зазначений договір сторонами виконано в повному обсязі, пройшло більше ніж три роки, тому ТОВ "Полімер Граніт" не здійснює архівацію таких договорів у паперовому вигляді (т. 1, а. с. 12).
Згідно з відповіддю Центру надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 13 січня 2020 року № 7/07-11 відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відсутні відомості щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 235).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання права власності на частку у спільному сумісному майні подружжя в порядку проведення його поділу, шляхом визнання за ОСОБА_1 права на 1/2 частку майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 з припиненням права власності ОСОБА_2 на частку майнових прав.
Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав із поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно з частиною першою статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного із цивільного обороту.
Частиною першою статті 70 СК України передбачено, що в разі поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (стаття 71 СК України).
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, не спростовано матеріалами справи та позивачем те, що надані сторонами копії договору № 4/4.1-8 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 14 березня 2013 року відрізняються змістом умов договору та належним чином не посвідчені.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.